WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Семантична структура запозичень як джерело історико-лексикологічних досліджень - Курсова робота

Семантична структура запозичень як джерело історико-лексикологічних досліджень - Курсова робота

Львівський національний університет імені Івана Франка

Гонтарук Лариса Володимирівна

УДК 811.161.2'373.45 "10/16"

Семантична структура запозичень як джерело історико-лексикологічних досліджень

(у контексті творів Д. Наливайка та пам'яток ХІ – першої половини XVII ст.)

10.02.01 – українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Львів – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Бацевич Флорій Сергійович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

завідувач кафедри загального мовознавства

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Бучко Дмитро Григорович,

Тернопільський національний педагогічний

університет імені В.Гнатюка,

завідувач кафедри українського

і загального мовознавства

кандидат філологічних наук

Войтів Ганна Володимирівна,

Інститут українознавства

імені І.Крип'якевича НАН України, м. Львів

старший науковий співробітник

Захист відбудеться 19 червня 2008 р. о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.06 при Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 231.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5

Автореферат розіслано "17" травня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої Вченої ради

канд. філол. наук, доцент Добосевич У. Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Лексико-семантичний рівень – найбільш динамічна підсистема в структурі мови, оскільки саме тут безпосередньо віддзеркалюються зміни, що відбуваються у реальному світі, а також у внутрішньому світі людини. Завдяки відкритості лексика кожної мови завжди налаштована на появу інновацій; у ній існують реальні можливості до постійного поповнення, зокрема, шляхом запозичень. Свідчення цього – активні зміни в лексиці української писемної мови XVI – першої половини XVII ст., які не зводяться до окремих інновацій, а творять цілісність, що відбиває глибоку перебудову стилістики мови, формування норм літературної мови того періоду.

Актуальність теми. Проблеми, які розглянуто в дослідженні, стосуються діахронної лексикології (в широкому розумінні), яка, окрім опису історії словника, вивчає також вплив інших мов на лексичні засоби певної мови в різні періоди її розвитку. В історії досліджень, присвячених формуванню української писемної мови XVI – першої половини XVII ст., питання взаємозв'язків української мови з іншими слов'янськими не нове, однак не є широко висвітлене і глибоко досліджене. Зокрема, до маловивчених питань – з огляду на недостатність досліджень у цій ділянці – належить проблема функціонування полонізмів в українській писемній мові XVI – першої половини XVIІ ст.

На незадовільний стан вивчення цих питань свого часу вказували Л. Булаховський1, В. Виноградов2, С. Кохман3. З того часу ситуація в українській лінгвістиці суттєво не змінилася. Дослідник польсько-українських мовних контактів і нині стикається з труднощами. Найважливіші з них: а) відсутність завершеного видання "Словника української мови XVI – першої половини XVIІ ст.", а також повних історичних словників з інших періодів української мови; б) недостатньо опрацьовані теоретичні питання щодо лексики української мови XVI – першої половини XVIІ ст.; в) комплексно не вивчені лексико-семантичні процеси у сфері запозичень XVI – першої половини XVIІ ст., які мають важливе значення для розв'язання низки історико-лексикологічних, етимологічних і текстологічних проблем.

Крім того, твори Д.Наливайка – визначного діяча Острозької академії, культурного діяча першої чверті XVII ст., у творах якого відобразився процес заміни церковнослов'янської системи запозичень на західнослов'янську – ще не були предметом дослідження мовознавців, у тому числі в аспекті адаптації полонізмів до системи української мови.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з комплексною науковою темою кафедри загального мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка "Семантика, синтактика і прагматика одиниць мови в синхронії та діахронії"; керівник теми проф. Ф.Бацевич (№ держреєстрації 0103U005927).

