WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Короткий словник з мовознавства - Курсова робота

Короткий словник з мовознавства - Курсова робота

Конститутивнафункціяфонем (лат. constitutus — визначений) — функція, пов'язана з творенням одиниць вищого рівня — морфем і слів.

Конструктивнемовознавство{лат. constructs — побудова, складання) — мовознавство, яке вивчає мову, її структуру на відміну від функціонального мовознавства, яке вивчає мовлення.

Конструктивнийсинтаксис(лат. constructio — побудова, складання) — синтаксис мови (не мовлення); вивчає речення як структурні схеми.

Конструкційнаграматика — граматика, яка при інтерпретації форми та змісту висловлень і фраз враховує не тільки форму і зміст їхніх складників, а й значення самих конструкцій, які накладають певні обмеження на складники.

Контекст (лат. contextus — поєднання, зв'язок) — мовне оточення або ситуація, в яких уживається лінгвальна одиниця.

Контенсивнатипологіямов (англ. content — зміст) — типологія, зорієнтована на зміст, семантику (на семантичні категорії мови і способи їх вираження).

Контрастивналінгвістика —див. Зіставне мовознавство.

Контрастивнийметод—див. Зіставнйй метод.

Контрастна дистрибуція (франц. contraste — протилежність) — дистрибуція, коли мовні одиниці перебувають у тих самих оточеннях, але мають різне значення (дім — дим —дум —дам).

Конфронтатйвналінгвістика —див. Зіставне мовознавство.

Концепт (лат. conceptus —думка, поняття) — у когнітивній лінгвістиці — одиниця ментальних або психічних ресурсів свідомості і тієї інформаційної структури, яка відображає знання й досвід людини; оперативна змістова одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи і мови мозку (lingua menta//s), усієї картини світу, відображеної в мозку людини; відомості проте, що індивід знає, припускає, думає, уявляє про об'єкти світу.

Концептуалізація (англ. conceptualization, від лат. conceptus — думка, поняття) — поняттєва класифікація; процес пізнавальної діяльності людини, який полягає в осмисленні інформації, що надходить до неї, і призводить до утворення концептів, концептуальних структур і всієї концептуальної системи в мозку людини; процес структурації знань і виникнення різних структур представлення знань із деяких мінімальних концептуальних одиниць.

Концептуальнасистема — сукупність усіх концептів, наявних у розумі людини, їх упорядковане об'єднання.

Концептуальнийаналіз — у когнітивній лінгвістиці — методика дослідження концептів на основі сполучуваності відповідних лексем, а також більш широких контекстів їх вживання.

Копенгагенськийструктуралізм—див. Глосематика.

Корелятивніопозиціїфонем(лат. со — префікс, що означає об'єднання, спільність, сумісність, і relatio — відношення) — опозиції, члени яких розрізняються тільки однією ознакою, а за всіма іншими — збігаються.

Кореляція (лат. correlatio — співвідношення) — 1) ряд фонематичних опозицій за однією диференційною ознакою; 2) взаємна зумовленість, семіологічна залежність двох чи більше одиниць мови.

Кореневімови —див. Ізолюючі мови.

Корінь — основна, єдина обов'язкова для кожного слова морфема, що є носієм його лексичного значення, повторюється в усіх граматичних формах і споріднених словах.

Креольськімови(франц. Creole, від ісп. сгіоііо — людина мішаного походження, від батьків двох рас) — мови, сформовані на основі піджинів і які стали рідними для певного колективу їх носіїв.

Кульмінативнафункціяфонем (лат. сиїтеп — вершина) — функція, яка полягає в забезпеченні цілісності та виділеності слова, що досягається завдяки наголосу або сингармонізмові.

Кумулятивнафункціямови (лат. ситиіо — згрібаю, нагромаджую) — функція зберігання всього того, що виробила нація в духовній сфері. Синонім: історико-культурна функція.

Ларингальнатеорія (грец. Іагіпх — гортань) —теорія найдавнішого складу, походження і чергування індоєвропейських голосних, яка виходить з існування у прамові особливих фонем, умовно названих ларингалами.

