WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → " Особливості функціонування іменників plurinzalia tantum ""множинностi"" в українській мові" - Курсова робота

" Особливості функціонування іменників plurinzalia tantum ""множинностi"" в українській мові" - Курсова робота

У сучасній українській мові загалом множинні іменники не є продуктивними. Нові утворення цього типу походять від прикметників; це сільськогосподарські назви (ярові, зернові, кормові), також зоологічні та ботанічні терміни (хребетні, яструбині, цитрусові).

Поодиноко зустрічаються й інші новоутворення pluralia tantum (лісоматеріали).

За давньоруської доби існувала ще третя форма числа в іменниках — двоїна. У процесі розвитку української мови ця форма відмерла; залишки її маємо в словах очі, плечі (орудний відмінок очима, плечима), але тепер вона вже має значення множини.

2.2 Відмінювання множинних іменників

Множинні іменники мають ті самі форми, що й іменники першої –третьої відмін у множині.

Розглянемо особливості відмінювання іменників першої-третьої відмін у множині.

Розпочнемо з особливостей відмінюванні іменників множини першої відміни.

У називному відмінку множини іменники твердої групи мають закінчення -и (дороги, гори), а м'якої і мішаної груп — закінчення 4 або графічно -і (яблуні, кручі, мрії).

Родовий відмінок множини в основному характеризується нульовою флексією (верб, тополь, вишень, меж, мрій). Проте в деяких словах виступає флексія -ів (бабів) або -ей (статей, мишей).

У формі родового відмінка закономірність чергування звуків [о], [е] з [і] часто порушується, порівняйте, наприклад: гора — гір, особа осіб, але межа —; меж, тополя тополь, лелека лелек і т. д.

Якщо в кінці основи збігається два приголосних, то перед сонорним з'являється вставний (епентетичний) [о] (переважно в іменниках з кінцевим твердим приголосним)! іскра іскор, сосна сосон (і сосен), {крихта— крихот або [є (є)]: мітла мітел, весна весен; крапля— крапель, вишня вишень; війна воєн, стайня стаєнь. У словах іншомовного походження уставного голосного немає: букв, верст, клятв, пальм, фірм, шахт.

У давальному відмінку множини виступає закінчення -але (у твердій і мішаній групам: сестрам, мишам, кручам) або графічно -ям (у м'якій групі: пісням, мріям).

Знахідний відмінок множини в іменниках першої відміни виражає розрізнення назв істот і неістот: у назвах істот форма знахідного відмінка збігається з родовим (кличу сестер), а в назвах неживих предметів форма знахідного відмінка збігається з називним (кладу книжки). Порушення цих норм спостерігається у назвах комах та деяких свійських тварин (пасу овець і вівці, розводив бджіл і бджоли).

В орудному відмінку іменники першої відміни мають закінчення -ами (в твердій і мішаній Групах: жінками, грушами) або-ями (як графічне- позначення м'якості приголосного основа: землями, лініями). У деяких словах виступає флексія -ми (сльозами і слізьми, свинями і свиньми).

У місцевому відмінку виступає флексія -ах (в іменниках твердої і мішаної груп: у книжках, на кручах) або -ях (у м'якій групі: та полицях, на лініях) [30;C.212].

Називний відмінок множини другої відміни може мати такі флексії: 1) в іменниках чоловічого роду твердої групи -и: робітники, інженери, шофери, прапори; 2) в іменниках чоловічого роду м'якої і мішаної груп або графічно -ї: учителі, портфелі, школярі, товариші, носії; 3) в іменниках середнього роду твердої і мішаної груп -а: коліна, хлоп'ята, прізвища або флексію -я, що графічно передає м'якість приголосного основи в іменниках середнього роду м'якої групи: моря, послання, прислів'я.

В окремих іменниках середнього роду виступає давнє закінчення називного двоїни -і: очі, плечі, уші (і вуха) або -и: вуси, рукави (при більш поширеному вживанні: вуса, рукава).

У родовому відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення –ів (-їв), -ей або нульову флексію: столів, ковалів, батьків, солов'їв, країв, очей, плечей.

