WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → " Діалектизми у творі Марії Матіос ""Солодка Даруся""" - Курсова робота

" Діалектизми у творі Марії Матіос ""Солодка Даруся""" - Курсова робота

(фертик - по всьому)

"Груди спрутило від надлишку довго незціджуваного молока, потім вдарила гарячка і трималася тиждень..." (с. 115)

(спрутити - напнути)

"Ще дивіться, через таку любу згине чоловік." (с. 116)

(люба - кохання)

"Дивися, навіть кані не вступаються від Михайлової ґосподарки..." (с. 126)

(каня - яструб)

2.2 Граматичні діалектизми

Граматичні діалектизми представлені значно меншим числом:

"- Хрестіться, дітво, рано і увечір хрестіться, та просіть Бога, аби вас обминула така тяжка судьба." (с. 168)

(дітво - (зб.) діти)

"Тобі не пошкодить ні начиння в хату, ні вберя." (с. 121)

(вберя - вбрання, одяг)

"Станьте отутки та розкажіть до прикладу, що си робить, що ви такі, якби вам чіп у одне місце забив." (с. 121)

(що си робить - що вам зробилося)

" ...казали оногде старі люде: не можна так дуже любитися, як ці двоє любилися, - на людей не зважали..." (с. 116)

(люде - люди)

" І може тому таке ся причинило..." (с. 115)

(ся причинило - сталося )

" - ...Не хочу грішити, кумко-любко, але здаєми'ся, що з тою Матронкою щось нечисте замішано..." (с. 115)

(здаєми'ся - здається мені)

2.3 Фонетичні діалектизми

Фонетичні діалектизми надають мові твору неповторного колориту:

" ...Пристав був до солодкої Дарусі жити Іван Цвичок - чудний та дурнуватий, як вважали в селі, чоловік-зайда." (с. 38)

(Цвичок - цвях)

" А більше - не пам'ятаю ніц." (с. 136)

(ніц - нічого)

" Хоч ти мені трохи й свояк, але якась ви така фамілія, чоловіче, що ліпше її не мати, вибачєй мені на слові." (с. 165)

(вибачєй - вибачай)

" Ци ти думаєш, що инчі будуть раді, що їх молока загриміли до ґаліцейських шугаїв?" (с. 165)

(ци - чи)

(инчі - інші)

"Ви то не дуже у цему розумієтеся, бо баба-челядина не від войни і у воєннім ділі не розуміє ні дві - ні три." (с. 127)

(цему - цьому)

(войни - війни)

"ВІД МИНУЛОЇ ОСЕНІ, коли на Галіцію прийшли совіти..." (с.104)

(Галіція - Галичина)

"Як нова влада, Міську, приходить людям голову каламотити, то вона має бути степенна, сопокійна, аби втихомирити народ..." (с. 111)

(каламотити - крутити, колотити)

(сопокійна - спокійна)

"- Пане-домнуле, а ви бих поміняли свою любку на мою?" (с. 103)

(бих - б)

"...казали оногде старі люде: не можна так дуже любитися, як ці двоє любилися, - на людей не зважали..." (с. 116)

(оногде - іноді)

"Абих так здорова була, але даю вам голову на відтин, що вона не відьма." (с. 115)

(абих - аби)

2.4 Словотвірні діалектизми

Зустрічається у творі і словотвірний діалектизм:

"А коли вже по великій правді, то, як на те пішло, нічого ці двоє не хотіли... хіба що хотіли бути окремішними від усього."(с. 117)

(окремішний - те саме, що окремий)

Висновки

Проведене в роботі дослідження застосування діалектизмів у художніх творах дозволяє зробити наступні висновки.

Як відомо, діалектизми — це характерні для територіальних діалектів мовні особливості, що кваліфікуються як відхилення від літературної норми. Діалектизми виділяються на всіх рівнях мови — акцентуаційному, фонетичному, словотвірному, фразеологічному, лексичному та граматичному.

Український народ на час свого перетворення з народності в націю по суті не мав єдиної літературної мови. Перетворення українського народу в націю відбувалося дуже повільно і нерівномірно в зв'язку з розчленованістю нашого народу між різними державами, що позначилось на особливостях виникнення нової української літературної мови. Розчленованість і нерівномірність розвитку окремих територій українського народу обумовили те, що нова українська літературна мова виникає у вигляді кількох потоків (східноукраїнський, західноукраїнський, або галицький, закарпатський) на основі різних діалектів. З самого початку серед цих потоків виникнення нової української літературної мови один із них визначається головним — на основі середньонаддніпрянських говірок, що пізніше, в другій половині XIX і на початку XX ст., стає загальнонаціональною літературною мовою.

Ця нова Українська літературна мова, основана на розмовній мові середньої Наддніпрянщини, має окремі елементи з інших українських діалектів, особливо ж південно-західних (найбільше в лексиці, частково в синтаксисі). Останнє пояснюється тим, що серед потоків становлення нової української літературної мови досить сильним був той, що основувався на наддністрянських говірках – галицький.

