WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Туристичні ресурси Iвано-Франківської області - Курсова робота

Туристичні ресурси Iвано-Франківської області - Курсова робота

Якщо взяти середньообласний показник, то на 10 тис. населення припадає приблизно 302 студенти. А всього тих, хто навчається в закладах вищої, професійно-технічної та загальної середньої освіти, понад 19 відсотків жителів області. За останнє десятиріччя здійснено спеціалізацію та перепрофілювання училищ. Збільшилась кількість складних та інтегрованих професій з 37 до 40 з урахуванням регіональних потреб економіки.

За 10 років незалежності в області введено в дію 87 шкіл на 21 тис. учнівських місць, в тому числі в сільській місцевості – 73 на 11509 місць.

Потребують посиленої уваги питання матеріального стимулювання обдарованих дітей (особливо із сільської місцевості та з малозабезпечених сімей) і педагогічних працівників, які працюють з ними, а також педагогів, які впроваджують особисті педагогічні технології.

Пріоритетними напрямами в діяльності установ і закладів освіти, в які доцільно вкласти інвестиції, можна вважати:

- розробка, апробація та запровадження регіональної програми з екологічного виховання учнів і студентів через проведення практичних екологічних акцій та інших форм роботи;

- створення відповідної матеріальної бази та інфраструктури щодо розвитку туристсько-краєзнавчої роботи та оздоровлення і відпочинку дітей і молоді, зокрема із малозабезпечених сімей та дітей-сиріт, розвиток на цій основі взаємозв'язків із ровесниками з інших країн, українською діаспорою;

- реалізація регіональної програми інформатизації навчально-виховного процесу в закладах освіти, широке використання можливостей Інтернету, оновлення комп'ютерної техніки та відповідне програмне забезпечення.

Історія заселення території Івано-Франківської області сягає епохи пізнього палеоліту (50 — 40 тис. років тому). На території краю виявлені численні стоянки давніх жителів епохи неоліту (15 тис. років тому) і бронзи (IV — III тис. до н. е.) [11;81].

У І ст. до н. е. у Передкарпатті з'являються сармати, а з III ст. н. е. — землеробські племена черняхівської культури. У V — VI ст. на передгір'ї Карпат з'являються перші слов'янські племена — предки білих хорватів.

До Х ст. виникає слов'янське племінне територіальне об'єднання білих хорватів, що входить до складу Київської Русі. Починають виникати і перші передкарпатські міста, серед яких одним із головних економічних, політичних та культурних центрів Київської Русі-України був Галич [14;88].

Після розпаду єдиної давньоруської держави на окремі феодальні володіння на її південно-західних землях утворилися Перемишльське, Звенигородське і Теребовлянське князівства.

У 40-х pp. XII ст. Володимир Ростиславич об'єднав їх у Галицьке князівство з центром у Галичі. Найбільшої могутності князівство досягло за часів правління Ярослава Володимировича Осмомисла у 1153 — 1187 pp. У цей час його територія простягалася на південь — до берегів Чорного моря та гирла Дунаю.

Характерною рисою розвитку феодальних відносин на Галицькій землі у XII — XIII ст. було швидке економічне та політичне зростання боярської верхівки [11;120].

У 1188 p. угорський король Бела III захопив Галич і навколишні землі. У 1199 p. волинський князь Роман Мстиславич звільнив Галич від загарбників і приєднав ці землі до Волині, внаслідок чого виникло міцне Галицьке-Волинське князівство. Після смерті князя у 1205 р. феодальні міжусобиці загострилися. Цим скористалися феодали Угорщини і Польщі. У 1214 р. Галич був знову загарбаний угорцями. Новий князь Данило Галицький (Романович) зміг вигнати окупантів і відтворити єдине Галицьке-Волинське князівство.

У 1241 р. на землі Передкарпаття впав морок монголо-татарського нашестя. Багато міст і сіл були спалені і пограбовані, жорстоко постраждав і давній Галич. Відстоюючи незалежність свого князівства, Данило Романович у 1238 р. припинив зазіхання Тевтонського ордену і завдав поразки німецьким рицарям біля Дорогочина, а в 1245 р. під Ярославом розгромив війська польсько-угорських феодалів [11.271].

У 1349 p. польський король Казимир III після запеклого опору з боку місцевого населення захопив землі Галицько-волинського князівства. У 1370 p. цю територію зайняли угорські феодали, але вже у 1387 p. змушені були повернути її полякам.

Таким чином на землях Передкарпаття на багато століть утвердилася влада Польщі. Завойовники, облаштовуючись на нових землях, спиралися на допомогу місцевих феодалів, яких у XV ст. зрівняли у правах із польськими магнатами. Згодом галицькі бояри ставали католиками та ополячувалися.

