WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Короткий словник з мовознавства - Курсова робота

Короткий словник з мовознавства - Курсова робота

Імплікаційніуніверсали (лат. implicatio, від implico — тісно зв'язую) — універсалі!', які стверджують певну залежність між різними мовними явищами. Синонім: складнґ універсалі.

f індексдеривації— відношення числа словотвірних морфем до числа слів.

Індекссинтетичності — відношення числа морфем до числа слів.

Індоєвропейськімови — родина споріднених мов, до якої входять індійська, іранська, слов'янська, балтійська, германська, романська, кельтська, грецька, албанська, вірменська групи мов.

Індуктивніуніверсалі — універсалі!, які встановлюються емпірично і є в усіх відомих мовах.

Індукція(лат. inductio— наведення, збудження)— прийом дослідження, за якого на підставі вивчення окремих явищ робиться загальний висновок про весь клас цих явищ, узагальнення результатів окремих конкретних досліджень.

Інженерналінгвістика — див. Обчислювальна лінгвїстика.

Інкорпорація(пізньолат. incorporatio — введення до свого складу, від лат. in — в і corpus — тіло) — спосіб синтаксичного зв'язку компонентів словосполучення або всіх членів речення, за якого компоненти поєднуються в єдине ціле без формальних показників у кожному з них.

Інкорпоруючімови—див. Полісинтетичні мови.

Інтегральнасема(лат. integralis — нероздільно пов'язаний з цілістю) — сема, спільна для двох чи більше лексичних значень.

Інтегральніознакифонем (лат. integralis — нероздільно пов'язаний з цілістю) — ознаки, які не утворюють опозицій даної фонеми з іншими, тобто не служать для розрізнення значень слів чи морфем. Синонім: недиференцїйні ознаки фонем.

Інтерлінгвістика (лат. inter— між і лінгвістика) — розділ мовознавства, який вивчає міжнародні мови як засіб міжмовного спілкування.

Інтерференція (лат. inter— між, взаємно і ferio — торкаюся, ударяю)— взаємодія мовних систем за двомовності, яка виражається у відхиленнях від норми і системи другої мови під впливом рідної.

Інтонація(лат. intonare — голосно вимовляти) — ритміко-мелодій-ний малюнок мовлення, який служить у реченні засобом вираження синтаксичних значень і емоційно-експресивного забарвлення.

Інформатика—див. Теорія інформації.

Історико-культурнафункціямови —див. Кумулятивна функція мови.

Історичнемовознавство — див. Діахронічне мовознавство. Ймовірнісна сема — див. Потенційна сема.

Катетеризація (англ. categorization, від грец. kategoria — ознака) — підведення явища, об'єкта, процесу тощо під певну рубрику досвіду (категорію) і визнання його членом цієї категорії, а також процес утворення і виділення самих категорій, членування зовнішнього і внутрішнього світу людини відповідно до сутнісних характеристик його буття й існування, упорядковане представлення різноманітних явищ через зведення їх до меншого числа розрядів або об'єднань.

Категорія(грец. kategoria — ознака) — 1) одна з пізнавальних форм мислення людини, яка дозволяє узагальнити її досвід і здійснювати його класифікацію; 2) у когнітивній лінгвістиці — когнітивна структура, концептуальний клас, що складається з елементів — членів категорії, об'єднаних "родинною подібністю".

Категорія стану — незмінні слова, які означають стан і вживаються у функції співвідносного з присудком головного члена односкладного речення. Синонім: предикатйви.

Квазісинонімія(лат. quasi — ніби, майже, немовби і синонімія) — див. Гіпонімія.

Квантитативнатипологіямов (лат. quantitas — кількість) — типологія, в основу якої покладено статистичні індекси, які відображають ступінь наявності в різних мовах тієї чи іншої якісної ознаки.

Керування—тип синтаксичного зв'язку, коли одні граматичні значення стрижневого слова викликають у залежному слові інші, але конкретно визначені граматичні значення, тобто форма залежного слова повністю зумовлюється стрижневим словом.

Кібернетичналінгвістика —лінгвістика, яка розглядає мову як одну з керуючих і керованих систем; мова інтерпретується як система правил творення, перетворення і комбінування її одиниць.

Кількісніметодивмовознавстві — використання підрахунків і вимірювань при вивченні мови і мовлення.

