WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Розвиток боксу в українських спортивних клубах Галичини (1925 – 1939 рр.) - Реферат

Розвиток боксу в українських спортивних клубах Галичини (1925 – 1939 рр.) - Реферат

Реферат на тему:

Розвиток боксу в українських спортивних клубах Галичини (1925 – 1939 рр.)

Отримання в 1918 р. незалежності Польщею після тривалого періоду колонізації (1772 – 1918), а також закінчення Першої світової війни спричинили введення нового адміністративного укладу в Європі. В результаті рішення західних сил терени Галичини і Волині опинилися в кордонах Другої Речі Посполитої. З цим рішенням не погодилось українське населення, яке проживало в цих місцевостях і прагнуло до утворення власної держави. В 1918 р. ці дії викликали збройні сутички між українцями і поляками, що проживали на цих землях. Її закінченням було підписання в 1921році російського пакту. Як наслідок такої угоди згадувані вище території залишились в розпорядженні Польщі аж до початку Другої світової війни. Це все спричинило союзницькі відносини між представникам українського й польського етносів в усіх ділянках суспільного життя. Знайшло це відображення також в розвитку українського спортивного руху, який був започаткований ще на початку ХХ століття [1,3,5 ].

Мета роботи – дати характеристику діяльності спортивних клубів Галичини в 1925–1939 рр., спрямовану на розвиток боксу.

Методи дослідження. Для реалізації поставленої мети був використаний теоретичний аналіз, вивчення архівних документів міст Львова, Івано–Франківська, Перемишля, Жешува.

Результати дослідження. Аналіз діяльності спортивних клубів дозволив встановити, що в 1925–1939 рр. одним з найпопулярніших видів спорту серед українців Галичини був бокс. Традиції цього виду спортивного одноборства українців відносяться ще до часів Запорізької Січі [2,6]. Серед спортивних змагань, що організовувались традиційно в святкові дні на майдані, особливо улюбленим заняттям козаків були кулачні бої, які часто перетворювались в боксерські змагання цілих куренів. В XVI столітті цей різновид спортивної діяльності був зазвичай використовуваний українцями, які проживали на східних кордонах Речі Посполитої. Проте, вперше українська боксерська секція була створена в 1925році при спортивному клубі „Україна" С.Слезяком [7]. Першим тренером боксерів в цьому клубі був Юліан Козак, який зібрав українців з польських спортивних клубів і створив першу українську спортивну команду[9].

Фото 1. 1926 рік. Перші змагання в залі будинку „Народний дім" у Львові („Україна" – І польський боксерський клуб– Д.Б.).

(25 років СК „Україна". Львів, 1936).

Перші внутрішні змагання українців відбулися 2 лютого 1926 року в залі „Народного Дому" Музичного Товариства імені Лисенка у Львові. В окремих вагових категоріях перемогу отримали Бегій, Березюк, Білик, Цимбала, Гавриш, Горин і Січ. Перший командний боксерський матч в залі Народного Дому „Україна" виграла у „І польського боксерського клубу" (мав також назву „Дружина Боксерська") 10:4. Українцями, які перемогли в боксерських змаганнях були: Бегій, Білик, Цимбала, Кобзар і Січ, натомість програли бої Денис і Горин. Проте, коли С.Слезяк залишив секцію, діяльність її припинилася на довгий період [20].

