WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Засоби зображення гами кольорів у французькій та українській мовах - Курсова робота

Засоби зображення гами кольорів у французькій та українській мовах - Курсова робота

Серед основних кольорів можна виділити невелику групу ядерних – найбільш розповсюджених і вживаних назв кольорів в даній мові. До ядерних відносяться ахроматичні, так звані "безколірні" кольори [24, 296],: білий і чорний (а в українській мові і сірий), а також червоний, зелений, синій, жовтий. За даними частотних словників відносна вживаність цих кольорів у французькій мові така: noir – blanc – rouge – vert – bleu – jaune; в українській: білий – червоний – чорний – зелений – синій – сірий – жовтий.

Також виділяються специфічні назви кольорів, що стосуються лише певних предметів [25, 191]. У французькій та українській мовах є кольори, що позначають масть коней: вороний, сивий, гнідий, буланий, красий, чубарий; aubre (чалий), bai (гнідий), louvet (буланий), alezan (рудої масті) і т.д.

Спеціальними прикметниками також позначають колір волосся людини (рудий, сивий, русий, чорнявий, білявий), її очі (карі, pers, vair), колір шкіри (смаглявий, рум'яний, загорілий, hl, bronz), тканини (маренго, carlate, grenat). У французькій мові також є специфічні назви для кольорів на гербах: gueules (червоний), sable (чорний), sinople (зелений).

Специфічні назви можуть переходити і на інші предмети. Французькі прикметники gris, blank, brun, наприклад, походять від назв мастей коней.

У мові з'являються все нові і нові назви відтінків, які даються за кольором рослин (citron, mauve), тварин (chamois, souris), мінералів (rubis, jade), явищ природи (horizon, aurore, feu), різноманітних речовин (paille, roille). У французькій мові, зважаючи на легкість вживання конверсії, будь-яке слово може стати означенням кольору. Перелік кольорів у словнику Робера має в своєму складі такі словосполучення, як, brou de noix, feuille morte, queue de vache, tte de maure, gorge de pigeon, cuisse de Nymphe.

Відтінки дуже нерівномірно розподіляються по мовах. Подекуди доволі розповсюджена назва кольору в одній мові не має повного відповідника в іншій.

Словник Робера дає список із 191 відтінку. Ці відтінки об'єднуються в такі групи: blanc – 20 відтінків, bleu – 15, brun – 47, gris – 10, jaune – 20, noir – 6, rouge – 36, rose – 9, orange – 8, vert – 11, violet – 9. Деякі з цих слів взагалі не відмічені у франко-українських словниках: platin, blet, balais (відтінок червоного). Інші слова є, але не вказується, що вони позначають певний колір: argilac, cendreux, mastic, tourturelle серед відтінків сірого; серед помаранчевих – capucine, feu, granium, серед жовтих – banane, canari, cireux, mas, miel, moutarde, poussin, safran, serin, th тощо.

Таким чином, частота вживання назв основних кольорів і кількість відтінків того чи іншого кольору не збігаються у французькій та українській мовах.

1.2 Кольори у художній літературі

У античні часи особливе місце в літературі належало зображенню лише двох кольорів – білого і червоного, що були ознакою жіночої краси й одночасно зустрічалися у релігійній символіці та побутовому житті [26]. У класичній літературі вживання значної кількості назв кольорів теж не помічалося. Так, у романі „Манон Леско" використано лише 20 назв кольору, у „Кандіді" Вольтера – 22 [3, 194]. Підвищена зацікавленість у назвах кольорів у письменників з'явилася лише у ХІХ столітті і була пов'язана з розвитком нового напрямку в живописі, що приділяв велику увагу зображенню колірних відчуттів – імпресіонізму. „Фортуніо" Т. Готьє налічує 170 „кольорових" слів, „Пані Боварі" та „Саламбо" Флобера - відповідно 509 та 621, , „Жерміналь" і „Людина-звір" Золя – 814 та 685 [27; 140].

Загалом, не тільки збільшується частота вживання „кольорових" слів, але й розширюється їх номенклатура. Якщо класики ХVII – XVIII століть виокремлювали лише основні кольори : bleu, rose, blanc тощо, то в 30 50 их роках ХІХ століття письменники навчаються у художників точності позначення кольорів. Г. Маторе відзначає, що у Готьє присутні не лише rouge, але і cardinalis, cerise, rougetre, vermeil, cramoisi, carlate, incarnadin, pourpre, vermillion. У одній з книг М. Пруста поряд з rose зустрічаються rose tendre, rose pale, rose Tiepolo, vieux rose, rose metallique, rose granium. Л. Арагон демонструє більшу стриманість у позначенні кольорів, ніби підкреслюючи цим внутрішній протест проти професійного живопису. Але і у нього, за свідченням Глатіньї, поряд із bleu зустрічаються bleu roi, bleu ple, bleu barbeau, bleu cleste, bleu profond, bleu dlav [26; 54].

