WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → " Особливості функціонування іменників plurinzalia tantum ""множинностi"" в українській мові" - Курсова робота

" Особливості функціонування іменників plurinzalia tantum ""множинностi"" в українській мові" - Курсова робота

Форми множини мають такі варіантні значення:

  1. Великої кількості і охоплення широкого простору в речовинних іменниках: весняні води, піски; Сніги впали великі, Жита запалило (М. К.)-

  2. Конкретного вияву абстрактної якості в абстрактних іменниках: випадковості (кілька випадкових явищ), морські глибини (в різних місцях моря), Тоді у мене було дві любові. Одна дуже короткою.

  3. Тривалості у часі в абстрактних іменниках: вітри, морози; Нові часи нові й турботи (Н. тв.).

  4. Родове (уже згадуване) значення (Радянські студенти допитливі), де кореляція з формою однини відсутня (форма однини лише є паралельною у плані змісту з формою множини).

  5. Репрезентативне (від фр. — представництво), або заступне, значення в утвореннях від антропонімів: (від загальних іменників рідше): манілови, обломови.

Така форма множини відносить ознаку, властиву носію власного імені, до інших осіб, певного загалу, перетворює її в загальну (тому і слово з власної назви перетворюється у загальну).

Послідовно форми однини і множини мають іменники, що позначають конкретні предмети, тобто предмети, які підлягають лічбі: читач читачі, вагон вагони, дуб дуби, сорока сороки. В іменниках, що називають абстрактні предмети, лексичне значення часто перешкоджає оформленню слова в однині і в множині. Лексичне значення співвідносить слово з нерозчленованим загалом предметів, де кількісне протиставлення (один предмет — загал предметів) відсутнє. Тому такі іменники здебільшого мають лише форму однини: стійкість, прискорення, егоїзм, біганина, труд.

У сучасній українській мові існують цілі групи слів, що мають безкорелятивні форми — або лише однину, або лише множину.

Іменники, що мають лише форми однини, є іменниками singularia tantum, іменники, що мають лише форми множини, є іменниками pluralia tantum.

До класу іменників singularia tantum належать:

1. Іменники з абстрактним значенням, що позначають якості, властивості, дії тощо: радість, відданість, височінь, приналежність, приязнь, можливість, швидкість. При конкретизації абстрактного значення, зокрема при вираженні більшої, ніж у формі однини, інтенсивності ознаки, кількаразового її вияву чи в переносному вживанні, іменники singularia tantum одержують форму множини: більболі, можливість можливості, швидкість швидкості, свято свята.

Одним із окремих випадків конкретизації абстрактного значення слова є вироблення у формі множини термінного значення, пор.: праця, але друковані праці, атмосфера атмосфери, температура температури (фізика низьких температур).

  1. Збірні іменники: комсомолія, деканат, тріумвірат, дітвора, гайвороння. Оскільки збірні іменники, як уже говорилось, виражають цілісну сукупність без будь-якої розчленованості на окремі предмети, то їх абстрактне значення не підлягає конкретизації, і збірні іменники ні за яких ситуацій форм множини не мають.

  2. Власні назви. За своїм лексичним значенням власні назви позначають одиничний предмет, через те і не мають корелятивних форм множини. Форм множини набувають лише деякі іменники, зокрема імена людей, коли називають одним іменем різних осіб: два Івани або цілу родину: родина Власенків, а також тоді, коли вживаються в переносному значенні (коли називають інших осіб, що мають спільні ознаки з носієм власного імені): А хуторянам подай, боже. Огирі, Хоменки, Кипшарі... Ой, треба ще на них вісімнадцятого року! (А. Г.). Коли власне ім'я переноситься на певний загал людей, форма множини такого іменника набуває абстрактного значення, що відбивається на орфографії: слово пишеться з маленької літери: донкіхоти, чайльдгарольди.

  3. Іменники з речовинним значенням, тобто іменники, що позначають різні матеріали, мінерали, хімікати, метали, речовини, що підлягають не рахунку, а вимірові: бензин, горох, чавун, сметана, борошно, кисень, амідопірин, чай, вино.

