WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Шляхи оптимізації рухової активності школярів в контексті міжнародного руху “спорт для всіх” - Реферат

Шляхи оптимізації рухової активності школярів в контексті міжнародного руху “спорт для всіх” - Реферат

Реферат на тему:

Шляхи оптимізації рухової активності школярів в контексті міжнародного руху "спорт для всіх"

Головна мета сучасного спортивно-оздоровчого руху "Спорт для всіх" – сприяння зміцненню здоров'я людей як найвищої соціальної цінності через підвищення рівня їхньої рухової активності [4].

Загальноосвітня школа має певні можливості для реалізації природних потреб у рухах своїх вихованців. Так, чинними навчальними програмами шкільного курсу "Основи здоров'я і фізична культура" пропонується достатній вибір здоров'яформуючих засобів, основою яких є фізичні вправи, елементи різних видів спорту, оздоровчі сили природи, фактори особистої громадської гігієни, туризму, самостійні заняття тощо. Проте, як свідчать наші спостереження, вони здебільшого використовуються на уроках і лише на 12– 13 % компенсують необхідний добовий обсяг рухів школяра [7].

За А. Г. Сухарєвим (1991), нині руховий режим учнів початкових класів у тижневому циклі становить всього 3–4 години при нормі 20–22. Добові потреби в рухах підлітків задовольняються в середньому на 18–22 %, а тому й дефіцит складає приблизно 80 % [8]. Це призвело до негативних впливів на здоров'я школярів. Так, за офіційними даними Міністерства охорони здоров'я України, понад 50 % учнів мають функціональні відхилення в діяльності різних систем організму: серцево-судинної системи – 26, 6 %, захворювання органів травлення – 17 %; ендокринної системи – у 10, 2 відсотків [6]. До часу випуску зі школи в 97, 7 % старшокласників спостерігаються відхилення в стані здоров'я [2]. За останні п'ять років у загальноосвітніх школах у 4 рази зросла кількість учнів, віднесених за станом здоров'я до спеціальних медичних груп. Серед 6–18-річних – 56 % мають низький рівень фізичного здоров'я, 36 % – нижче середнього й середній і лише 7,5 % – високий. Збільшилась кількість школярів з психічними розладами – 53 %,, та порушенням постави: 40 % – дошкільників, дітей початкових класів – 64 %, а після закінчення школи – до 100 % (М. В. Оржеховська). Це зумовлюється дією цілої низки несприятливих чинників, з-поміж яких головний – недостатня рухова активність, яка трактується як діяльність індивідуума, що спрямована на досягнення фізичної досконалості, та визначається як будь-який рух тіла, здійснюють скелетні м'язи [8]. Упродовж життя рухова активність людини має різне значення. Так, у дитячому віці вона забезпечує нормальний ріст і розвиток організму, сприяє повній реалізації генетичного потенціалу, підвищує опірність захворюванням. Саме тоді, коли проходить становлення організму, він найбільш чутливий до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища, у тому числі й обмеженої рухової активності, що призводить до виникнення гіпокінезії (нестача рухів) та гіподинамії (нестача навантажень).

Дослідження А. В. Борисенко, В. Г. Ареф'єва, О. Д. Дубогай переконливо доводять, що захворюваність школярів в умовах гіпокінезії у два рази вище, ніж у їхніх ровесників із нормальним рівнем фізичної активності, що пов'язано зі зниженням загальної неспецифічної резистентності організму. Крім того, гіпокінезія в дитячому й підлітковому періодах є фактором ризику розвитку серйозних порушень здоров'я в зрілому віці. Існує думка, що здоров'я дорослої людини значною мірою залежить від рухової активності дитини [3].

