WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → " Особливості функціонування іменників plurinzalia tantum ""множинностi"" в українській мові" - Курсова робота

" Особливості функціонування іменників plurinzalia tantum ""множинностi"" в українській мові" - Курсова робота

До класифікаційного різновиду категорії числа належать також іменники pluralia tantum, тобто вживані тільки у множиш. Вони здебільшого позначають:

а) матеріально-речовинні предмети: вершки, висівки, дріжджі, дрова, консерви, парфуми, помиї, прянощі;

б) сукупності предметів зі значенням збірності: гроші, кошти, фінанси, джунглі, копалини, надра;

в) дії, процеси, стани: відвідини, побігеньки, посиденьки, витребеньки, пересміхи, веселощі, пустощі, радощі, ревнощі, скупощі, прикрощі, лестощі;

г) відрізки часу, свята, традиційно-побутові обряди: сутінки, канікули, роковини, іменини, хрестини, заручини, розглядини, вхідчини, обжинки;

ґ) деякі власні назви: Черкаси, Чернівці, Суми, Афіни, Заліщики, Жолобки, Альпи, Карпати [39;С.92-97].

Іменник, представляючи у мовній дійсності предмет, разом з тим виражає відношення до його кількісної визначеності, тобто до розрізнення кількості предметів: одиничного (один предмет) і множинного (більше як один).

Предмети сприймаються у їх одиничному існуванні, тобто відокремленими від інших, і в множинному, згрупованими за спільними ознаками у певний загал: газета —газети, співець — співці, крок — кроки, дрізд дрозди. Загал однорідних предметів усвідомлюється протиставлюваним одиничному предмету з тією ж ознакою. І це цілком зрозуміло. Адже поняття предмета як субстанції виражається в його одиничній репрезентації.

Відношення предмета до його кількісного вияву стає змістом граматичної категорії числа.

Виражаючи відношення до кількісної визначеності предметів, граматична категорія числа акцентує свідомість мовлян лише на двох типах цієї визначеності: на одиничному вияві предмета і на множинному (коли предмет входить до складу певного загалу однорідних предметів). Одиничний і множинний вияви предметів реалізуються у мові граматичними значеннями однини і множини. Точна і невизначена кількість предметів на граматичному рівні реалізації не знаходить, а передається окремими класами слів, числівниками.

Таким чином, граматична категорія числа складається з двох протиставлюваних граматичних значень — однини і множини.

Форми однини та множини є корелятивними словоформами одного і того ж слова, незважаючи на те що фактично слова в однині та в множині називають різні предмети (реалії): в однині —певний одиничний предмет, у множині — поєднання кількох однорідних предметів (куди входить і предмет, названий іменником у формі однини).

Справді, предмет не може бути розмножений у кількох адекватних своїх відповідниках. Кожний окремий предмет усвідомлюється як окремий факт об'єктивної дійсності і може мати лише один числовий вияв, тобто може бути представлений лише сам собою. Кількаразове повторення його виключається. За законами діалектики повторення того самого предмета у природі неможливе. Однак коли говориться про множинний вияв предмета, то розуміється загал однорідних предметів (а не реалізація того самого предмета), але цей загал кваліфікується як вияв того ж предмета, прирівнюється до нього.

Такий загал, куди входить і означений формою однини предмет, вважається множинним виявом окремого предмета. Так, наприклад автобус —автобуси є кількісним виявом окремого предмета, у першому випадку одиничного, у другому — множинного, хоч форми автобус —автобуси співвідносяться не з тими ж самими предметами і фактично мають різні денотати: автобус —предмет автобус, автобуси —загал різних, хоч ї однорідних предметів (до складу яких входить ї предмет, названий у формі однини).

До речі, й у формі однини слово позначає не кожний окремий предмет, а ціле поняття, загал однорідних предметів. Тільки цей загал представлений не кількістю предметів, як у формі множини (де чітко виділяється кожний предмет і протиставляється іншому), а як суцільна, нерозчленована єдність, як факт узагальнення кількості.

