WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Рухова діяльність у реабілітації школярів з обмеженими психофізичними функціями - Реферат

Рухова діяльність у реабілітації школярів з обмеженими психофізичними функціями - Реферат

Проведений у цьому зв'язку аналіз виявив, що найбільш чисельною групою видів рухової діяльності в АФК можна вважати таку, що за змістом фізичних вправ належать до традиційних, але у фізичній реабілітації вони застосовуються, переважно, у нетрадиційних поєднаннях і ґрунтуються на певних специфічних принципах. Як зазначає Л.О. Бадалян [15], до таких принципів належать: своєчасне встановлення діагнозу захворювання, а відтак – ранній початок заходів медико-педагогічного впливу, етапність їх впливу, наступність та комплексність. Останній принцип, не зважаючи на усе різноманіття видів рухової діяльності, що сьогодні представлені в АФК, реалізується практично в усіх з них, – такі види рухової діяльності ми позначили як комплексні. Вони включають, наприклад: використання гімнастичних вправ у поєднанні з педагогічними заходами [12, 16, 17]; корекцію рухової функції підлітків з обмеженими можливостями моторики – з багатоцільовим тестуванням [18]; високоефективну тракціонну ротаційну маніпуляційну технологію – з використанням моделювання тиску на різні органи і суглоби [19]; систему фізичних вправ реабілітаційної спрямованості – з використанням динамічної пропріоцептивної корекції [20, 21]; індивідуальну фізичну реабілітацію – з елементами кондуктивної педагогіки [22]; застосування рухливих і спортивних ігор – з використанням системи Саунд-Бім і комп'ютерних корекційних ігор та занять психогімнастикою [23]; використання традиційних засобів фізичного виховання (фізичні вправи з предметами та без предметів: на зміцнення послаблених м'язів, покращення координації рухів й опірності кінцівок, навчання життєво необхідних навичок і цілеспрямованих рухових дій, покращення ходи; ігрові вправи спрямовуючої дії, рухливі та спортивні ігри) у поєднанні з комплексами нетрадиційних засобів – комп'ютерними розвиваючими іграми, психогімнастикою, системою Саунд-Бім (використання різноманітних звуків із застосуванням спеціального приладу), масажем, фізіотерапевтичними процедурами, лікуванням за допомогою певних положень тіла та медикаментозними засобами [24].

Разом з тим, фахівців АФК більшою мірою цікавлять можливості ефективного використання традиційних видів рухової діяльності у роботі з дітьми з обмеженими можливостями моторики. На цій підставі можна виокремити групу, в якій виконання фізичних вправ здійснюється у нетрадиційних умовах. Наприклад, останнім часом все більшу увагу фахівців привертає виконання фізичних вправ з імітації плавальних рухів та гімнастичних – з використанням фітболів.

Методичні рекомендації щодо здійснення імітації плавальних рухів у сухих басейнах розроблені школою-центром „Динаміка", Санкт-Петербург (Росія). Головні переваги цього нетрадиційного виду плавання полягають у тому, що під час виконання рухів дитина увесь час знаходиться у безпечній опорі, а постійний контакт шкіри із спеціальними кульками створює ефект масажу тіла, стимулює пропріоцептивну і тактильну чутливість; також, дитина вільно рухається по басейну, змінює напрями руху, позу, фізичну роботу і відпочинок і, таким чином, самостійно регулює навантаження, задовольняючи потреби у руховій діяльності. Використання сухого басейну сприяє розвитку моторики і, зокрема, різних координаційних проявів, але в першу чергу, рівноваги та різних проявів витривалості [4].

Наступним прикладом є гімнастичні вправи з фітболами, уперше запропоновані усередині 50-х років минулого століття швейцарським лікарем-фізіотерапевтом С.Кляйн Фогельбах для фізичної реабілітації саме дітей з наслідками церебрального паралічу [4]. Фітболи – різні за діаметром (від 45см до 75см) і конструкцією м'ячі (фітболи – одинарні, фізіороли – з'єднані разом два м'ячі, м'ячі-стільці, хопи – м'ячі з ручками, прозорі м'ячі з дзвіночками усередині, масажні м'ячі, деякі інші), виготовлені із спеціального надміцного матеріалу ледропластику, – дозволяють ускладнювати та урізноманітнювати вихідні умови виконання фізичних вправ, сприяють хорошій релаксації м'язів, корекції різних деформацій хребта; крім позитивного оздоровчого, констатується значний психологічний, виховний і педагогічний вплив занять фітбол-гімнастикою на дитину з обмеженою моторикою.