Лексема(грец. lexis— слово, вислів)— слово як сукупність усіх його форм і значень, як структурний елемент мови.

Лексико-граматичнірозряди(категорії) — граматично релевантні групи слів у межах певної частини мови, для яких характерна спільна семантична ознака (збірність, речовинність, зворотність тощо).

Лексикографія (грец. Іехікбп — словник і grapho — пишу) — розділ мовознавства, пов'язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад.

Лёксико-семантичнагрупа— тісне об'єднання слів у межах лексико-семантичного поля.

Лексико-семантичнасистема— один із рівнів мовної структури, що складається із слів та їхніх значень.

Лексико-семантичнеполе — сукупність парадигматично пов'язаних лексичних одиниць, які об'єднані спільністю змісту (іноді й спільністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну й функціональну подібність позначуваних явищ.

Лексико-семантичнийспосібсловотворення — спосіб словотворення, за якого основним словотворчим засобом є зміна лексичного значення твірного слова (при збереженні його матеріальної структури).

Лексико-синтаксичнийспосібсловотворення — спосіб словотворення, за якого нові слова творяться шляхом поєднання в одному слові двох чи більше слів або словоформ внаслідок лексикалізації словосполучень.

Лексичнезначення — історично закріплена у свідомості людей віднесеність слова з певним явищем дійсності.

Лінгвістикатексту— галузь мовознавчих досліджень, об'єктом яких є правила побудови зв'язного тексту та його змістові категорії.

Лінгвістичнагеографія — див. Ареальна лінгвістика.

Лінгвістичнатипологія— див. Типологічне мовознавство.

Лінгвогенетичнийметод(лат. lingua — мова і genesis — походження) —див. Порівняльно-історичний метод.

Лінгвогеографія— див. Ареальна лінгвістика.

Лінгводидактика(лат. lingua — мова і грец. didakti'Kos — повчальний) — теорія освіти, що обґрунтовує і розкриває зміст, методи і форми навчання мови.

Лінгвостатистика — розділ математичної лінгвістики, який вивчає статистичні закономірності в мові.

Логіко-граматичнийсинтаксис — синтаксис, в якому речення і його компоненти інтерпретуються з позиції логіки.

Логіцизм — див. Логічний напрям у мовознавстві.

Логічнийнапрямумовознавстві— сукупність течій, концепцій, що вивчають мову в її зв'язках із мисленням та знанням і орієнтуються на певні школи в логіці та філософії. Синонім: логіцизм.

Локація (англ. locution — мовний зворот, вислів) — використання мовних засобів для досягнення мети.

Маркер(франц. marqueur, від marquer — робити мітку) — див. Сёма.

Математичналінгвістика — галузь мовознавства, яка вивчає можливості застосування математичних методів для дослідження й опису мов.

Математична логіка — формальна логіка, яка застосовує математичні методи й спеціальний апарат символів і досліджує мислення за допомогою обчислень (формалізованих мов).

Машиннийпереклад — переклад текстів з однієї мови на іншу за допомогою ЕОМ.

Ментальнірепрезентації (франц. mental — мислений, розумовий, від лат. mens, mentis — розум, думка, мислення і representatio — наочне зображення) — ключове поняття когнітивної науки, яке стосується процесу представлення (репрезентації) світу в голові людини й одиниць такого представлення; умовні функціонально визначені структури свідомості та мислення людини, що відтворюють реальний або видуманий світусвідомості, втілюють знання про нього й почуття, які він викликає, відображають стани свідомості та процеси мислення.

Метамовнафункція — функція мови бути засобом дослідження і опису мови у термінах самої мови.

Методглотохронології (грец. glotta — мова, chronos — час і logos — слово, вчення) — статистичний метод датування, який застосовується для визначення тривалості окремого існування двох споріднених мов шляхом підрахунку процентного співвідношення спільних елементів у їх основному словниковому фонді.

Loading...

 
 

Цікаве