Отже, коли говоримо, що слово позначає один предмет, то не беремо до уваги того, що за таким позначенням стоїть певний тип (система однотипних) предметів; коли говоримо, що слово стоїть у формі множини, то не акцентуємо на тому, що ця форма означає вияв не того самого предмета, а й інших, подібних йому (ті інші прирівнюються до предмета, названого у формі однини).

На основі того, що форми однини і множини означають фактично різні предмети, у літературі можна зустріти твердження, що форми ці належать різним словам, а не співвідносяться одна з одною як корелятивні.

Безсумнівно, у формі множини іменник позначає не тільки той самий предмет, що й у формі однини, а ще й інші, однорідні з ним предмети (а не предмети, розмножені у кількох варіантах), проте форми однини і множини вважаємо формами одного слова. Адже, як відомо, мова не фотографує дійсності, а відображає, загал же однорідних предметів (названий іменником у формі множини) співвідноситься з одним із предметів цього загалу.

Таким чином, однина зв'язана з усвідомленням одиничного предмета, виділеного з певного класу, множина — загалу однорідних предметів (коли предмет представлений у кількості більше як один екземпляр) із значенням роздільної, дистрибутивної, невизначеної множності.

Разом з тим спостерігаються зміщення у значенні форм однини та множини, невідповідність плану змісту і плану вираження: іменники, що позначають загал предметів, вживаються у формі однини (денотатом таких іменників є сукупність предметів: людство, сузір'я), іменники, що позначають один предмет, мають форму множини (денотатом таких іменників є один предмет: двері, сани). Отже, формам однини та множини властива полісемія, поряд з інваріантним значенням вони мають і варіантні.

Форма однини має такі варіантні значення:

1. Збірності: учительство, рідня, ганчір'я, волосся. Збірні іменники формою однини позначають нерозчленовану і вичерпну сукупність предметів, через те не мають корелятивних форм множини. Оскільки все те, що стверджується про предмет, названий збірним: іменником, стосується тільки самої єдності, а не окремих предметів, її складників, то збірні іменники зближуються з обома співвідносними формами числа іменників — і з одниною, і з множиною.

З одниною збірні іменники єднає значення неподільності предмета, з множиною — сукупності, хоч виражають вони різну сукупність: форма множини — дистрибутивну, незавершену (сукупність може бути збільшена), збірні іменники — завершену (всі предмети, так би мовити, підведені під певний загал і виражені формою однини, так що формам множини уже й нема чого виражати).

  1. Роздільної множності, складники якої співвідносяться як видові поняття у складі родового і є різними предметами: сад (сукупність різних сортів фруктових дерев), юрба (сукупність різних осіб), колектив, загін, полк. Оскільки роздільна множність не включає вичерпної кількості одиниць, з яких вона складається, і протиставляється собі подібним, то іменники, що позначають таку множність, набувають форм множини: сади, полки, колективи, юрби. Форми однини із значенням роздільної множності відрізняються як від збірних іменників, що означають завершену сукупність формами однини і не мають корелятивних форм множини, так і від іменників у формі множини, які означають незавершену сукупність однорідних предметів і мають корелятивні форми однини. Відрізняються тим, що вони означають незавершену єдність, відносну з окремими своїми екземплярами.

  2. Узагальнене родове значення однини, завдяки якому іменник позначає безвідносну до обсягу сукупність предметів, тобто тип предметів як такий: Радянський студент допитливий; Я люблю час, коли цвіте липа. Форма однини з родовим значенням не протиставляється формі множини (як відомо, форма множини співвідноситься з одниною, що виражає одиничний предмет). Родове значення на стільки узагальнене що навіть не зводиться до збірності, а означає предмет, що заступає всі однорідні йому предмети, береться за їх еталон (хоч не всі з них мають одні і ті ж якості). Родове значення може мати і форма множини, але без вказівки на єдність предметів, пор.: Радянські студенти допитливі (тут форма множини не протиставляється однині).

Таким чином, варіантні значення однини у порівнянні з інваріантним більш абстрактні. Міра абстракції у різних формах різна. Найбільша у формах з родовим значенням, менша у збірних ї найменша в Іменниках з роздільною множністю.

Loading...

 
 

Цікаве