WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Теоретичні аспекти огляду мовно-стилістичних особливостей науково-популярних видань - Курсова робота

Теоретичні аспекти огляду мовно-стилістичних особливостей науково-популярних видань - Курсова робота

Опис дії машин і механізмів в технічних роботах найчастіше робиться за допомогою пасивних конструкцій, в яких присудок виражається дієсловом в пасивно-поворотній формі. Наприклад: "Флюс до місця подається автоматично". У тих випадках, коли виключається застосування автоматики або спеціальної техніки, тобто коли дія машини або приладу здійснюється уручну, присудок уживається у формі третьої особи множини теперішнього або минулого часу. Наприклад: "Засипку вугілля в топку в цьому випадку проводять уручну".

У наукових роботах з технологічної тематики вказівки по обслуговуванню машин і механізмів або при описі інших дій, що вимагають точного або обов'язкового виконання, прийнято давати за допомогою інфінітивних пропозицій, які підкреслюють категоричність вислову. Наприклад: "Забезпечити чистоту експерименту можна лише в тому випадку, якщо: 1. Заздалегідь звільнити зразок від механічних домішок; 2. Розігріти його не нижче 550°С; 3. Виключити при цьому проникнення забрудненого атмосферного повітря".

Стиль письмової наукової мови - це безособовий монолог. Тому виклад зазвичай ведеться від третьої особи, оскільки увага зосереджена на утриманні і логічній послідовності повідомлення, а не на суб'єктові. Порівняно рідко уживається форма першого і абсолютно не уживається форма другої особи займенників однини. Авторське "я" як би відступає на другий план.

Зараз стало неписаним правилом, коли автор роботи виступає в множині і замість "я" вживає "ми", вважаючи, що вираз авторства як формального колективу додає більший об'єктивізм викладу.

Дійсно, вираз авторства через "ми" дозволяє відобразити свою думку як думку певної групи людей, наукової школи або наукового напряму. І це цілком з'ясовно, оскільки сучасну науку характеризують такі тенденції, як інтеграція, колективність творчості, комплексний підхід до вирішення проблем. Займенник "ми" і його похідні як не можна краще передають і відтіняють ці тенденції.

Ставши фактом наукової мови, займенник "ми" зумовило цілий ряд нових значень і похідних від них оборотів, зокрема, з присвійним займенником типу "на нашу думку".

Проте нагнітання в тексті займенника "ми" справляє малоприємне враження. Тому автори наукових робіт прагнуть вдаватися до конструкцій, що виключають вживання цього займенника. Такими конструкціями є невизначено-особисті пропозиції (наприклад: "Спочатку проводять відбір зразків для аналізу, а потім встановлюють їх відповідність за розмірами тиглів..."). Уживається також форма викладу від третьої особи (наприклад: "Автор вважає..."). Аналогічну функцію виконують пропозиції з пасивним станом (наприклад: "Розроблений комплексний підхід до дослідження..."). Таку заставу усуває необхідність у фіксації суб'єкта дії і тим самим позбавляє від необхідності вводити в текст наукової роботи особисті займенники [6, с. 265].

Якостями, що визначають культуру наукової мови, є точність, ясність і стислість. Смислова точність - одна з головних умов, що забезпечують наукову і практичну цінність увязненої в тексті наукової роботи інформації. Дійсно, неправильно вибране слово може істотно перекрутити зміст написаного, дати можливість двоякого тлумачення тієї або іншої фрази, додати всьому тексту небажану тональність.

Тим часом автори робіт не завжди добиваються точності слововживання, недбало відбираючи слова, які часто спотворюють висловлену думку. Звідси різного роду лексичні помилки, що позбавляють наукову мову точності і ясності.

Погана звичка пересипати свою мову канцелярськими словами, "красуватися" мудрованою книжковою лексикою. Це заважає писати просто і зрозуміло. Особливо заважає точність висловів зловживання іноземними словами. Часто цьому супроводить і елементарне незнання сенсу слова.

Нерідко і споконвічно російські слова уживаються неточно, всупереч їх значенню, і тоді народжуються фрази типу: "Велика половина товарів залишилася нереалізованою", "Пропонований цією фірмою верстат озброєний спеціальним покажчиком швидкості обертання різця".

Дуже часто точність порушується в результаті синонімії термінів. Термінів-синонімів в одному вислові бути не повинно. Погано, коли автор роботи пише то "розрядку", то "вакуум", або то "водяна турбіна", то "гідротурбіна", або коли в одному випадку він використовує "томати", а в іншому "помідори".

У науковій мові для позначення нових понять нерідко створюються нові слова від іноземних по словотворчих моделях російської мови. В результаті з'являються такі незграбні слова, як "шлюзувати" (від "шлюз"), "штабелювати" (від "штабель"), "кабелізіровать" або "кабліровать" (від "кабель").

Не можна також визнати за норму освіту від двох російських слів нового слова на іноземний зразок (зараз це особливо модно), наприклад: замість російського зрозумілого всім слова "штабелеукладчик" можна часто почути "штабілер" і навіть "штабілятор". Ще гірше, коли такі нові слова є не зовсім благозвучними, наприклад, використання замість зрозумілого слова "сортувальна машина" - "сортіратор". Такі слова точності виразу думці не додають.