Із початком національно-визвольної війни українського народу у 1648 р. у Передкарпатті з'явилися загони запорозьких козаків. Вони сприяли об'єднанню місцевих жителів у бойові загони, найбільшим з яких був загін С. Височана, який складався з 15 тис. осіб. Повстанці звільнили від поляків міста Рожнятин, Долину, Брошнів, Перегінське і приєдналися до армії Б. Хмельницького у поході на Львів. Однак улітку 1649 р., коли армія Б. Хмельницького полишила західноукраїнські землі, полякам вдалося ліквідувати повстанські загони [7;199].

За умовами Андрусівського перемир'я 1667 р. землі Передкарпаття залишились у складі Польщі. На цьому боротьба проти поневолення не закінчилася. Виступи гайдамаків під керівництвом легендарного О. Довбуша переросли у велике народне повстання 1738 — 1745 pp.

Унаслідок першого поділу Польщі у 1772 р. вся територія Передкарпаття потрапила під владу династії Габсбургів з Австрійської імперії.

У грудні 1918 р. після розпаду Австро-Угорської імперії територія Передкарпаття ввійшла до складу Західноукраїнської Народної Республіки зі столицею у Станіславі (тогочасному Івано-Франківську).

У травні 1919 р. республіка припинила своє існування. Край знову підпав під владу Польщі. 17 вересня 1939 р. на землі Передкарпаття вступила Червона Армія, і незабаром область ввійшла до складу Радянської України. У вересні 1939 року територія Західної України приєднана до тодішньої УРСР. 4 грудня утворена Станіславська область в сучасних її межах. 9 листопада, в дні святкування 300-ліття міста, вона була перейменована на Івано-Франківську. З липня 1941 по липень 1944 pp. Передкарпаття було окуповане німецько-фашистськими військами [7;487].

Отже, Івано-Франківська область має надзвичайно вигідне економіко-географічне положення, достатньо розвинутий виробничий сектор з домінуючою обробною промисловістю, розгалужену транспортну мережу. Не зважаючи на всі історичні перевороти, області вдалось зберегти існуючі науково-дослідні установи, і в цілому науково-освітню галузь, що дозволяє Івано-Франківщині забезпечувати себе якісними трудовими ресурсами, підготовкою яких займаються місцеві заклади вищої і середньої освіти.

2. Природно-рекреаційні ресурси Івано-Франківської області

Івано-Франківська область має значні туристичні ресурси для задоволення потреб вітчизняних та іноземних туристів в оздоровленні, відпочинку й пізнанні історії та культури краю.

Під туристичними ресурсами спеціалісти розуміють закономірні поєднання компонентів природи та історико-культурних цінностей, які виступають як умова задоволення рекреаційних і пізнавальних потреб людини. Специфічними характерними властивостями туристичних ресурсів є такі категорії як цілісність, динамізм, місткість, усталеність, надійність, привабливість.

Загалом весь комплекс туристичних ресурсів можна поділити на три групи:

  1. Природні ресурси;

  2. Історико-культурні ресурси;

  3. Соціально-економічні умови та ресурси.

До природних ресурсів туризму відносять клімат, водні ресурси, мінеральні джерела та лікувальні грязі, рельєф, печери, рослинний і тваринний світ, національні парки й заповідники, мальовничі краєвиди, унікальні природні об'єкти, тощо [23;7].

В Івано-Франківській області налічується 366 територій і об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі перший в Україні національний парк — Карпатський, розташований біля верхів'я Пруту. Серед природних рекреаційних ресурсів області-сприятливий клімат, джерела мінеральних вод і запаси лікувальних грязей [6;15]. Кліматичні курорти (Косів, Ворота, Шешори, Яремча та ін.) зосереджені переважно в південно-східній частині області. Серед них одним із найбільш популярних є Яремча. Тут лікують ревматизм, захворювання опорно-рухового апарату, нервової системи, легенів та ін.

Мінеральні води області різноманітні за своїм хімічним складом: у гірській частині — хлоридно-натрієві (Верховинський, Рожнятівський райони), вуглекислі невисокого рівня мінералізації (верхів'я р. Чорний Черемош), типу "Нафтуся" (район Шешорів); у Передкарпатті — хлоридно-натрієві і кальцієво-натрієві (Долина, Калуш, Космач, та ін.); на рівнинних територіях — йодо-бромні малого рівня мінералізації і сульфідні (Більшівці, Коршів, Городенка, Черче).

Loading...

 
 

Цікаве