WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Латинська мова. Іменники - Курсова робота

Латинська мова. Іменники - Курсова робота

Іменники першої відміни утворюються від трьох основ: іменникових, прикметникових та дієслівних.

  1. Іменникові основи.

Від основи іменника за допомогою формантів:

а) -ŭla, -cŭla, -ŏla, -ella утворюються іменники із зменшувальним значенням:

lingua, ae, f – язик, мова – lingŭla, ae, f – язичок

forma, ae, f – вид, зовнішність – formŭla, ae, f – формула

pars, partis, f – частина – particŭla, ae, f – частинка

cutis, is, f – шкіра – cuticŭla, ae, f – шкірочка

arteria, ae, f – артерія – arteriŏla, ae, f – артерійка

filia, ae, f – донька – filiŏla, ae, f – донечка

capra, ae, f – коза – capella, ae, f – кізонька;

б) за допомогою форманта -īna утворюються іменники, які означають мистецтво чи заняття: officīna, ae, f – аптека, doctrīna – вчення, наука.

  1. Прикметникові основи.

Від основи прикметника за допомогою формантів -ia, -itia утворюються іменники із значенням властивості, прикмети:

concors, concordis – згідний – concordia, ae, f – згода

miser, ĕra, ĕrum – нещасний – miseria, ae, f – нещастя

iners, inertis – бездіяльний – inertia, ae, f – бездіяльність

potens, potentis – сильний – potentia, ae, f – сила

avārus, a, um – жадібний – avaritia, ae, f – жадібність.

  1. Дієслівні основи:

а) від основи інфекта із словотвірними формантами -(e)ntia, (a)ntia утворюються іменники із значенням якості чи стану:

consistĕre – гуснути, застигати – consistentia, ae, f – стан рухомості високов'язких рідин і напівтвердих речовин

differre – розрізняти – differentia, ae, f – різниця

intellegĕre – розуміти – intellegentia, ae, f – розуміння, здатність сприйняття

substāre – існувати – substantia, ae, f – суть, сутність;

б) від основи супіна за допомогою словотвірних формантів (t)ūra, -(s)ūra утворюються іменники із значенням результату дії:

struo, struxi, structum, ĕre – будувати – structūra, ae, f – структура

metior, mensus sum, īri – виміряти – mensūra, ae, f – міра, вимір.

Новоєвропейські мови, запозичуючи латинські слова першої відміни, засвоїли також словотвірні форманти:

лат. natūra, cultūra, censūra, doctrīna, medicīna;

укр. натура, культура, цензура, доктрина, медицина;

фр. nature, culture, censure, doctrine, medicine;

англ. nature, culture, doctrinе, medicine;

нім. Natur, Kultur, Doktrin, Medizin.

Друга відміна (Declinatio secunda)

До другої відміни належать іменники (прикметники, присвійні займенники, порядкові числівники) чоловічого і середнього роду, які в родовому відмінку однини закінчуються на -i. У називному відмінку однини чоловічий рід закінчується на -us, -er і один іменник на -ir (vir, i, m – чоловік, муж, воїн), а середній рід – на -um.

Відмінкові закінчення другої відміни:

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom.

-us, -er, -ir (m), -um (n)

-i (m), -a (n)

Gen.

-i (m,n)

-ōrum (m, n)

Dat.

-o (m,n)

-is (m,n)

Acc.

-um (m,n)

-os (m), -a (n)

Abl.

-ō (m, n)

-is (m,n)

Voc.

