WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Рухова діяльність у реабілітації школярів з обмеженими психофізичними функціями - Реферат

Рухова діяльність у реабілітації школярів з обмеженими психофізичними функціями - Реферат

Використання більш складних механізмів і, зокрема, лікувально-навантажувального костюму ЛК-92 „Аделі", є ефективним у корекції моторних функцій [20], проте можливості його масового застосування обмежене; аналогічна проблема стосується використання активних екзоскелетонів і антропоморфних механізмів, що дозволяють посилювати або відновлювати втрачені функції певних біоланок опорно-рухового апарату [1]. У цьому зв'язку деякі дослідники [1, 13, 21] зазначають, що використання механотерапії як різновиду виконання фізичних вправ учнями з обмеженою моторикою у найближчому майбутньому рухатиметься, головним чином, в одному напрямку – розробці авторських моделей недорогих за вартістю і виконаних з доступних матеріалів або використання серійних приладів і пристроїв невеликої вартості. Так, на застосуванні авторського тренажеру ґрунтується методика фізичної реабілітації Ю.А. Гросс [13], спрямована на формування та удосконалення основних рухових умінь (просторової орієнтації, реакції опори, утримання та переходу з однієї позиції в іншу) в умовах вертикально розміщеного тіла дитини при оптимальному розвантаженні його опорно-рухового апарату. Відтворення рухів ходьби за допомогою таких тренажерів-„силових додатків" (тредбан, „полегшена підвіска"), їх корекція з використанням зворотного біологічного зв'язку частково або повністю відновлюють обмеження природних можливостей у найважливіших фазах рухів [31].

Запропонований В.В. Пєвчєнковим [33] тандо-метод виконання фізичних вправ ґрунтується на примусовому виконанні рухової дії дитиною, з'єднаною спеціальними жорсткими механічними приладами в єдиний тандем з інструктором, який, технічно правильно виконуючи рухову дію за допомогою цих пристроїв, примушує те саме робити дитину і, таким чином, сприяє формуванню стійкого динамічного стереотипу з правильними біомеханічними параметрами рухів; етапна реабілітація з використанням ортезів і спеціального взуття пропонується А.В. Пчєляковим [34].

В основі ефекту дії пристроїв електричної стимуляції м'язів лежать положення про аферентно-компенсаторний вплив такої стимуляції на моторні функції особи з обмеженою моторикою. Так, використання апарату „Міотон" дозволяє покращити функціональні властивості паретичних м'язів [35], проводити корекцію рухів [15, 36], формувати правильний стереотип ходи [35]. Разом з тим, на думку деяких інших дослідників [37], використання пристроїв електроміостимуляції є ефективним лише в процесі формування правильної ходи.

Новим різновидом рухової діяльності, що застосовується в АФК, є функціональне біоуправління [38], – спрямована корекція, у першу чергу, простих координацій та деяких інших рухових функцій за допомогою пристроїв індивідуального користування. Під час виконання фізичних вправ з таким пристроєм, відхилення від запрограмованих м'язових зусиль призводить до автоматичного вмикання короткого електростимуляційного імпульсу, що зникає у випадку досягнення дозволеної межі відхилень параметрів руху.

Аналіз науково-методичних джерел [4, 13] свідчить, що в практиці АФК виокремлюється група видів рухової діяльності, які використовуються виключно у роботі з особами з обмеженою моторикою, – специфічнінетрадиційні види рухової діяльності. До них можна віднести іппотерапію, різновиди дихальних вправ, елементи хатха-йоги, художньо-музичні та спортивно-творчі види рухової діяльності тощо.

Іппо- (райт) терапія – реабілітація за допомогою верхової їзди на конях є загальновизнаним видом рухової діяльності призахворюваннях різної нозології, у тому числі, внаслідок церебрального паралічу. Використання коней з цією метою знаходимо ще у стародавні часи, – античний лікар Гіппократ зазначав, що поранені та хворі швидше і краще одужують, якщо їздять верхи [39]. В Європі іппотерапія набула інтенсивного розвитку упродовж останніх 30-40 років, спочатку у Скандинавських країнах, а потім в інших, у тому числі в Росії. Так, сьогодні у 45 країнах світу діють центри лікувальної верхової їзди, кількість яких, наприклад, у США становить більше 1000, Великобританії – 700, Польщі – 60, Росії – 40.

