WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Рухова діяльність у реабілітації школярів з обмеженими психофізичними функціями - Реферат

Рухова діяльність у реабілітації школярів з обмеженими психофізичними функціями - Реферат

Реферат на тему:

Рухова діяльність у реабілітації школярів з обмеженими психофізичними функціями

На теоретичному рівні вивчалося питання використання різноманітних видів рухової діяльності у фізичному вихованні школярів з обмеженими психофізичними можливостями. Встановлено, що значне місце в цьому процесі займають нетрадиційні для фізичного виховання види рухової діяльності, які створюють значний позитивний ефект на організм школярів з обмеженими психофізичними можливостями. Разом з тим, вся їх різноманітність недостатньо систематизованаі не приведена у відповідність з основними положеннями теорії фізичної культури, не розроблені шляхи їх втілення в практику фізичного виховання середніх спеціальних навчальних закладів.

З появою нового напрямку соціальної практики фахівців фізичної культури – "фізична культура для осіб з відхиленнями у стані здоров'я" – почалося формування комплексу відносно нових навчальних і наукових дисциплін галузі, серед яких провідне місце посідає адаптивна фізична культура (АФК) [1] та фізична реабілітація [2, 3].

Як свідчить аналіз наукових джерел, що містять загальну характеристику теоретико-методологічних основ АФК [1, 4], вони значною мірою ідентичні тим, на яких ґрунтується теорія і методика фізичного виховання (ТіМФК) [5, 6, 7]. Разом з тим, фахівцями з АФК недостатньо чітко систематизовані вихідні засади цієї наукової і навчальної дисципліни. Так, не набула завершеного вигляду теоретична база у питаннях виокремлення "загальних" і "специфічних" теоретико-методологічних аспектів фізичного виховання контингенту учнів без відхилень у стані здоров'я і таких, які мають обмежені психофізичні можливості.

Систематизація вихідних засад у цьому напрямку необхідна, у першу чергу, для раціональної організації навчального процесу і збільшення його ефективності у частині формування системи знань, умінь і навичок майбутніх фахівців, – адже навчальними планами передбачено оволодіння студентами матеріалом як з теорії і методики фізичного виховання, так і АФК. Водночас, це дозволить учителю фізичної культури або фахівцю з фізичної реабілітації краще орієнтуватися у різноманітті вправ під час їх вибору для вирішення завдань АФК. По-друге, систематизація необхідна для приведення в узгодженість понятійного апарату, щонайменше, трьох великих галузей знань – фізичної культури, медицини, корекційної педагогіки та значної кількості навчальних і наукових дисциплін (теорії та методики фізичного виховання, фізичної реабілітації, тератології, соціальної психології й педагогіки, психіатрії, тощо). Вирішення цього питання сприятиме створенню єдиного методологічного підґрунтя зазначених наукових і навчальних дисциплін.

Відомо, що в якості одного з базових понять теорії фізичного виховання виступають засоби фізичної культури і, зокрема, фізичні вправи, як головний специфічний засіб педагогічного впливу на організм школярів. У практиці фізичної культури для осіб без відхилень у стані здоров'я однією з ознак класифікації фізичних вправ є належність до певного виду змагальної (рухової) діяльності, – гімнастичні, легкоатлетичні, з плавання, спортивно-ігрові та деякі інші [7, 8]. Аналогічна класифікація використовується у програмі фізичного виховання для загальноосвітніх навчальних закладів [9].

В АФК, разом із зазначеними видами рухової діяльності, широко використовуються інші поєднання фізичних вправ, що практично не зустрічаються у фізичному вихованні учнів без відхилень у стані здоров'я [1, 4]. Дослідження усього різноманіття видів рухової діяльності, що використовуються в АФК, визначення спільних рис та особливостей змісту кожної з них, особливостей їх впливу на організм учнів з обмеженими можливостями внаслідок захворювання на церебральний параліч (надалі „діти з ОМ" – прим. автора) – є важливою і необхідною умовою для розробки адекватних і ефективних технологій педагогічного впливу на учнів з даною нозологією. Проте, дослідження у цьому напрямку практично відсутні [1], що вказує на необхідність їх подальшого проведення.

Дослідження здійснювали на теоретичному рівні з використанням: аналізу і синтезу, індукції й дедукції, узагальнення і систематизації даних науково-методичної літератури.

