WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Історія розвитку методики орфоепії - Курсова робота

Історія розвитку методики орфоепії - Курсова робота

Українська орфоепія, що склалася на початок 20-х років нашого століття, в своїй основі збереглася. Але окремі її норми уточнилися, відшліфувалися, а деякі набули й дещо іншого вияву. У фонетичній системі української літературної мови радянського періоду яскраво виявляється тенденція до посилення фонологічної диференціації її приголосних за ознакою палатальності-непалатальності. Вона, ця тенденція, зумовила окремі орфоепічні зрушення. Так, ще в 20-30-х роках за тогочасними орфоепічними нормами звук лперед голосними заднього ряду а, о, увимовлявся або як м'який, або як напівм'який, "середній": скеля, льон, людина і була, луг, молоко (крапка над лпозначає його напівм'яку вимову). У позиції перед приголосним він завжди був напівпом'якшений: сльно [слно], більш, [б'ілш], голка [гόлка]. Твердий лу літературній мові зовсім заперечувався, він вважався в ній діалектизмом або ж розглядався як "відтінок більше поширеного середнього л". Але вже в другій половині 30-х років дослідники констатують, що в названих позиціях напівм'який лу літературному мовленні поступово втрачається. Він трансформується або в твердий приголосний (була, луг, молоко, голка), або вм'який (більш, сильно, мельник). За сучасними орфоепічними нормами звук лперед а, о, у, перед іншими приголосними та в кінці слова буває лише твердий або м'який і ніколи не вимовляється як звук напівм'який. Таким чином, протиставлення фонем лі л'за ознакою непалатальності-палатальності в українському літературному мовленні стало набагато виразнішим.

Орфоепічна норма 20-30-х років вимагала по-різному вимовляти зубні приголосні перед і. Якщо і походив з о в новому закритому складі або прикметникового закінчення -ыђ, то зубні приголосні перед ним треба було вимовляти як тверді: стіл, столів, ніс (іменник), сніп, сіль, тік [току], діл [долу], чорні, товсті, молоді, милі. У такій позиції "вимовляти ці приголосні перед ім'яко не можна — це була б недобра, нечиста вимова", — писав, наприклад, О.Н.Синявський. Перед і, що походить з е в новому закритому складі та з давньоруського ђ, зубні рекомендувалось вимовляти м'яко: н'іс (від дієслова нести), т'ік (текти), с'іл (село), полі'т (летіти, лету), хл'іб, л'іс, с'іно, д'ід, т'іло.

Однак голосний і за своєю артикуляційною природою є звуком, що пом'якшує попередній приголосний, як иє голосним, що втратив таку здатність, інакше кажучи голосний і забарвлений на палатальність. Тому цілком закономірним є не тільки збереження м'якості попередніх приголосних перед із е та ђ, а й поступова трансформація твердих приголосних у пом'якшенні перед і з о та -ыђ. У діалектах цей процес відбувається нерівномірно: в одних він уже давно завершився, в інших завершився лише в останній час, у деяких на сучасному стані їх розвитку вимовляються перед і напівм'які зубні приголосні, а є й такі говори, в яких перед і з о та -ыђзубні приголосні ще й тепер вимовляються твердо, хоч здебільшого й непослідовно.

Охопив такий процес і літературне мовлення. Крім природного пристосування вимови попереднього приголосного до голосного і, на поширення пом'якшеної вимови зубних перед і з о та -ыђвпливала, звичайно, також орфографія, яка твердості і м'якості приголосних перед ізалежно від його походження не розрізняла. Відповідно до змін, які відбувалися у вимові зубних перед і, еволюціонували й орфоепічні норми, пов'язані з ними. В академічному "Курсі сучасної української літературної мови", що вийшов на початку 50-х років, як орфоепічна норма вважається варіантна вимова зубних перед і з о в новому закритому складі та з -ыђ, що співіснує паралельно, — тверда, пом'якшена і напівпом'якшена.

У наш час можна вже говорити про повну нейтралізацію протиставлення твердих і пом'якшених зубних приголосних перед і в українському літературному мовленні. Незважаючи на походження і, перед ним всі зубні вимовляються як приголосні пом'якшені: [с'іно], [л'іто], [д'ід], [н'іс] — нести, [т'ік] — текти і [т'ік] — току, [сн'іп], [с'іл'], [д'іл] — долу, [молод'і], [товст'і], [јасн'і]. Цікаві з цього приводу спостереження М.Т.Рильського. Ще в 1953 р. він зазначав, що майже зовсім забута нашою інтелігенцією "тверда вимова приголосних д, т, с, ц, н, лперед і з давнього о", і далі продовжував: "Спостерігаю по собі самому, що це явище... зникає і з моєї власної мовної практики. Очевидно, воно приречене на відмирання".

Звичайна тверда вимова зубного перед ілише на межі слів і в складових абревіатурах і то, головне, при повільному темпі мовлення: брат і сестра, педінститут, політінформація. Проте при загальній поширеній м'якій вимові окремі носії літературного мовлення ще зберігають і тверді та напівпом'якшені зубні у позиції перед і.

За останнє півстоліття активно еволюціонував у напрямі до ісекундарний ина початку слова та після м'яких приголосних. Ще в 20-х і на початку 30-х років у словах типу іскра, істина, іграшка, істик, іноді, інший вимова на початку звука ивважалася за єдино можливу орфоепічну норму. Єдину орфоепічну норму становив голосний иі після м'яких приголосних, як-от у словах: синій [сн'ий], третій [трт'ий], безкраїй [беизкрј'ий], Маріїн [Мар'іјин], країна [крајина] і подібних. У деяких працях вже на початку 30-х років зазначалося, що в словах типу істина, іскра, іноді вимова початкового иє "одна з можливих", паралельно з нею допускався в межах орфоепічної норми й голосний і. Сучасні дослідники вважають, що нормативним у названих позиціях є звук і, проте як менш поширені варіанти можливі тут і голосні іи, иі,а під наголосом і тільки в окремих словах зрідка також и[нод'і]. Вимова варіантів иі навіть иі та іи на початку слів та після м'яких приголосних у наш час явно йде на звуження й занепад, вона вже притаманна, власне, тільки деяким літнім носіям літературного мовлення. Безперечний тут "вирівнюючий вплив правопису", а після м'яких приголосних має безсумнівне значення і явище звичайної акомодації, пристосування наступного голосного до попереднього м'якого приголосного.

Loading...

 
 

Цікаве