WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Прикметник. Числівник. Займенник. Прислівник - Курсова робота

Прикметник. Числівник. Займенник. Прислівник - Курсова робота

Сучасні українські форми числівників п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят відбивають рефлекси старих форм з втратою м'якості приголосних у першій складовій частині цих складних числівників.

У старій українській мові, як і в давньоруській, числівник дев'яносто вживався у формі девятьдесятъ. Проте форму числівника девятьдесятъ ще в старій українській мові почала заступати нова форма — дев'яносто. У сучасній українській літературній мові вживається тільки форма дев'яносто.

Сучасна форма сто утворилась із съто. Числівник сто, як і числівник дев'яносто, сприймався в старі часи як іменник середнього роду о-основи (пор. місто).

У живій народній мові числівник сто до недавнього часу був найбільшою одиницею числення. В західноукраїнських діалектах і тепер можна зустріти лічбу сотнями. Слово сто часто вживається в значенні — дуже багато. Наприклад: сто раз говорити, сто сот раз і ін.

Сучасна форма двісті є закономірним розвитком старої форми дъвђ сътђ.

У російській мові маємо двести. У зв'язку із зникненням категорії двоїни в російській мові (XVI ст.) в кінці цього слова закріпилось и.

Числівники триста, чотириста — це результат сполучення форм Н.в. жін.-серед, роду числівників три, чотири з формою наз. відмін, множ. сер. роду числівника съта.

У західноукраїнських діалектах ці числівники вживаються і в невідмінюваних формах, але їх уже заступають загальнонародні форми триста, чотириста.

Слова, що виражають назви сотень, від п'ятисот до дев'ятисот включно, в старій українській мові, як і в давньоруській та старослов'янській мовах, являли собою сполучення назв одиниць п'ять... дев'ять з формою Р.в. множини числівника съто (п'ять... дев'ять сотень, як п'ять... дев'ять літ). Складові частини цих числівників сприймались як окремі слова. Тому м'якість звука т в першій частині кожного з цих числівників зберігалась дуже довго. У російській мові вона зберігається й тепер.

Слово тисяча раніше сприймалося як іменник жіночого роду а-основи.

Числівник тисяча ще й тепер зберігає категорію роду і форми числа. Але значення предметності в слові тисяча вже ослаблене.

Слово мільйон утворилось від кореня латинського слова mille — тисяча. Вперше появилося слово мільйон у XIV ст. у Фландрії і Нідерландах, де в той час були найрозвиненіші фінансові операції. Згодом, коли грошовий обіг країн світу швидко зріс, слово мільйон стало інтернаціональним. Слово мільйон вживалось і для позначення чисел вищого порядку. Слово мільйон яскраво показує процес абстрагування від конкретного до загального. Тут ще виразно виступає предметно-збірне позначення множинності, але в той же час яскраво виступає і тенденція абстрагування.

Слово мільярд появилося в Європі в XIX ст. для позначення тисячі мільйонів. Паралельно із словом мільярд для позначення цього числа вживалося і слово більйон бі-мільйон, тобто двічі мільйон). Тепер це слово майже не вживається. Його цілком заступає слово мільярд.

Мільйон, мільярд і інші позначення великих величин ще сприймаються нами, як предметно-збірні позначення множинності. Вони мають усі ознаки іменників.

Складені числівники у давньоруській і в старій українській мові утворювались шляхом з'єднання простих і складних числівників за допомогою сполучників і прийменників.

Збірні числівники

Збірні числівники творяться від основ кількісних числівників.

Збірний числівник двоє — це стара форма середнього роду цього числівника, який у давньоруській мові мав форму: дъвои, дъвоя. Числівник двоє означає дві особи або два предмети.

Поряд із числівниками два, дві, двоє в українській мові вживаються числівники обидва, обидві, оба, обі, обоє, обадва, обідві. Ці числівники займають проміжне становище між кількісними і збірними числівниками.