Заняття боксом на теренах Тернопільщини розпочалося в 1934 році після організація боксерської секції при Спортивному Товаристві „Поділля" (м.Тернопіль). Першими членами цієї секції були: Станіслав Боб'як, Ілля Коцюмбас і Вололимир Олейнюк. Спочатку молоді українці мали осторогу щодо тренування в цій секції боялись через так звані „боксерські носи", заборону батьків та наречених. Створені умови для тренувань та фінансові мотивації спричинили, що в 30-х роках міжвоєнного періоду це була одна з кращих секцій спочатку в Тернополі, а потім і лізі Тернопільської області. Після перемоги в серпні 1935 року вона перейшла до класу „А" і охоплювала вже Львівську. Станіславську і Тернопільську області. Українська боксерська секція „Поділля" виступала разом з польськими командами „Чарні" і „Погонь" (Львів), „Полонія" (Перемишль), а також Заводського Робітничого Спортивного Клубу з Тернополя. В тернопільській команді „Поділля" вирізнялися: Роман Дайчак (важка вага), М.Казимирович (напівлегка вага), Йосип Вомпела (напівлегка вага), Володимир Козуба (легка вага), Володимир Новицький (середня вага), Ярослав Пашчин (напівважка вага), Степан Зазюляк (важка вага) та інші. Виступи боксерів в Тернополі приваблювали значну кількість вболівальників, які дуже часто не вміщалися в залах Тернопільського Міщанського Братства, де виступала команда спортивного клубу „Поділля". Майже одночасно, в 1933 році була створена боксерська секція в спортивному клубі „Пролом" в м.Станіславі. На теренах цього міста функціонувала вже раніше створена польська секція боксерів в клубі „Ревера", членами якої були й українці (Заславський, Володимир Черняхівський, а також брати Осип і Едвард Хоми). В часі із–за низької активності членів секції боксу в спортивному клубі „Пролом", вона припинила свою діяльність [8]. Найкращі досягнення українські боксери мали в середній та важкій вазі. Незважаючи на старання, у легкій вазі так і не було досягнуто вагомих результатів. Серед боксерів у важкій вазі найкращі успіхи серед українців на загально польських теренах досягли: Пащин і Помірко зі спортивного клубу „Україна" (м.Львів), Крицун та брати Хоми з „Ревери" (м.Станіслав). Осип Хома у віці 16 років в 1921 році здобув титул майстра Станілавова, а його брат в 1923 році отримав титул майстра Польщі. О.Хома в 1937році став одним з перших професійних українських боксерів. Після отримання боксерської ліценції в США переміг у першому професійному виступі через нокаут. Проте, до 1939р. польська влада не видала йому паспорту, що змусило його піти служити до польського війська (в 1939 році О.Хома брав участь в обороні Гданська, був також членом дивізії „СС Галичина" й УПА).

Фото 2. 1937 рік. Боксери Тернопільського спортивного товариства „Поділля". Зліва на право стоять: керівник секції Ілля Коцюмбас, Дайчак, Казмерович, Бомель, Б. Козуб, Новаківський, Когут, Б. Муран, О. Білінський, С. Пашчин (Тижневик „Змаг", 1937, № 1, с. 1).

Після значної паузи у діяльності боксерської секції в спортивному клубі товариства „Україна" її відновлення відбулося з ініціативи президента клубу О.Левицького, який забезпечив всі можливості для тренувань боксерів та за допомоги українських боксерів, що прийшли до клубу під впливом і натиском української громадськості, які в свою чергу вибули з польських клубів [23]. З 7 листопада 1937р. боксери спортивного клубу товариства „Україна" відновили свої виступи на рингу [26].

Фото 3. 1937 рік. Вісім найкращих боксерів спортивного товариства „Україна". Зліва на право стоять: технічний керівник секції Сія, боксери Тузьо, Кіт, Рудницький, Ощудляк, Лейбюк, Левкович, Пашчин, Помірко, а також діячі секції Бутель і Б. Курдиба.

Перші боксерські поєдинки спортсменів клубу „Україна" відбулися з представниками боксерської секції польського клубу „Стрілець" ( Рожен). Цю першу зустріч виграли поляки з рахунком 9:7. Преса тоді виділила боксера „України" Рудницького, який переміг поляка Табіна [26]. Черговим програшем команди був поєдинок з „Чарні" (м. Львів), 10:6. Проте, боксери „України" незважаючи на програші, користувались симпатією численних вболівальників цього виду спорту. Перемога в матчі з високопрофесійною командою „Погонь" 10:6 призвела до великої популярності боксерів „України" серед жителів Львова. Слід додати, що в 1937 році боксерська секція спортивного товариства „Україна" (м. Львів) була єдиною такого типу українською командою, що стримувало розвиток цього виду спорту. У зв'язку з цим, в тижневику „Змаг" було поміщено звернення до українських спортивних організацій про утворення боксерських секцій. Як результат, роком пізніше розпочалася діяльність боксерських секцій у спортивних товариствах „Сокіл" й „Січ" ( м.Львів) [14].

Loading...

 
 

Цікаве