В іменниках чоловічого роду найуживаніша флексія -ів: воротарів, чоловіків, орачів, плащів.

Деякі іменники середнього роду мають також флексію -ів: морів, полів, почуттів.

Нульова флексія виступає в іменниках чоловічого роду, які втрачають у множині суфікс -ин-: селян, подолян, галичан, болгар, татар, але грузинів, осетинів, та в більшості іменників середнього роду: вікон, гнізд, -решіт, сердець, волокон, знань, завдань, розгалужень.

Закінчення -ей виступає в деяких іменниках чоловічого і середнього роду: коней, гостей, очей, вушей (і вух), плечей (і пліч),

У давальному, орудному і місцевому відмінках іменники другої відміни мають такі самі флексії, як і іменники першої відміни: -ам (-ям), -ами (-ями),-ах (-ях), наприклад: братам, сестрам, школярам, озерам, морям, знанням; братами, школярами, озерами, морями, знаннями; на братах, на секретарях, на школярах, на озерах, на морях, у знаннях.

У знахідному відмінку множини іменників другої відміни спостерігаються одні й ті самі закономірності розрізнення істот/неістот, що в іменниках першої відміни та в родовому однини другої відміни [30;C.218].

У називному і знахідному відмінках множини іменники третьої відміни мають флексію -і: ночі, вісті, тіні, матері,

У родовому відмінку виступає флексія -ей: доповідей, печей, солей, вістей, осей, повістей. Флексію -ів приймає іменник мати: матерів.

У давальному, орудному і місцевому відмінках виступають одні й ті самі флексії, що й у іменників першої та другої відмін.

Отже, множинні іменники мають закінчення, типові для всіх відмін і груп інших іменників. За характером закінчень їх можна поділити приблизно на чотири типи: перший тип якоюсь мірою співвідноситься з іменниками І відміни; другий — з іменниками II відміни чоловічого роду, третій — з іменниками ІІ відміни середнього роду, четвертий — з іменниками ІІІ відміни.

Множинні іменники в основному відмінюються за такими зразками:

Відмінки

1-й тип

2-й тип

3-й тип

4-й тип

н.

Ножиці

сходи

Вила

сани

р.

Ножиць

сходів

Вил

саней

д.

Ножицям

сходам

Вилам

саням

3.

Ножиці

сходи

Вила

сани

0.

Ножицями

сходами

Вилами

саньми

М.

(на) ножицях

сходах

Вилах

санях

Кл.

Яку Н.

І У називному відмінку множини іменники мають:

а) закінчення -и: діти, люди, кури, гуси, сани, сіни, сходи, ночви, штани, окуляри, обійми, канікули, Суми, Черкаси, Карпати,

б) закінчення -і: ласощі, радощі, гроші, дріжджі (й усі інші множинні іменники з основою на шиплячий); ножищ, двері, граблі, коноплі, гуслі, помиї, Чернівці, Жигулі, Гімалаї,

в) закінчення -а: вила, ворота, дрова, ясла, ясна, лещата, вінця.

У родовому відмінку множинні іменники мають: а) закінчення -ів: ласощів, дріжджів, сходів, обіймів, окулярів, Жигулів, Чернівців;

б) закінчення -ей: дітей, людей, курей, гусей, дверей, саней, сіней, грошей,

в) нульове закінчення: канікул, вил, воріт, дров, лещат, Сум, Черкас, Карпат, грабель граблів), конопель, ночов] ясел, ясен, жорен.

В орудному відмінку множинні іменники мають звичайно закінчення -ами: сходами, канікулами, вилами, граблями, коноплями, Черкасами.

Але іменники, у яких у родовому відмінку виступає закінчення -ей, в орудному приймають закінчення -ми: дітьми, людьми, гусьми, сіньми, саньми, курми, дверми, грішми. Два останні мають ще й паралельні закінчення: дверима, грошима.

Іменники ворота і штани мають паралельні закінчення в давальному відмінку: воротам і воротям, штанам і штаням; в орудному: ворітьми і воротами, штаньми, штанами і штанями; у місцевому: (на) воротах і воротях, штанах і штанях.

Loading...

 
 

Цікаве