Об'єкт і предмет дослідження:

Об'єктом дослідження у роботі є запозичена з польської мови в українську XVI – першій половині XVII ст. оцінна лексика на тлі питомої та запозиченої в ХІ – ХІV ст. церковнослов'янської лексики. Вибір об'єкта дослідження зумовлений декількома факторами: а) це найчастотніша лексика в богословських творах, оскільки тут вона виражає християнські світоглядні позиції – домінантні в літературі такого типу, а отже, найчастотніша в писемній мові XVI – першій половині XVII ст., оскільки книги богословського змісту становлять основну книжкову продукцію цього періоду. За спостереженнями Г. Гугенейма4, абстрактна лексика (у тому числі й оцінна) навіть у сучасних текстах найчастотніша; б) аналіз цих елементів словника важливий тому, що запозичена оцінна лексика має властивість активніше просуватися з периферії до центру семантичного поля, аніж назви, пов'язані з найближчим фізичним оточенням (їжа, одяг, предмети щоденного вжитку тощо)5, а значить, вони швидше стають елементами системи.

Предметом дослідження є семантичні процеси в запозиченій лексиці та парадигматичні й синтагматичні зв'язки слів 10-ти семантичних полів (5 у Розділі 2 і 5 у Додатку А), центральною одиницею яких є полонізм цнота (у церковнослов'янській мові його відповідник добродhтєль). Ці зв'язки розглянуто в трьох аспектах: зв'язки в українській лексичній системі; зв'язки в польській (при необхідності – чеській, білоруській, російській та латинській) лексичній системі; зв'язки в церковнослов'янській і старослов'янській лексичних системах.

Центральною одиницею аналізованих семантичних полів є полонізм цнота. Його синтагматика й парадигматика розбудовані, оскільки ця лексема виражає у богословській літературі найважливіше поняття, яке через гіперо-гіпонімні відношення пов'язане зі значною кількістю інших понять. Тому для семантичної структури лексеми цнота як абстрактної значеннєвої одиниці характерна наявність значної кількості семем і сем, що зумовлює численні зв'язки зі словами різних семантичних полів (наприклад, семема 'доброчесність, чеснота – синонімний ряд: цнота, годность, достоиность, достоинство, честь, шляхєцтво, учтивость; семема 'побожність, праведність, святість' – синонімний ряд: цнота, побожность, набожность, справедливость, чистость). До аналізу в Розділі 2 і Додатку А залучено 143 одиниці, які подаються у Додатку Б.

Джерельну базу становлять пам'ятки ХІ – XVIІ ст., написані мовою періоду Київської Русі, а також церковнослов'янською, українською, білоруською, російською, польською, чеською мовами. Окрему (нечисленну) групу становлять старослов'янські пам'ятки ІХ – Х ст. різних слов'янських народів. Такі широкі часові та просторові рамки дали змогу простежити найважливіші процеси, зумовлені проникненням окремих польських лексем в українську мову, встановити час функціонування запозичень, валентність цієї лексики і семантичні процеси, які відбувались у значеннєвій структурі конкретних слів.

Матеріалом дослідження стали богословські твори Д.Наливайка, його віршовані твори різних жанрів: плач, епіграми та ін.; українські та польські пам'ятки XVI – першої половини XVIІ ст., а також ілюстративний матеріал, дібраний із різних історичних словників, це: "Словник староукраїнської мови XIV – XV ст."; "Словник української мови XVI – першої половини XVII ст."; "Sіownik staropolski", "Sіownik polszczyzny XVI wieku"; "Slovnik starocesky"; "Starocesky slovnik"; "Гістарычны слонік беларускай мовы"; "Словарь русского языка XI – XVII вв."; "Slovnik jazyka staroslovenskeho"; "Словарь древнерусского языка (XI – XIV вв.)"; "Материалы для словаря древнерусского языка" І. Срезневського; "Словарь церковно-славянского и русского языка", а також Картотек "Словника української мови XVI – першої половини XVII ст." і "Sіownikа polszczyzny XVI wieku". Допоміжний матеріал залучався з "Словника української мови" в 11-ти томах, "Словаря української мови" за редакцією Б. Грінченка, "Словаря современного русского литературного языка" в 17-ти томах, "Толкового словаря" В. Даля, "Slownikа jezyka polskiego" в 11-ти томах; "Slownikа jezyka polskiego" С. Лінде в 6-ти томах.

Loading...

 
 

Цікаве