Негативний вплив гіпокінезії й гіподинамії позначається насамперед на органах руху. М'язові волокна стають тоншими, зменшуються запаси їх енергетичних ресурсів . Ці зміни призводять до погіршення функцій скелетних м'язів: терморегуляторної, віброгемонасосної, міотрофічної, локомоторної, пластичної та рецепторної (Мицкан Б.М., 1997; Мицкан Б.М., Султанова І.Д., 2004). Малоруховий спосіб життя веде до порушення жирового обміну процесів організму. Особливо важлива рухова активність як стимулятор росту та розвитку організму дитини й підлітка. Систематична м'язова активність підвищує біологічні властивості організму.

Наукові розвідки В. К. Бальсевич, В. А. Запорожанова (1987), Т. Ю. Логвіна (1991), А. Г. Сухарєва (1991), Н. А. Тупчій (2001) доводять, що в процесі занять фізичними вправами в організмі дитини активізуються моторновісцеральні рефлекси, які в свою чергу запобігають розвитку ішемічної недуги серця, гіпертонії, ожиріння, остеопорозу, невротичних депресій [5]. Таким чином, фізична активність розглядається як підойма, що діє через м'язи на рівень обміну речовин і діяльність важливих систем організму й, за дослідженням Ральф Паффенбаргер, И–Мин Ли, позитивно впливають на стан здоров'я та якість життя.

Отже, на основі сказаного вище, у контексті піднятої проблеми, в умовах сучасної школи актуалізується два взаємопов'язані питання: з одного боку це тенденція зниження рухової активності дітей, погіршення їхнього стану здоров'я; з другого – високі оздоровчі можливості фізичних вправ як засобу підвищення рухової активності.

Постає питання, чому в школах, коли додатково введено ряд здоров'яформуючих предметів ("Валеологія", "Безпека життєдіяльності", "Християнська етика"), традиційні дисципліни природничого циклу, так погіршився стан здоров'я дітей. Хіба не ці навчальні курси повинні сформувати в учнів переконання в необхідності турбуватись про власне здоров'я й здоров'я інших; дати знання про способи збереження й зміцнення його; показати негативний вплив наркотиків, безладних статевих стосунків, алкоголю, нікотину; навчити молоде покоління нехтувати ними? Відповідь одна. В умовах сучасних навчальних закладів не створено такого середовища, яке сприяло б зміцненню здоров'я учнів, набуттю практичних навичок. Разом з цим педагогічні колективи нехтують оздоровчими можливостями шкільної фізичної культури. Інакше не були б зведені нанівець в школах спортивно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня (гімнастика до занять, рухові паузи на уроках, рухливі перерви тощо).

Аналіз матеріалів опитування 231 педагогічного працівника в системі післядипломної освіти (директорів шкіл, педагогів-організаторів, класних керівників, учителів фізичної культури) дає підстави визначити основні причини такого стану, а саме:

спостерігається послаблення управлінського керівництва й контролю за реалізацією основних концептуальних положень нормативно-директивних матеріалів, на яких базується навчальна дисципліна "Основи здоров'я й фізична культура". Залишається поза увагою дирекції шкіл вивчення стану викладання предмета "Основи здоров'я й фізична культура", ефективності оздоровчої роботи з учнями з ослабленим станом здоров'я, якості проведення занять у спортивних секціях, спортивно-масових свят тощо;

у більшості шкіл упродовж 2–3 років не проводяться поглиблені медичні обстеження школярів. Накази по школі про розподіл учнів за станом здоров'я за медичними групами (основна, підготовча, спеціальна) здебільшого підготовлені на основі застарілих матеріалів. Це створює травмонебезпечні умови під час застосування фізичних навантажень як на уроках, так і в позаурочних формах роботи. Фахівці не можуть забезпечити дієвої оздоровчої співпраці з учнями на диференційованій основі через відсутність фактичної картини стану здоров'я школярів;

у школах утверджується тенденція катастрофічного збіднення матеріально-спортивних баз;

відсутня співпраця школи й сім'ї з питань зміцнення здоров'я учнів засобами фізичної культури. Лише незначна частина школярів (10–12%) залучається до систематичних занять у спортивних секціях;

Loading...

 
 

Цікаве