-e (m), -er (m), -um (n)

-i (m), -a (n)

Зразки відмінювання словосполучень другої відміни:

а) liber novus (m) – нова книжка;

б) debĭtum pecuniarium (n) – грошовий борг

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom.

liber nov-us

libr-i nov-i

Gen.

libr-i nov-i

libr-ōrum nov-ōrum

Dat.

libr-o nov-o

libr-is nov-is

Acc.

libr-um nov-um

libr-os nov-os

Abl.

libr-ō nov-ō

libr-is nov-is

Voc.

liber nov-e

libr-i nov-i

Casus

Singulāris

Plurālis

Nom.

debĭt-um pecuniari-um

debĭt-a pecuniari-a

Gen.

debĭt-i pecuniari -i

debit-ōrum pecuniari-ōrum

Dat.

debĭt-o pecuniari-o

debĭt-is pecuniari-is

Acc.

debĭt-um pecuniari-um

debĭt-a pecuniari-a

Abl.

debĭt-ō pecuniari-ō

debĭt-is pecuniari-is

Voc.

debĭt-um pecuniari-um

debĭt-a pecuniari-a

Особливості іменників (прикметників) другої відміни

  1. У словах чоловічого роду на -us у кличному відмінку однини закінчення -е. Порівняйте: друже, народе, брате.

  2. Іменники (прикметники), які у називному відмінку однини закінчуються на -er, зберігають е у всіх відмінках або тільки в називному і в кличному відмінках однини.

  3. Власні імена на -ius, -eius, -aius у кличному відмінку однини мають закінчення -і, -еі, аі: Valerius – Valeri, Pompeius – Pompei, Gaius – Gai. Загальний іменник filius, ii, m – син у кличному відмінку має форму fili.

  4. Деякі іменники в родовому відмінку множини зберігають стару форму на -um замість ōrum.

Вони означають:

а) вагу і міру:

iugĕrum, i, n – юґер, ≈ 2519 м, Gen. plur. – iugerum

modius, i, m – модій, ≈ 8,754 літри, Gen. plur. – modium

nummus, i, m – монета, Gen.plur. – nummum

sestertius, ii, m – сестерцій, срібна монета до 217 р. до н.е., Gen.plur. – sestertium;

б) назви посад і визначення службового становища:

decemvir, i, m – децемвір, Gen.plur. – decemvīrum

faber, bri, m – майстер, Gen.plur. – fabrum.

  1. Іменник deus, i, m – бог у кличному відмінку однини має форму deus; у називному і кличному відмінках множини – dei або di; у давальному й орудному відмінках множини – deis або dis; у родовому відмінку множини часто вживається форма deum замість deōrum.

Правило середнього роду. У середньому роді в називному, знахідному і кличному відмінках однакові закінчення, як у називному. У множині в цих відмінках закінчення а.

Третя відміна (Declinatio tertia)

Третя відміна – найбільша і найпоширеніша серед усіх відмін латинської мови. У ній представлені іменники та прикметники трьох родів: чоловічого, жіночого та cереднього з різними основами та різними закінченнями в nominatīvus singulāris, а в родовому відмінку однини спільне закінчення -is. Історично в третій відміні об'єднались два типи основ: на приголосний звук і на голосний . Слова першої групи утворюють третю приголосну відміну, слова другої групи – третю голосну відміну. До окремої групи (третьої мішаної відміни) входять слова з основою на , що зазнали впливу приголосної відміни.

Різноманітність закінчень у Nоm. sіпg. пояснюється існуванням двох способів творення цієї відмінкової форми – сигматичного (тобто за допомогою s) й асигматичного (без s).

  1. Основи, що закінчуються на -c, -g, -t, -d, утворюють сигматичний номінатив:

Nom. sing.

Gen. sing.

основа

rex

lux

civĭtas

palus

reg-is

luc-is

civitāt-is

palūd-is

reg- (rec + s > rex)

luc- (luc + s > lux)

civitāt- (civitāt + s > civĭtas)

palūd- (palūd + s > palus)

  1. Основи на -1, -r, -n, -s утворюють асигматичний номінатив:

Nom. sing.

Gen. sing.

основа

consul

victor

flumen

flos

consŭl-is

victōr-is

flumĭn-is

flor-is

consŭl-

victōr-

flumĭn-

flor-

Loading...

 
 

Цікаве