WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Прикметник. Числівник. Займенник. Прислівник - Курсова робота

Прикметник. Числівник. Займенник. Прислівник - Курсова робота

4.6. И та і в кінці прислівників

У кінці прислівників відповідно до вимови пишемо иабо і: згори, угорі, відтоді, звідти.

и

і

  • після г, к, х: навкруги,залюбки, верхи, по-материнськи,по-людськи;

  • після ж, ч, якщо прислівник утворено за допомогою префікса по-: по-ведмежи, по-заячи;

  • після ч, якщо прислівник утворено від дієприслівника: стоячи, лежачи, нехотячи

  • після ж, ч, крім прислівників із префіксом по-:насторожі, уночі

Труднощі становлять прислівники, у яких перед иабо і стоять г, к, х, ж, ч.

и

і

  • після г, к, х: навкруги,залюбки, верхи, по-материнськи,по-людськи;

  • після ж, ч, якщо прислівник утворено за допомогою префікса по-: по-ведмежи, по-заячи;

  • після ч, якщо прислівник утворено від дієприслівника: стоячи, лежачи, нехотячи

  • після ж, ч, крім прислівників із префіксом по-:насторожі, уночі

4.7 Явище адвербіалізації

У сучасній українській літературній мові спостерігаються активні процеси переходу інших частин мови в прислівники і прислівників в інші граматичні категорії.

Процес переходу інших частин мови в прислівники називається адвербіалізацією (від латинського adverbium — придієслівник, буквально "від дієслова").

При адвербіалізації відбуваються різні зміни в значенні і в граматичній структурі слів, що дають можливість докладно охарактеризувати природу прислівників.

Процес адвербіалізації в українській мові відбувався і відбувається безперервно і охоплює в тій чи іншій мірі всі повнозначні частини мови. Найбільш активно адвербіалізуються іменники в непрямих відмінках і прикметники. Також активно переходять у прислівники і дієприкметники.

Слова, що переходять у прислівники, втрачають свої колишні граматичні значення. Внаслідок утрати граматичних значень затемнюється морфологічна структура прислівника: в ньому перестають виділятися окремі морфеми, відбувається лексикалізація, коли функція слова в мові визначається словом в цілому, а не його складовими частинами. Перш за все втрачають своє значення і перестають виділятися закінчення і прийменники.

Широка за обсягом семантика іменників і різноманітність їх синтаксичних функцій у реченні спричиняються до того, що вони мають найбільше точок зіткнення з іншими частинами мови. Іменник, виступаючи в ролі прислівника, набуває його морфологічних ознак і синтаксичних функцій. При цьому послаблюється основна семантична ознака іменника — предметність, а разом з цим послаблюються і втрачають свою силу граматичні ознаки іменника. Таким чином, іменникова форма застигає і переходить у категорію прислівників. Іменникова форма, трансформуючись у прислівник і залишаючись однозвучною з іменником, утворює своєрідний омонім, який може виступати в функції двох частин мови. Особливо активно переходять у прислівники відмінкові форми іменників з прийменниками, а також і без прийменників. Наприклад: Його очі бігли кудись наперед, назустріч мурованим стінам (М. Коцюбинський).

Процес адвербіалізації в українській мові, як і в російській, проходить нерівномірно. В одних словах він закінчився, і ці слова вже остаточно перетворились у прислівники. Наприклад: вліво, зрання, навскіс, набакир, поруч, зопалу. А в інших словах цей процес тільки розвивається, і такі слова вживаються в мові то в функції прислівника, то в функції інших частин мови. Наприклад: На Чубинського напав тепер страх(М. Коцюбинський); Пішла по лісу косовиця аж страх, аж жаль було дивитись (Т. Шевченко). У першому реченні слово страх — іменник, у другому — прислівник. У другому реченні слово страх близьке за значенням і синтаксичними функціями до слів "сумно", "страшно", лячно".

Слово страх, виступаючи в реченні в функції прислівника, може набирати різних відтінків значення і цим збагачувати мову, вносячи в неї різні семантичні нюанси. Наприклад: Христя вийшла на кухню. Їй страх як хотілось розказати Марії усе (П. Мирний); Страх якого діла було на пасіці (М. Вовчок).

У першому реченні слово страх близьке до прислівника дуже, у другому — до прислівника багато.

Слово жаль також може виступати як у функції іменника, так і в функції прислівника. Наприклад: О, не жаль, а гнів мене пече... (М. Рильський); Йому навіть жаль стало тих апаратів (М. Коцюбинський).

У функції як іменника, так і прислівника можуть виступати, наприклад, такі слова: сила, час, сором, пора, шкода, лихо, добро і ін. Але треба пам'ятати, що не в усіх стилях мови можлива диференціація семантичних особливостей цих слів. Такі слова, як страх, сила, сміх, можуть виступати в функції прислівників в творах художньої літератури. Наприклад: Вид цікавий! Страх і сміх було дивитись! (Л. Українка); Погано дуже, страх поганої (Т. (Шевченко); Здалося їй, що він страх блідий і вимучений (М. Вовчок); Інащо йому така сила грошей здалася? (П. Мирний).

У цих реченнях ми маємо емоціональну підкресленість.

Дуже часто в функції прислівників виступають іменники в формі орудного відмінка. Наприклад: Шатнувся миттю сам із хати (І. Котляревський); Пішов слідом за дідом (З фольклору).

Іменникові форми легко створюють прислівники в конструкціях з прийменниками: взимку, навесні, вперед, вголос, внизу, зверху, удень, насилу, назустріч, услід та ін. Наприклад: Внизу, мов дно висохлого моря, розкинулось величезне плато (О. Гончар); Батальйон посувався вперед (О. Гончар); А то думають, думають, ні вголос, ні мовчки (Т. Шевченко); Під ним коник вороненький насилу ступає (Т. Шевченко).

Іменник, переходячи в категорію прислівників, втрачає можливість мати при собі узгоджене означення, виражене прикметником або займенником, наприклад: дути в гостях, їхати галопом бути на побігеньках.

Найбільш продуктивним у сучасній українській мові є творення прислівників від форм родового, знахідного та орудного відмінків іменників з прийменниками в (у), на, над, з, до, наприклад услід, вгору, наверх, надвечір, згори, до зарізу.

У сучасній мові активний і оригінальний процес перетворення займенників у прислівники. Наприклад, займенник все може виступати б функції прислівника із значенням, близьким до "безперервно", "довго".

В значенні прислівників виступають також цілі стійкі словосполучення. Такі сполучення називаються прислівниковими, наприклад: час від часу, рука об руку, слово за слово, крок за кроком.

Прислівники, втрачаючи значення ознаки дії або якості, можуть переходити в інші частини мови — прийменники, сполучники, частки, вставні слова.

5

Loading...

 
 

Цікаве