Речовина сприймається у всій своїй нерозчленованій масі, сукупно. Тому іменники, що позначають речовини, не мають форм множини. Але як тільки речовина починає сприйматись як явище, що виявляє свою індивідуальну специфіку, наприклад, у випадках вказівки на сорт, певний вид чи тип, вона набуває кількісної визначеності, а іменник, що її називає,— форми множини.

Власне, такі іменники позначають уже не саму речовину, а сорт (вид, тип) цієї речовини, отже, перед нами уже слово з іншим лексичним значенням: мінеральні добрива, тваринні жири ,сипучі піски, технічні масла, десертні вина; Колосились блискучо шовкові ячмені (Ст.); Хліба запалило ще на весні (А. Г). Форма множини у таких випадках відіграє словотворчу роль.

Опозицією до класу слів singularia tantum є клас слів pluralia tantum, який формою множини позначає один предмет із системи однотипних і у якого, як і у класі singularia tantum, протиставлення однини і множини морфологічно не виражене. Як правило, іменники pluralia tantum позначають парні чи складні за характером побудови предмети чи кількаактні дії: сходи, граблі, перила, вибори, перегони.

Іменники pluralia tantum, як і іменники, що виражають кількісну визначеність предметів, тобто такі, що мають форми однини і множини, позначають конкретні і абстрактні предмети. У класі іменників pluralia tantum виділяються три групи слів: а) конкретні б) абстрактні і в) власні назви.

Серед множинних іменників — конкретних назв існують такі семантичні групи: 1) назви одягу та взуття: штани, шаровари, панталони, брюки, бутси, плавки, труси, гетри, колготи; 2) назви будівель, споруд: верота, нари, підмостки, перила, східці, двері, палати, поручні, сходщ 3) назви сільськогосподарських знарядь: граблі, вила, сани; 4) назви предметів особистого користування: окуляри, милиці] 5) назви частин людського тіла: кучері, рамена, вилиці; 6) речовини, матеріали: дрова, консерви, дріжджі; 7) назви різних видів залишок: помиї, висівки, недоїдки.

Серед множинних іменників—абстрактних назв виділяються такі семантичні групи: 1) назви, що виражають сукупність: гроші, фінанси, добові, командировочні, дебрі, мощі; 2) назви якостей і властивостей: солодощі, пестощі, радощі, пахощі, труднощі; 3) назви дій, процесів, станів: вибори, дебати, біга, переговори, нелади, проводи; 4) назви відрізків часу (найчастіше чимось відзначені): канікули, оглядини, іменини, родини, похорони, вакації, будні.

Серед множинних іменників наявні і власні назви: Чернівці, Карпати, Альпи, Чарських, "Моди".

Множинні іменники цього типу в українській мові майже не утворюються.

Частіше вживаються множинні іменники прикметникового походження: зернові, бобові, ярові, колоскові, остюкові, озимі, цитрусові [26;C.121].

Значення числа в однинних іменниках виражається за допомогою відмінкових флексій. У множинних формах показником числа часто виступає також перенесення наголосу (глибина глибини, висота — висоти, пісок — піски, масло — масла).

Від іменників слід відрізняти іменники, що вживаються лише у формі множини, але за своєю семантикою виражають значення множинності, а не одиничності: людці, батьки (батько й матір); рідні, безхребетні, молоді, наречені, близнята.

Іменники множинної форми, що означають конкретні предмети і семантично виражають однинність (порівняйте: двері одні двері, ножиці — одні ножиці, шаровари одна пара шароварів), можуть виражати граматичне значення множини синтаксично, сполучаючись із збірними числівниками (двоє дверей, п'ятеро ножиць, шестеро шароварів або: шість пар шароварів).

До іменників множинної форми наближаються за значенням і ті однинні іменники, що утворюють множину із зміною семантичного відтінку, наприклад: матеріали, коштовності, грязі, каплі, вина, біга.

До іменників множинної форми за своїм значенням наближаються деякі іменники в таких випадках:

а) якщо слова з речовинно-матеріальним значенням вживаються на означення сортів (високоякісні сталі);

б) якщо одиничні іменники виконують певну експресивно-поетичну функцію: Лети ж, моя думо, моя люта муко, забери із собою всі лиха, всі зла (Шевч.);

в) якщо форми однини мають відтінок узагальнення: "Студент і наука", "Агроном і поле", "Через серце митця", "Читач пропонує" [27;C.42-43].

Loading...

 
 

Цікаве