Іншою групою нетрадиційних видів рухової діяльності можуть бути такі, в яких виконання традиційних фізичних вправ відрізняється за своєю зовнішньою структурою і, зокрема, за просторовими характеристиками. Комплекси таких вправ у великій кількості наведені в АФК [4, 10, 11, 12]. Так, нетрадиційність виконання звичних гімнастичних вправ запропонованих Т. Fау [25], ґрунтується на онтогенетичній теорії розвитку рухового досвіду людини, – на початкових стадіях такого розвитку вона відтворює рухи, подібні до рухів класу риб, змій, плазунів. У цьому зв'язку, автором пропонується починати реабілітаційні заходи осіб з обмеженою моторикою з виконання примітивних рухів, керування якими здійснюється у середньому і довгастого мозку, – від гомолатерального повзання на животі (клас риб і змій) до контрлатерального повзання подібно плазунам.

Особливості виконання гімнастичних вправ, запропоновані К. Воbath і В. Воbаth [26] ґрунтуються на усунені патологічного рухового стереотипу дитини, що формується внаслідок психомоторних порушень викливаних хворобою (нередуковані тонічні рефлекси стовбура мозку, патологія антигравітації, сенсорні кінестетичні порушення) за допомогою укладання дітей у позу ембріону. Пози-укладки, на думку авторів, мають велике значення для нормалізації постави тіла і найпростіших рухів, а отже сприяють формуванню правильної реакції опори. Лише після вирішення цього завдання, можна переходити до навчання дитини з обмеженою моторикою правильним (з біомеханічної точки зору) рухам. Разом з позами-укладками пропонується використовувати також вправи для розвитку реакції рівноваги та опори, але з попередньою релаксацією м'язів для зниження тонусу, – нормальному руху повинен передувати нормальний м'язовий тонус. Зазначений методичний підхід сьогодні широко використовується в усьому світі, оскільки є універсальним для осіб з різними психомоторними порушеннями.

Наступною групою видів рухової діяльності, що можна віднести до нетрадиційних є такі, в яких використовуються нетрадиційні прилади і пристрої, апарати механотерапії, людинороботи та інші пристосування для виконання фізичних вправ. Особливості дії цих видів рухової діяльності на організм осіб з обмеженою моторикою ґрунтуються на вченні про моторно-вісцеральні рефлекси, – специфікою взаємодії локомоторної та вісцеральної систем організму, що полягає у спільній сегментарній іннервації органу, на який здійснюється педагогічний вплив та деяких інших органів, що реагують на такий вплив.

Уперше прилади механічної конструкції для функціонального лікування застосував Г.Цандер, – ним була створена система „машинної" гімнастики [27]. Подальший розвиток механотерапія отримала завдяки працям М.Герца, Г.Крукенберга, І.В.Заблудовського, В.Дега [28]. Дослідженнями В.Т. Кожевникової [29] уперше виявлена ефективність корекції рухових і сенсорних порушень дітей 3-14 років із спастичною диплегією за допомогою фізичних вправ, що виконувалися на різних групах тренажерів; конструкції різноманітних технічних пристроїв та їх застосування у реабілітації порушень опорно-рухового апарату містяться у роботі В.І.Довганя, Б.І.Тьомкіна [27].

Сьогодні тренажери, що використовуються у практиці АФК осіб з обмеженою моторикою можна класифікувати за: ефективністю впливу на сенсорно-рухові порушення [29] та способом отримання інформації по каналах прямого зв'язку на підставі енергосилової взаємодії технічних засобів та індивіда [30]. Відповідно, в останній групі виокремлюється шість підгруп тренажерних пристроїв, що: використовують формування властивостей середовища, які є найбільш оптимальними для можливостей індивіда з обмеженою моторикою; програмують біомеханічні характеристики рухів індивіда; обмежують нераціональну траєкторію та положення окремих біоланок тіла; створюють сумарний фізичний вплив у вигляді тяги, що прикладена до тіла індивіда (переважно у ділянці загального центру маси); керують рухами у певних суглобах; використовують електростимуляцію для напруження певних м'язових груп.

Перспективним, на думку деяких дослідників [1, 31], є використання технічних пристроїв як засобів формування належних ритмо-швидкісних характеристик рухової дії без перебудови рухового стереотипу, – „штучне керуюче середовище". Зазначений підхід потребує більш детального розгляду в зв'язку з отриманими результатами, – обмежена у можливості ходити внаслідок контрактури кульшового суглобу людина, здатна бігти упродовж 20 і більше хвилин, у неї зростають функціональні показники діяльності серцево-судинної та дихальної систем, нормалізується гормональний статус – усе завдяки виконанню бігу за допомогою тренажерного стенду, сконструйованого у відповідності до концептуальних положень „штучного керуючого середовища" [32]. Встановлений ефект отримав назву „штучного забезпечення повернення до стану здорового рухового минулого" і свідчить про перспективність цього нетрадиційного виду рухової діяльності у роботі з особами з обмеженою моторикою.

Loading...

 
 

Цікаве