Класёма — найбільш узагальнена за змістом сема, що відповідає значенню частини мови (предметність, ознака, дія тощо).

Класифікаційнікатегорії — граматичні категорії, які характеризують ціле слово, є його постійною ознакою і служать рубриками класифікації слів (напр., категорія роду іменника, категорія виду дієслова тощо).

Когезія(лат. cohaesus— зв'язаний, зчеплений)— засоби зв'язності в тексті (повтори, дейктичні й анафоричні слова, сполучники, порядок слів тощо).

Когнітивналінгвістика (англ. cognition — знання, пізнання; пізнавальна здатність) — мовознавчий напрям, в якому функціонування мови розглядається як різновид когнітивної (пізнавальної) діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджуються через мовні явища.

Когнітивнамодель— 1) концепція мови як різновиду когнітивно-го процесу; 2) модель розуміння тексту як результату природної обробки мовних даних; 3) характеристика процесу катетеризації у мові (про-позиційні, схематичні, метафоричні й метонімічні моделі).

Когнітивнасемантика — теорія значення, яка стверджує, що значення мовної одиниці не може бути зведеним до об'єктивної характеризації позначеної нею ситуації і тому необхідно враховувати й ракурс, що обирається концептуалізатором при розгляді ситуації і способу її вираження.

Когнітивнафункціямови(лат. cognosce — пізнавати) — див. Гносеологічна функція мови.

Когнітологія(англ. cognition — знання, пізнання; пізнавальна здатність і грец. logos — слово, вчення) — інтегральна наука про когнітивні (пізнавальні) процеси у свідомості людини, що забезпечують оперативне мислення та пізнання світу.

Код (франц. code) — система символів для передавання, обробки й зберігання різної інформації; спосіб запису інформації.

Коментатив(лат. commentator — пояснюю, тлумачу) — див. Пере-повіднйй спосіб.

Компаративнийметод (лат. comparativus — порівняльний) —див. Порівняльно-історичний метод.

Компонентозначення —див. Сёма.

Компонентнийаналіз (лат. componens — той, що складає) — методика дослідження плану змісту значеннєвих одиниць мови з метою розщеплення значення на мінімальні семантичні складники (компоненти).

Комп'ютерналінгвістика — див. Обчислювальна лінгвістика.

Комунікативналінгвістика — напрям сучасного мовознавства, що вивчає мовне спілкування, яке складається зтаких компонентів, як мовець, адресат, повідомлення, контекст, специфіка контакту та код (засоби) повідомлення.

Комунікативнафункціямови(лат. communicatio — повідомлення, зв'язок) — функція спілкування між людьми, народами.

Комунікативнийсинтаксис — синтаксис, об'єктом якого є актуальне членування речення, комунікативна парадигма речень, типологія висловлень тощо.

Комунікативністьречення — одна з основних ознак речення, яка полягає у співвіднесеності його семантики з логічним судженням і здатності входити до будь-яких форм спілкування, вписуватися в конситуацію мовлення.

Комутація(лат. commutatio — зміна) — співвідношення між двома знаками мови, за якого одиниці плану вираження цих знаків перебувають у такій самій відповідності, як і одиниці плану змісту цих знаків.

Конативнафункціямови (лат. con-natus — народитися (виникнути) разом, одночасно; бути вродженим) — функція засвоєння.

Конвергенція (лат. convergo — сходжусь, наближаюсь) — 1) збіг двох чи більше звуків мови в один звук; 2) зближення і збіг двох мов унаслідок контактування.

Конверсией — слова, які передають двобічні суб'єктно-об'єктні відношення в лексико-семантичній системі.

Конверсія (лат. conversio — обертання, перетворення) — 1) у семантиці—зображення однієї ситуації поперемінно з двох протилежних сторін (Роман купує у Степана книжку — Степан продає Романові книжку); 2) у словотворенні — спосіб словотворення без використання спеціальних словотвірних афіксів, перехід слів із одної частини мови в іншу.

Конкретнемовознавство — мовознавство, яке вивчає окремі (конкретні) мови (україністика, русистика тощо).

Конотація (лат. со (п) — префікс, що означає об'єднання, сумісність, і notatio — позначення) — додаткові семантичні і прагматичні особливості ("співзначення") лексичного значення та значень інших мовних рівнів, які нашаровуються на їхній предметно-поняттєвий аспект.

Loading...

 
 

Цікаве