Сучасні форми числівника обидва, обидва, обидві, обидві утворились із старих форм цього числівника обадъва (чол. р.), обђдвђ (жін. і сер. р.).

Числівник обоє являє собою форму сер. р. цього числівника, який у давньоруській мові мав форми: обои, обоя, обок.

Числівник обидва, обидві, як і латинське uterque, означає: той і другий. У сучасній українській літературній мові форми обидва, обидві, обоє вживаються досить часто, останні форми — діалектні.

Числівник троє являє собою розвиток старої форми сер. р. цього числівника, який у давньоруській мові мав форми: трои, троя, трок.

Збірний числівник четверо утворився від тієї ж самої основи, що й порядковий числівник четвертий: четвер + (т) + ий — четвер + о.

У дальших збірних числівниках, починаючи з числівника п'ятеро, виступає суфікс збірності -ер-, який є характерною ознакою збірних числівників.

Усі збірні числівники, починаючи з числівника п'ятеро і далі, творяться від основ відповідних кількісних числівників за допомогою суфікса збірності -ер- + о.

На закріплення суфікса -ер-у всіх збірних числівниках, починаючи з п'ятеро і далі, очевидно, мала вплив форма збірного числівника четверо. Від кількісних числівників, які ще не втратили ознак іменників, збірні числівники не творяться. До таких числівників належать: сорок, тисяча, мільйон, мільярд і ін.

Збірні числівники в українській мові дуже поширені. Вонивживаються і в сполученні з іменниками і самостійно. Іменники опускаються в реченні в тому разі, коли про них можна легко Догадатися із контексту, наприклад: семеро одного не ждуть.

В українській мові збірні числівники можуть вживатися із суфіксом пестливості -ко,-єчко: двойко, двійко, двоєчко, трійко і под. Наприклад: Якми любилися двоєчко (Метлинський); Ото було тими вечорами, довгими, осінніми, як вже стомить мене робота, заберу обойко... (М. Вовчок).

У тісному зв'язку із збірними числівниками стоять і слова, що передають поняття розподільності. У сучасній українській мові окремих форм для розподільних числівників нема. Для передачі поняття розповідальності використовуються кількісні і збірні числівники в сполученні з прийменниками, наприклад: по одному, по двоє, по троє і т. д.

Дробові числівники

Дробові числівники виражають частини від цілого і синтаксично являють собою сполучення кількісних числівників з відповідними порядковими числівниками. Наприклад: одна п'ята (1/5); дві четвертих (2/4); сім десятих (7/10); дев'ять двадцятих (9/20); десять сьомих (10/7) і ін.

У сучасній українській мові, як і в російській, дробові поняття можуть виражатися окремими словами (пів, півтора, чверть), які не становлять собою сполучення кількісних числівників з порядковими.

Числівник пів, сполучаючись з іменниками, виступає як головна частина словосполучення. Цей числівник зливається з іменником в одно ціле. Він керує родовим відмінком з'єднаного з ним іменника, наприклад: півдня, піввідра, півроку, піваркуша, пів'яблука та ін. Але є й такі форми: південь, північ. Тут другий складовий елемент виступає в формі називного відмінка іменника. Усі ці слова переходять у категорію іменників.

Числівник пів має одну форму для всіх відмінків. Друга ж частина сполучення відмінюється на загальних підставах.

Абстрактне число 1/2 виражається іменником половина.

Числівники типу 21/3, 31/2і т. д. виражаються кількісними числівниками в сполученні з іменником половина. Наприклад: 21/2два з половиною, 31/2три з половиною і т. д.

Числівник півтора утворився з полъ + вътора. Друга складова частина (вътора) цього дробового числівника — це родовий відмінок однини чол. і сер. р. короткої форми числівника въторъ. Цей числівник має ще одну форму, а саме — півтори, яка являє собою сполучення пів з формою род. відм. одн. жін. роду — втори: поль въторы.

Loading...

 
 

Цікаве