Як зазначають дослідники [40, 41], іппотерапія дозволяє здійснювати вплив на фізичну і психічну сферу дитини та вирішувати комплекс важливих завдань: протидіяти гіпокінезії, розвивати фізичну активність, відновлювати порушені психофізичні функції, покращувати або відновлювати втрачені рухові навички та формувати нові. Принципова відмінність іппотерапії від інших видів реабілітаційної рухової діяльності полягає у тому, що вона дозволяє залучити до діяльності практично усі м'язові групи вершника і, що особливо важливо, на рефлекторному рівні, – сидячи на коні, рухаючись разом з ним, дитина упродовж усього заняття інстинктивно намагається зберегти рівновагу і, таким чином, примушує до активної діяльності неушкоджені, а також ушкоджені або обмежені в рухах окремі м'язи та їх групи [40]. Крім цього, жоден із спортивних приладів або тренажерних пристроїв не наділений можливістю так потужно і різнобічно впливати на мотивацію, – дитина відчуває величезне бажання сісти на коня, відчути себе вершником, подолати страх, набути впевненість у власних силах. У комплексі така мотивація мобілізує вольову сферу, що дозволяє подолати відчуття страху та зайву спастичність м'язів; такий фон призводить до максимальної концентрації уваги, виконання корегуючих рухів для збереження рівноваги і, таким чином, до невимушеного подолання патологічних рухів і збудження необхідних центрів моторики. Також, вища на 1,5˚ за людську температура тіла коня, виконання ним рухів і адекватні дії вершника, – усе це діє як додатковий фактор розігрівання м'язів з наступною релаксацією і покращенням кровообігу.

З біомеханічної точки зору, рухи коня створюють в дитини уяву власної ходи, що підкріплюються виконанням мимовільних рухів ногами і, таким чином, моделюють її правильний стереотип. Також, коливаннями нав'язується ритм почергового напруження і розслаблення м'язів тулуба, що дозволяє дитині утримувати правильне положення тіла і призводить до зменшення асиметрії. Покращується рухова функція, взаємодія між нервовою і м'язовою системами, що сприяє удосконаленню моторики [39].

Деякі фахівці [41] зазначають, що використання іппотерапії повинно здійснюватись комплексно і включати також лікувальну гімнастику, масаж, – у підсумку це призводить до зниження спастичного синдрому, значного збільшення статокінетичної та локомоторної стійкості за рахунок нормалізації м'язового тонусу; найкращі результати були отримані при гіперкінетичній формі церебрального паралічу – зменшення обсягу та амплітуди мимовільних рухів за рахунок вольових зусиль. Так, застосування упродовж півтора місяця (8 занять) комплексу суворо регламентованих гімнастичних вправ разом з верховою їздою призвело до значного зростання ЖЄЛ, м'язової сили, величини коротколатентних сомато-сенсорних викликаних потенціалів і одночасного зниження реактивної та особистісної тривожності, зміни емоційного портрету у напрямку підвищення стійкості до стресу, зменшення відчуття фізичного дискомфорту, покращився настрій, підвищився інтерес до реабілітаційних заходів у дітей 13-17 років, причому незалежно від форми церебрального паралічу (досліджувалися особи із спастичною диплегією, гіперкінетичною, геміпаретичною та атонічно-астатичною формами).

Окремі дослідники [42] доводять доцільність та ефективність використання комплексів дихальної гімнастики, – їх необхідно розглядати як головні у методиках АФК, але методичні особливості їх виконання повинні полягати не у значних м'язових напруженнях, а в залученні до роботи якомога більшої кількості м'язів і суглобів (такі комплекси вправ широко наведені у східних школах гімнастики та одноборств). Так, встановлено [43], що використання комплексів дихальної гімнастики сприяє очищенню слизової оболонки дихальних шляхів і ковтально-лімфоїдного кільця від патологічної мікробної флори, забезпечує повноцінний дренаж бронхів і, у підсумку, зменшує ризик переходу гострих респіраторних захворювань у хронічні; також збільшується сила та витривалість м'язів, задіяних під час дихання (особливо видиху), нормалізується кровообіг, зростають показники фізичної підготовленості та фізичного розвитку.

Різновидом дихальних вправ можна вважати використання апарату голосового утворення звукової модуляції – „фізвокалізу" [44]. Спеціально організовані комплекси вправ з його застосуванням акцентовано активізують м'язи апарату голосового утворення, що, у свою чергу, призводить до суттєвих позитивних змін функціонального стану за рахунок підвищення емоційного фону та збільшення працездатності індивіда.

Loading...

 
 

Цікаве