У більш сучасних письменників назви кольорів зустрічаються часто. У „Планеті людей" Сент-Екзюпері 134 „кольорових" слова (0,3% загальної кількості слів у повісті), у „Страсному тижні", „Багатих кварталах", „Орельєні" Луї Арагона – по 900-1000 (0,4-0,5% усіх слів), а в одній з повістей Колетт відсоток „кольорових" слів доходить до 1,1%. Зростаюче зацікавлення французьких письменників у вживанні назв кольорів пояснює важливість знання цих назв для людей, що вивчають французьку мову.

Українські письменники також доволі часто приділяють увагу зображенню кольорів і відтінків. Зазвичай, у прозових і віршованих творах переважає вживання назв білого, червоного і чорного кольорів, бо вони є символічними для українського народу, але нерідко можна зустріти і назви інших кольорів, подекуди незафіксовані словниками. Набагато частіше назви кольорів і відтінків використовуються в українській поезії. Наприклад, у віршах Шевченка:

І заплакала Лілея,

А цвіт королевий

Схилив свою головоньку

Червоно-рожеву

На білеє пониклеє

Личенько Лілеї [9; 314].

У Лесі Українки зустрічаються такі надзвичайно влучні й тонкі вирази, як рудий хамсін, у жовтій та сліпучій млі, біловійний туман, злато-багряна верба.

Творчість більш сучасних письменників відзначається набагато частішим використанням назв кольорів[1; 17]:

Як до Тебе протоптати тропи?

В сивій млі спостерегти мету?

Чи ж пропалить синій жар Європи

Азії проказу золоту?

(Є.Маланюк „Батьківщині")

...Забіліли сніги мої чорні,

Засміялась душа молода.

(М.Вінграновський „Остання сповідь Северина Наливайка")

Потім тьотя Клава зробила рухом парасольки диск, піймала поглядом срібно-синій слід метеора й промовила (М.Хвильовий „Вальдшнепи")

Отже, можна зробити висновок, що протягом останніх століть частота вживання назв кольорів як у французькій, так і в українській літературі невпинно зростає.

Розділ 2. Способи вираження кольорів і відтінків в українській і

французькій мовах, особливості їх перекладу

2.1. Методи зображення кольорів

Частіше за все назви кольорів є вмотивованими. Наприклад, червоний колір отримав свою назву, бо червона фарба виготовлялася із особливого виду хробаків (червів). Назва „рожевий" – від застарілої назви троянди (рожі), малиновий – від назви ягоди, зелений – від старовинної назви будь-якої трави (зілля), бузковий – від назви рослини [17; 9].

Деякі назви кольорів створені шляхом калькування з іншої мови. Калькування (від фр. сalque „копія") – копіювання іншомовного слова за допомогою свого, незапозиченого матеріалу; поморфемний переклад іншомовного слова [10; 230]. Таким чином, наприклад, було отримано назву помаранчевого кольору в українській мові (у французькій мові couleurorange – дослівно апельсиновий, помаранчевий колір) Часто назви кольорів є запозиченими з іншої мови: французькі bleu, blanc, brun, gris (з германських мов), російські лиловый, фиолетовый,палевый, українські оранжевий , бордовий, бежевий (з французької).

Треба відзначити також способи зображення відтінків, для яких немає спеціального словесного позначення [3; 194]. В першу чергу, це, звісно, використання дослівного перекладу з аналітичним позначенням кольору за допомогою слова кольору (couleur lie de vin – кольору винного осаду). Але основним засобом передачі відтінків є модифікація основного кольору.

Для уточнення кольору використовуються:

  • суфікси інтенсивності (синюватий,жовтуватий, червонуватий, bleutre, rougetre);

  • спеціальні слова, що уточнюють колір (clair, fonc, темно-, блідо-, яскраво- тощо);

  • метафоричне вказування на предмет, що має такий самий відтінок (білосніжний, bleu-ciel);

  • вказування на основні кольори, що входять до складу відтінку (bis коричнево-сірий, mordor червонувато-коричневий, pers синьо-зелений тощо).

До того ж, відтінок, що має назву в одній мові, може залишитися без неї у іншій. В цьому випадку відтінки не відокремлюються від основного кольору і не відрізняються між собою. Дуже часто одному українському прикметнику відповідає одразу декілька французьких назв, що відрізняються між собою за відтінками чи спеціалізацією (особливі назви кольорів тканин, обличчя і т.д.). Наприклад, червоний - rouge, garance; бузковий – lilas, mauve; бордо – bordeaux, lie de vin; коричневий – brun, brou de noix; малиновий – cramoisy, amarante; смаглявий – bronze, bazan, bistr, hal.

Loading...

 
 

Цікаве