WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Вивчення творчості С. Жадана в школі - Курсова робота

Вивчення творчості С. Жадана в школі - Курсова робота

Чуєш, як ми мовчимо, яка ця мовчанка майстерна?

Тож давай, бий в барабан

міцними своїми руками! —

стиглий, як виноград,

чутливий, ніби антена.

Але виїжджає з міста

святий Георгій,

трима в руках патичок і вервиці з чорної глини,

стоїть, умовляє змія, мережить промови довгі,

і напинає тенета

чернечої павутини.

І доки вечірнє сонце береться плівкою жиру,

доки мовчить залізниця, доки працює прес,

святий Георгій вертається в простору осінню квартиру,

і квилить під брамою змій,

ніби покинутий пес.

На факультативі прочитати вірші "Китайська кухня", "Готельний бізнес", "Пластунка N", "Пам'яті В.К." або:

DONBASS INDEPENDENT

На деревах скипав неозбираний мед.

Володимир Сосюра — юний поет,

закосивши на фронті з недбальства світил,

заїздив у розбомблений

харківський тил.

Гайдамацька підошва розкришує скло,

до єврейських районів ступає тепло,

із небес висівається мерхлий озон

на угіддя фабричних

триперних зон.

Кожен домішок світла в глибинах кімнат,

господарського мила м'який рафінад,

переїзди,

веранди,

газетні рядки —

все перейде крізь тебе за довгі роки.

Всі скресання річок,

залізничні пости,

всі загублені зшитки, монети, листи,

ціле місто з безладдям подій і речей

застряє, ніби здобич, у пастці очей.

Але ця течія підхопила й несе,

і сумління твоє забиває на все,

за лункий водогін,

за барачних птахів,

за плантації шиферних

білих дахів.

Смерть облишить тебе шамотінням води,

дозуваннями брому,

тяжінням біди,

телефонами, бритвою по щоці,

комунарською пайкою

у руці.

Смерть залишить на тебе тяжкий вантаж —

риштування домів,

жарівки параш,

цю погромну відлигу, з її теплом,

що усе летить

над твоїм чолом.

По часах небуття, по жовтій стерні,

із усього спадку вціліють одні

надбання зіниць,

та вони, далебі,

не належать ні Богові, ні тобі.

До шкільної ж програми для 10 класу можна влючити розгляд таких збірничків Жадана як "Біг Мак" та "Пепсі", а також біографічні відомості про письменника. Також на уроках слід розглянути та проаналізувати поезію "Історія культури початку століття", яка має наступний зміст:

Ти відпишеш іще сьогодні, торкаючись теплих літер, перебираючи їх у темряві, плутаючи приголосні

з голосними,

як друкарка в старій варшавській конторі.

Важкі стільники письма

вже тьмяніють тим золотом, із якого сотається мова.

Пиши, лише не спиняйся,

продруковуй ці білі пустоти, протоптуй німий

чорнотроп.

Ніхто не повернеться з довгих нічних блукань,

і забуті всіма слимаки помиратимуть в мокрій траві.

В білих снігах, ніби в серветках, лежить Центральна

Європа.

Я завжди вірив лінивій циганській пластичності,

бо не кожному випадає цей затяганий шеляг.

Якби ти подивилася в їхні паспорти,

що пахнуть гірчицею і шафраном,

якби ти почула їхні розбиті акордеони,

що відгонять шкірою і арабськими спеціями —

вони говорять, що коли ти їдеш — куди 6 ти не їхала —

ти лише віддаляєшся і ніколи не будеш ближче, ніж є;

коли мовкне спів старих грамофонів,

з них витікає мастило,

наче томат із пробитих бляшанок

з-під супу.

Не за цими дверима, не в пропалених сонцем містах

розривається кожного ранку натруджене серце епохи.

Час і справді проходить, але він проходить так

близько, що ти,

придивившись, уже розрізняєш його обважнілі

волокна,

і повторюєш пошепки почуті від нього речення,

наче хочеш, щоб потім, колись, впізнавши твій голос,

можна було сказати —

так поставала епоха,

так вона розверталась — важко, як бомбовоз,

залишаючи згаслі планети і перевантажені

комутатори,

розганяючи з плавнів диких качок,

які, розлітаючись, перекрикують

вантажників,

бога,

баржі.

Вибираючи курс навчання, поміж інших речей

ти би мала дізнатись — насправді культура початку століття

вже відтиснулась венами на твоїй повільній руці,

закорінилась в зламах твого цупкого волосся,

перехопленого недбало на вітрі,

розвіяного над пальцями,

ніби струмені теплої води над рукомийником,

ніби глиняні кольорові намиста над горнятами

і попільницями,

ніби довге осіннє небо

над кукурудзяним полем.

Для учнів 11 класу основним каменем у фундаменті слід вважати дві наступні поеми:

ЖИТИ ЗНАЧИТЬ ПОМЕРТИ

Влітку, коли нагріваються обручки й нігті

на пальцях чоловіків в привокзальних готелях,

і в сутінках діти з новобудов

до сердець притискають чорні футбольні м'ячі;

в темряві, коли видихається у винарнях рожеве вино,

повільний, ніби слимак, потяг на Будапешт,

запилений і ламкий проїжджає під місяцем.

Померши одного разу, ти продовжуєш шлях

через нічні двори і помічаєш як

смерть тримає в руках м'ятні цукерки

і роздає їх дітям на привокзальних пустищах.

Влітку, коли вивертається тепла підкладка життя,

коли розбиваються малолітражки кольору твоєї

губної помади,

з дому виходить старий аптекар,

котрий лікує всіх аспірином кожного дня,

граючи зі смертю в якусь невідому гру;

життя не почнеться без тебе — сміються жінки на площі,

жити значить померти — скажуть тобі одинокі кур'єри,

які переносять в наплечниках сухі небеса.

Померши одного разу, ти відступаєш в тінь

і дивишся як твоє тіло безпорадно шукає

тебе самого між стебел густої трави;

померши посеред літа,

обірвавшись на линвах, натягнутих листоношами,

душі померлих, наче чіпкий деревій,

прорізають в повітрі свої вертикалі.

Спробуй, коли вже знатимеш як,

спробуй, вирви мене з нічного нутра країни,

вирви з невидимих витяжок в небі,

якими до нас проходить любов.

Хто перешкодить, хто вижене, дівчинко,

комах і духів із твого тіла?

Під літнім небом наша з тобою земля

так щемко пахне щоліта місяцем і бинтами.

...По смерті ступивши півкроку вбік,

бачиш крізь шви у повітрі

як таємні кіномеханіки спроектовують

на твоє тіло

великий небесний кінематограф,

щоби на світло ного летіли

душі покійників

і смарагдові тіні жуків...

BODYWORK

Приходить остання середа перед Великоднем.

Ісус з апостолами відстоює службу в одному

з православних храмів.

По тому розходяться, домовившись на завтра про

зустріч.

Ісус знаходить оливковий гай і починає молитись.

Приходить ніч. Земля вихолоджується.

Оливкове листя, мов зелені згустки повітря, висне над

головою.

Хідники порожніють. З'являється апостол Петро,

лягає на траву і, загорнувшись у ковдру, намагається

Loading...

 
 

Цікаве