На основі багатьох фактичних даних, зокрема і лінгвіністичного картографування, що проводилося 60-х роках 20-го століття, можна визначити такі три діалектні групи (наріччя) української мови: 1) північну, 2) південно-західну, 3) південно-східну. Ці діалектні групи мають свої говіркові масиви.

В художніх творах в основному діалектизми вживаються на лексичному рівні, значно рідше на всіх інших рівнях.

Місцеві відмінності, а також і лексичні особливості певних діалектних груп бувають такі:

1. Слова, що означають предмети, поняття, яких немає в літературній мові.

2. Слова, що означають поняття (реалії), які є в багатьох інших говорах, а також у літературній мові, але вони відмінні від загальновідомих.

Своєрідну синонімію в межах певної мови створюють слова, що по діалектах мають відмінне значення.

Діалектна мова вживається в художніх творах з певною стилістичною метою (для відтворення місцевого колориту, для індивідуалізації мови персонажів тощо).

Відмінності між письменниками, які широко використовували в своїй мові діалектизми полягає в основному в повноті застосування діалектизмів: від майже повного протоколювання говорів, до вживання окремих діалектизмів з метою підкреслення місцевого колориту.

В цілому процес взаємодії літературної мови і територіальних діалектів є складним і тривалим. Народні говори повноцінно використовувалися населенням до 19-го - початку 20-го століття, проте і у наш час народні говори ще активно функціонують, але суспільно-економічними і культурними умовами життя вже не стимулюються, а навпаки, поволі нівелюються, певною мірою непомітно деформуються і поступово наближаються до літературної мови. Цьому сприяють сучасні форми виробництва, наявність в селах і містечках великої кількості інтелігенції, вплив школи, преси, художньої літератури, радіо, телебачення тощо. Проте діалектизми, хоч і більш широко використовувалися в художніх творах багатьох письменників у 19 столітті, використовуються і у більш пізніх художніх творах. Зокрема, творці сучасної української літератури досить вдало використовують лексику говорів. Таким прикладом природнього й доцільного вживлення діалектизмів у тканину літературного твору є роман Марії Матіос "Солодка Даруся", де широко представлені лексичні (найбільша група), граматичні, фонетичні та словотвірні діалектизми.

Відомо, що перенасичення мови художнього твору будь-якими діалектизмами веде до зниження його художньо-естетичної вартості, до порушення контакту з читачем. Діалектизми в художньому тексті будуть виправданими, тільки коли вони, по-перше, необхідні для кращої характеристики зображуваних осіб, сцен, подій; по-друге, коли вони з контексту зрозумілі для читацьких мас, — тобто нічим не затемнюють зміст твору; по-третє, якщо вони вживаються з почуттям міри. Отже, кількісно і якісно не порушують художньо-естетичних вимог твору. Свого часу неперевершений знавець української мови М. Т. Рильський висловлював думку про доцільне використання діалектних слів, форм і зворотів, заперечуючи повне вилучення їх із літературної мови.

Список літератури

  1. Марія Матіос. Солодка Даруся. - Львів.ЛА "ПІРАМІДА", 2004. - 176с.

  2. Жилко Ф.Т. Говори Української мови. – К.: Радянська школа., 1958. – 171 с.

  3. Бевзенко С. П. Укр. діалектологія. К., 1980; АУМ, т. 1-2. К., 1984-88.

  4. Жилко Ф. Т. Ареальные единицы укр. языка. В кн.: ОЛА МИ. 1970. М., 1972;

  5. Жовтобрюх М. А. Проблеми взаємодії української літературної мови і територіальних діалектів // Мовознавство. — 1973. — № 1. — С. 3-15.

  6. Кобилянський Б. В. Діалект і літературна мова. — К.:Радянська школа, 1960. – 243 с.

  7. Ковбасюк А. Семантичні діалектизми української мови (на матеріалі марамороських та буковинських говірок) // Науковий вісник Чернівецького університету. – Вип. 83. – Слов'янська філологія. Збірник наукових праць. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 151–166

  8. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. — К.: Вища школа, 1987. — 345 с.

  9. Культура української мови: Довідник / За ред. В. М. Русанівського. — К.: Либідь, 1990. — 302с.

  10. Матвієнко А. Рідне слово. — К.: Либідь, 1994. — 160 с.

  11. Матвіяс І. Г. Засади української діалектології // Мовознавство. — 2000. — № 1. — С. 3-9.

  12. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови. — К:Знання, 1993. — 248 с.

  13. Рильський М. Т. Ясна зброя. — К., 1971.

  14. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / За ред. акад. І. К. Білодіда. — К., 1973.

  15. Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. — 750с.

  16. Дзендзелівський Й. О. Практичний словник семант. діалектизмів Закарпаття. Ужгород, 1958

Loading...

 
 

Цікаве