WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Рухова діяльність у реабілітації школярів з обмеженими психофізичними функціями - Реферат

Рухова діяльність у реабілітації школярів з обмеженими психофізичними функціями - Реферат

У зв'язку з рекомендаціями щодо комплексного використання дихальних вправ, пропонується поєднувати їх з елементами хатха-йоги і, таким чином, впливати на психофізичний та функціональний стан осіб з ОМ. Так, комплексне застосовування спеціальних дихальних вправ за методикою К.Ніші, Б.С.Толкачова та елементів хатха-йоги за методикою Р.Хілтмана призвело до покращення психофізичних, інтелектуальних можливостей і психічного стану підлітків з обмеженою моторикою [43]. Проведений нами у цьому зв'язку порівняльний аналіз впливу експериментальних методик, що відрізнялись лише за наявністю [43] або відсутністю [45] дихальних вправ і елементів хатха-йоги (контингент дітей з обмеженою моторикою був ідентичним за основними параметрами) свідчить, що використання останніх призводить до достовірно більших позитивних змін лише у показниках психічного стану (у розвитку основних рухових функцій таких відмінностей не виявлено).

Апробуються комплекси деяких інших спеціальних вправ – за методиками К.Ніші, Р.Хілтмана, А.А.Гречихо, що спрямовані на нормалізацію постави, діяльності внутрішніх органів (нирок, кишечнику, печінки, серця, мозку), оптимізацію кровообігу, узгоджену дію симпатичної та парасимпатичної нервової системи, а також на покращення загального самопочуття та зняття психоемоційного напруження. Так, спеціальні дослідження впливу авторської методики психобіоенергетичної профілактики [46] на стан осіб з обмеженою моторикою виявили її високий ефект. Основу методики складають спеціальні фізичні вправи, виконання яких дозволяє задати просторові рухи хребту, іншим частинам опорно-рухового апарату для створення резонансно-хвильового впливу на них. Він формується за допомогою певного ритму, створеного спеціальним музичним супроводом і відповідно синхронізованого з параметрами спрямованого біоенергетичного поля. Останнє досягається шляхом багаторазового автоматизованого виконання фізичних вправ з одночасною мисленевою уявою про їх вплив на певний орган або частину тіла, а також із застосуванням медитації у спеціальних позах і під час водних процедур. В результаті у ділянках, на яких акцентувалась увага, формується максимальний біоенергетичний хвильовий імпульс, оскільки „...міжорганні та внутрішньо органні порожнини і міжклітинні щілини дають змогу формувати вібраційну хвилю дуже складної конфігурації, здатну проникати у будь-яку задану ділянку тіла або органу" [30]. Наслідком такої дії є локальний (у цій ділянці) „мікровибух", що призводить до розбивання спайок, розволокнення та розшарування тканин і, таким чином, – до усунення патологічних змін і відновлення їх функціональних властивостей.

Останнім часом все більшу увагу дослідників привертають танцювальні елементи і виконання фізичних вправ з використанням музичного супроводу як засобів впливу на організм дітей з обмеженою моторикою [47]. Разом з тим, на думку професора С.П.Євсєєва [1, с.58] хоча творчий аспект присутній в усіх компонентах рухової діяльності, проте можна виокремити види рухової діяльності, де він є провідним (самою сутністю цих видів), тобто без наявності якого вони просто не могли б існувати. Тому, такі види рухової діяльності пропонується розглядати як самостійну групу, – креативні (художньо-музичні) тілесно-орієнтовані практики АФК. Вони дозволяють задовольнити потреби особи з обмеженою моторикою у самоактуалізації, творчому саморозвитку, самовиразі духовної сутності через рух, музику, образ (у тому числі художній) та інші засоби мистецтва. Прикладами такого поєднання можуть бути тілесно-орієнтовані види рухової діяльності [14]: уроки ритміки для дітей 7-11 років з обмеженою моторикою, казкотерапія та ігротерапія, формокорекційна ритмопластика, антистресова пластична гімнастика, рухова пластика, ментальний тренінг, нейролінгвістичне програмування, тілесно-орієнтована психотехніка актора, гімнастика Л.Н.Алєксєєвої.