Робота виконана згідно плану наукових досліджень Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника на 2001-2005рр., Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 р.р. Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України за темою 2.1.11. "Особливості фізичного розвитку і соматичного здоров'я дітей і підлітків Гуцульщини, реабілітація неповносправних дітей засобами фізичного виховання", номер державної реєстрації 0101U004940, зведеного плану науково-дослідної роботи Міністерства охорони здоров'я за темою "Удосконалення медичної допомоги населенню промислового регіону з особливими потребами", номер державної реєстрації 0103U007883 (шифр УН 01.08.13) та у відповідності до Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації" на 2002-2011рр.

Сьогоднінезаперечним є факт провідного місцяфізичних вправ у вирішенні завдань фізичного виховання учнів без відхилень у стані здоров'я та з ОМ. Саме тому мають існувати певні спільні та специфічні ознаки фізичних вправ, за якими їх класифікувати. Необхідність вирішення цього питання обумовлюється потребами сьогодення: з однієї сторони – це поява нової спеціальності "Фізична реабілітація", що входить до складу освітньої галузі "Здоров'я і фізична культура" і тому потребує, у першу чергу, узгодженості теоретико-методологічної бази теорії фізичного виховання й адаптивної фізичної культури з подальшим виокремленням загальних і специфічних вихідних положень цих наукових і навчальних дисциплін. З іншої сторони, практика освітньої галузі також спонукає до вирішення зазначеного питання, оскільки це дозволить учителю фізичної культури або фахівцю з фізичної реабілітації краще орієнтуватися у різноманітті фізичних вправ і видів рухової діяльності під час їх вибору для вирішення завдань адаптивної фізичної культури.

Проведений із зазначених теоретико-методологічних положень аналіз відповідних науково-методичних джерел [1, 10, 11, 12] виявив, що спроби класифікувати фізичні вправи за ознакою їх використання у певних видах рухової діяльності осіб з обмеженими можливостями моторики здійснювалися незначною кількістю дослідників. При цьому, загальним негативним моментом таких класифікацій був односторонній підхід, – переважна більшість авторів розглядала усе різноманіття фізичних вправ виключно з позицій практики фізичної реабілітації. При цьому, зовсім не враховувалися інші складові адаптивної фізичної культури: адаптивне фізичне виховання (освіта), адаптивний спорт, рекреативна рухова діяльність, креативні (художньо-музичні) методики фізичного виховання та екстремальні види рухової активності. У підсумку це призвело до різного тлумачення, у першу чергу ознак, за якими здійснюється класифікація фізичних вправ у АФК і теорії фізичного виховання, а відтак – до їх неточного або некоректного поєднання у відповідні групи вправ та види рухової діяльності. Наприклад, розроблена С.А. Бортфельд [12] класифікація оперує лише гімнастичними вправами, які автор поділяє на групу онтогенетичної (враховують, переважно, онтогенетичні особливості розвитку організму) та аналітичної спрямованості (застосовуються для розробки і тренування окремих рухів). За іншою класифікацією [10, 11], усі різновиди фізичних вправ поділяються на гімнастичні, спортивно-прикладні, ігрові та асани (пози тіла та його біоланок).

Найбільш вдалою спробою, на наш погляд, є систематизація фізичних вправ С.П.Євсєєва [1]. Автором запропоновані для їх об'єднання у групи ознаки, що аналогічні тим, які використовуються у теорії фізичного виховання, а отже зроблена спроба віднайти спільну методологічну базу двох наукових дисциплін [5, 7]. Разом з тим, запропонований підхід не повністю окреслює спільні (загальні) і специфічні ознаки фізичних вправ і видів рухової діяльності, що присутні у технологіях педагогічного впливу на організм осіб з обмеженими можливостями моторики.

Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що у практиці АФК головним засобом є різноманітні види фізичних вправ [1, 10, 13]. При цьому, значна їх частина запозичена з теорії фізичного виховання (такі групи вправ ми позначили як "традиційні" види рухової діяльності). До них можна віднести гімнастичні, легкоатлетичні, спортивно-ігрові, вправи з плавання та деякі інші. Разом з тим, виокремлюються великі групи вправ, що застосовуються виключно в АФК. Водночас, дані спеціальної літератури [1, 10, 13, 14] свідчать про практично повну відсутність аналітичних досліджень, пов'язаних з вивченням нетрадиційних видів рухової діяльності в плані їх систематизації та узагальнення на теоретико-методичному рівні.

Loading...

 
 

Цікаве