Знижує точність інформації, що повідомляється, проникнення в наукову мову просторічних і жаргонних слів цехового ужитку, які уживаються замість відповідних термінів. Часто на сторінках технічних наукових робіт при характеристиці експлуатаційних достоїнств техніки, що випускається, можна прочитати: "виключений порив проводів", "прогинання пластини в межах допуску", "зависання щіток швидко усувається", "ськол ізолятора не відбувається".

Точність науково-популярної мови обумовлена не тільки цілеспрямованим вибором слів і виразів - не менш важливий вибір граматичних конструкцій, що припускає точне проходження нормам зв'язку у фразі. Можливість по-різному пояснювати слова в словосполученнях породжує двозначність. Так, двозначна конструкція: "У інших товарах подібні маркіровки відсутні" (інші товари або подібні маркіровки відсутні - зрозуміти важко).

Інша необхідна якість наукової мови - її ясність. Ясність - це уміння писати доступно і дохідливо. Практика показує, що особливо багато неясностей виникає там, де автори замість точних кількісних значень вживають слова і словосполучення з невизначеним або дуже узагальненим значенням. Насправді, чи можуть задовольнити читача роботи, охочого бачити в кожному рядку її тексту конкретні і точні дані, такі фрази: "Належний рух інструменту і деталі, обробці, що піддається, забезпечується електродвигуном і окремими механізмами верстата", "Для забезпечення нормального шва потрібний, щоб заздалегідь була проведена відповідна обробка зварюваних поверхонь".

Дуже часто автори робіт пишуть "і т.д." в тих випадках, коли не знають, як продовжити перерахування, або вводять в текст фразу "цілком очевидно", коли не можуть викласти доводи. Обороти "відомим чином" або "спеціальним пристроєм" нерідко указують, що автор в першому випадку не знає, яким чином, а в другому - яке саме пристрій.

У багатьох випадках порушення ясності викладу викликається прагненням окремих авторів додати своїй праці видимість науковості. Звідси і абсолютно непотрібне наукообразіє, коли простим, всім добре знайомим предметам дають ускладнені назви. Найзвичайніше поняття, що позначається загальновідомим словом, у таких авторів раптом виступає під суто науково-технічним найменуванням. Так, в одній науковій роботі по будівництву можна прочитати: "Димар - невід'ємна приналежність кожного вогняного вогнища", де під вогняним вогнищем розуміється звичайна піч.

Причиною неясності вислову може стати неправильний порядок слів у фразі. Наприклад: "Чотири подібні автомати обслуговують декілька тисяч чоловік". У цій фразі підмет не відрізняється формою від прямого доповнення, і тому неясно, хто (або що) є суб'єктом дії: автомати або люди, які їх обслуговують. Нерідко доступність і дохідливість називають простотою. Простота викладу сприяє тому, що текст наукової роботи читається легко, тобто коли думки її автора сприймаються без утруднень. Проте не можна ототожнювати простоту і примітивність. Не можна також плутати простоту із загальнодоступністю наукової мови. Популяризація тут виправдана лише в тих випадках, коли наукова робота призначена для масового читача. Головне при мовний-стилістичному оформленні тексту наукових робіт в тому, щоб його зміст за формою свого викладу був доступний тому кругу учених, на яких такі роботи розраховані.

Стислість - третє необхідне і обов'язкова якість наукової мови, що понад усе визначає її культуру. Реалізація цієї якості означає уміння уникнути непотрібних повторів, зайвої деталізації і словесного сміття. Кожне слово і вираз служить тут тій меті, яку можна сформулювати таким чином: як можна не тільки точніше, але і коротше донести суть справи. Тому слова і словосполучення, що не несуть ніякого смислового навантаження, повинні бути повністю виключені з тексту наукової роботи.

Багатослівність, або мовна надмірність, найчастіше виявляється у вживанні зайвих слів. Наприклад: "Для цієї мети фірма використовує наявні підсобні приміщення" (якщо приміщень немає, то і використовувати їх не можна); "Перевіркою було встановлено, що існуючі розцінки в багатьох торгових точках нашого міста були значно завищені" (неіснуючі розцінки не можуть бути ні завищені, ні занижені); "Розкриття тріщин у опор з ненапруженою арматурою допускається до величини 0,2 мм".

Щоб уникнути багатослівності, необхідно перш за все боротися з плеоназмами, коли в текст украплюються слова, непотрібні по сенсу.

Такі слова в роботі свідчать не тільки про мовну недбалість її автора, але і часто указують на нечіткість уявлення про предмет мови або на те, що він просто не розуміє точного сенсу запозиченого з чужої мови слова. Так з'являються поєднання типу: інтервал перерви, внутрішній інтер'єр, габаритні розміри і ін.

До мовної надмірності слід віднести і вживання без потреби іноземних слів, які дублюють російські слова і тим самим невиправдано ускладнюють вислів. Навіщо, наприклад, говорити "нічого екстраординарного", коли можна сказати "нічого особливого"; замість ординарний - звичайний, замість індиферентно - байдуже, замість ігнорувати - не помічати, замість лімітувати - обмежувати, замість орієнтування - приблизно, замість функціонувати - діяти, замість диверсифікація - різноманітність, замість детермінувати - визначати, замість апробовувати - перевіряти і т.д.

Loading...

 
 

Цікаве