Аналогічним комплексним підходом, але з яскраво вираженою змагальною діяльністю та усіма її атрибутами (урочисте відкриття і закриття, оголошення результатів, нагородження, тощо) відзначається проект „СпАрт" [48], – у самій назві поєднується два компонента діяльності – спортивна і творча; серед іноземних аналогів можна відзначити „Театр спорту і рухів" (Велика Британія), „Фаміліада" (Німеччина) та деякі інші.

Висновки. 1. Аналіз наукової літератури свідчить про велике різноманіття видів рухової діяльності, що використовуються в для осіб з обмеженою моторикою. Разом з тим, усе їх різноманіття можна з певною часткою умовності класифікувати на дві великих групи – традиційні і нетрадиційні. Останні, у переважній більшості сучасних технологій АФК, починають посідати провідне місце і відзначаються великим різноманіттям.

2. Встановлено, що значна кількість нетрадиційних видів рухової діяльності, які використовуються в АФК, дозволяє досягати вагомих позитивних зрушень щодо психомоторних та морфофункціональних властивостей осіб з обмеженою моторикою. Водночас, такі види рухової діяльності недостатньою мірою систематизовані та узагальнені, а головне – не узгоджені з методологією з фізичного виховання. Остання оперує аналогічними поняттями видів щодо рухової діяльності і так само розглядає фізичні вправи в якості основного засобу педагогічного впливу на організм школярів, проте, на відміну від АФК, має належну класифікаційну базу і організаційно-методичні підходи в їх застосуванні для фізичного виховання учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів.

3. Значну кількість видів рухової активності, що відносяться до нетрадиційних (використовуються лише в АФК), можна об'єднати у декілька найбільш загальних груп за певними ознаками. Перша група – специфічні нетрадиційні (не мають аналогів у теорії фізичного виховання) види рухової діяльності; друга група – комплексні (поєднують традиційні і нетрадиційні); третя – традиційні, але фізичні вправи тут виконуються нетрадиційними способами: із зміненими кінематичними характеристиками; на нестандартних приладах, пристроях, з використанням апаратів механотерапії, людиноподібних механізмів, тощо; у нетрадиційних умовах.

Подальші дослідження доцільно спрямувати на вдосконалення теоретико-методологічної бази фізичної реабілітації (АФК) як навчальної і наукової дисципліни, систематизацію, узагальнення і подальшу класифікацію видів рухової діяльності, що використовуються в практиці з метою удосконалення педагогічного управління фізичним вихованням осіб з ОМ у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах.

Список джерел

  1. Теория и организация адаптивной физической культуры: Учебник. В 2 т. – Т.1. Введение в специальность. История и общая характеристика адаптивной физической культуры / Под общ. ред. проф. С.П.Евсеева. – М.: Советский спорт, 2002. – 448 с.

  2. Єдинак Г.А. Концептуальні положення безперервної фізкультурної роботи з учнівством, що має обмежені церебральним паралічем можливості // Слобожанський науково-спортивний вісник. – 2003. – Випуск 6. – С. 120-126.

  3. Концепція державного стандарту спеціальної освіти дітей з особливими потребами: Прийнята Колегією Міністерства освіти України 23.6.99 (Протокол 7/ 5-7) // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1999. – № 19. – С. 14-28.

  4. Частные методики адаптивной физической культуры / Под ред. Л.В.Шапковой. – М.: Советский спорт, 2003. – 464 с.

  5. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры. – М.: ФиС, 1991. – 543 с.

  6. Ашмарин Б.А. Теория и методики физического воспитания. – М.: Просвещение, 1990. – 287 с.

  7. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 272 с.

  8. Матвеев А.П., Мельников С.Б. Методика физического воспитания с основами теории. – М.: Просвещение, 1991. – 191 с.

  9. Основи здоров'я і фізична культура. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 1-11 класи. – К.: Початкова школа, 2001. – 111 с.

  10. Руководство по реабилитации больных с двигательными нарушениями: Том 1 / Под ред. А.Н.Беловой, О.Н. Щепетовой. – М.: Антидор, 1998. – 224 с.

  11. Учебник инструктора по лечебной физической культуре / Под ред. В.В.Правосудова. – М.: ФиС, 1980. – 214 с.

Loading...

 
 

Цікаве