WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Українська мова серед інших слов’янських мов - Курсова робота

Українська мова серед інших слов’янських мов - Курсова робота

Демографічний склад і державно-територіальний розподіл слов'ян на початку XX ст. подано в табл. 2.1 (за А. Супруном).

Таблиця 2.1

Слов'яни на початку XXст.

По державах і країнах (у тис. осіб)

Назви народів

Кількість (у тис. осіб)

Російська імперія

Болгарське царство

Сербське королівство

Чорногорське королівство

Австро-Угорська імперія

Туреччина

Німеччина

румунія

Італія

Інша європа й азія

Америка

Великороси

69400

69200

(росіяни)

Малороси

33100

28400

4500

170

330

(українці)

Білоруси

7400

7400

Болгари

5700

226

3400

34

1900

110

ЗО

Серби

9773

2

2800

260

5855

550

6

300

і хорвати

Словенці

1500

1325

126

43

132

Чехи

7500

65

6935

64

310

Словаки

2740

2

2358

56*

380

Серболужичани

157

90**

11

Поляки

21700

9800

4900

3900

3000

Кашуби

370

222

100

148

У підсумку***

159420

115100

3400

2800

260

25600

2450

4500

130

50

600

4500

*Саксонія. **Пруссія.

***Сумарні цифри враховують невеликі групи, які фігурують інколи в графі "Америка та інші країни", "Росія та інші країни", і заокруглені, тому не становлять простої суми стовпчика.

Національно-етнічну роздрібненість і державну невлаштованість більшості слов'янських народів підсилювали релігійні відмінності. Більшість східних і південних (крім хорватів і словенців) слов'ян традиційно належить до православ'я і користується власне слов'янською писемністю — кирилицею. Західні слов'яни, а також хорвати і словенці, — це переважно католики і користуються латиницею. Щоправда, в різні історичні періоди це співвідношення змінювалося. Так, значна кількість чехів (гусити), поляків і білорусів (кальвіністи) в давні часи належала до протестантського руху, частина західних українців була й залишається прибічниками унії, тобто представниками греко-католицької церкви, яка посідає проміжне місце між православ'ям і католицизмом, а деякі групи південних слов'ян, крім словенців, унаслідок багатовікового панування турків-османів змушені були прийняти мусульманство і частково перейти на арабське письмо.

Релігійна розпорошеність слов'ян перешкоджала їх духовному та культурному зближенню й сприяла перерозподілу сфер впливу між супердержавами або ставала приводом для міжслов'янських (наприклад, боротьба за віру в I—XVIII ст. між православними запорозькими козаками і католицькою польською шляхтою) чи внутрішніх суперечок і війн. У наш час, із занепадом комуністичної ідеології та відродженням релігійної віри у слов'ян, конфесійна належність знову набуває актуальності, що позначається на міждержавних (міжслов'янських) відносинах.

Розбіжності в релігійних поглядах слов'ян спричинилися до використання ними, відповідно до традицій православ'я та уніатства, католицизму, протестантства і мусульманства, різних азбук. Народи, які сповідують православну або греко-католицьку віру, користуються слов'янською (кириличною) писемністю. Латинська писемність використовується представниками католицької релігії й протестантства. Незначна частина південних слов'ян (здебільшого боснійців і чорногорців), яка прийняла мусульманство, перейшла на канонічний для цієї віри арабський алфавіт.

Протягом XX ст. демографічна й національно-державна ситуації у слов'янських народів істотно змінювалися. Так, у другій половині цього століття чисельність слов'ян помітно зросла і на одну одиницю збільшилася кількість їхніх держав, яких стало 5:

  1. СРСР,

  2. Болгарія,

  3. Югославія,

  4. Польща,

  5. Чехословаччина.

Росіян налічувалося 142,8 млн., українців 44,73 млн., білорусів 9,89 млн., болгар 9,23 млн., сербів 8,97 млн., хорватів 5,130 млн., боснійців 2,29 млн., словенців 2,160 млн., македонців 1,7 млн., чорногорців 0,6 млн., поляків 42,09 млн., чехів 10,47 млн., словаків 5,15 млн., лужичан 0,1 млн. Загальна кількість слов'ян на цей час становила 285,31 млн., а їхнє розселення найбільшою мірою охоплювало 19 країн світу.

Розселення слов'ян у республіках федеративних держав на цей час було нерівномірним і стосувалося переважно Радянського Союзу. Зокрема, за межами РРФСР в інших республіках проживало 25 млн. росіян (найбільше в Україні — 10,472 млн. і в Казахстані — 5,991 млн.), за межами УРСР — приблизно 6 млн. українців (у Росії 3,658 млн., Казахстані — 0,930 млн., Молдові — 0,507 млн. та ін.), а за межами БРСР — приблизно 2 млн. білорусів (у Росії — 1,052 млн., Україні — 0,406 млн. та ін.). Ті слов'янські народи, які жили в складі Чехословаччини та Югославії (ФСРЮ), становили більшість своїх національних республік і меншою мірою були представлені в інших республіках спільної країни.

Наприкінці XX — на початку XXI ст. співвідношення між слов'янськими народами в межах своїх держав і тими, що живуть у неслов'янських країнах, істотно не змінилося Хоча помітні певні тенденції. Так, за активної еміграції слов'ян у високорозвинуті держави їхня загальна частка в цих країнах (особливо в США) поступово зменшується, що зумовлено невпинною асиміляцією (американізацією та ін.) найбільшої хвилі слов'ян-емігрантів кінця XIX — початку XX ст. Крім того, відбувається зменшення кількості росіян у колишніх союзних республіках унаслідок повернення частини з них після розпаду СРСР на свою історичну батьківщину і послаблення русифікації національних держав пострадянського простору.

Loading...

 
 

Цікаве