WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Основні складові рекреаційного комплексу Великобританії - Курсова робота

Основні складові рекреаційного комплексу Великобританії - Курсова робота

Старе і нове міста Едінбурга— столиця і друге за величиною місто Шотландії, адміністративний центр однойменної області. Столиця Шотландії з 1437 р. У місті знаходиться Едінбурзький університет — один з головних вищих учбових закладів країни. Райони Едінбургу — Старе місто і Нове місто — в 1995 р. були занесені ЮНЕСКО в список об'єктів Усесвітньої спадщини.

2. РОЗВИТОК ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

2.1 Історія формування туризму у Великобританії

Великобританія — батьківщина сучасного туризму як форми проведення культурного дозвілля.

Ще в 1840 р. проповідник Кук з англійського містечка Мельбурн заснував першу у світі туристську фірму. Через рік фірма організувала для п'ятисот членів „Товариства тверезих" поїздку передмістями Лондона, а в 1844—1846 р. — екскурсії в різні частини Англії і Шотландії.

До початку 50-х років того ж століття у Великобританії існувало вже кілька туристських фірм, і щорічно в поїздках по країні брало участь більш ніж 160 тис. чоловік. У 1856 р. фірма Кука організувала першу групову туристську поїздку в країни Західної Європи. Цю дату звичайно вважають початком міжнародного туризму. До цього часу в Англії завершилася промислова революція, і англійська промисловість у своєму розвитку випередила інші країни світу. Швидкий ріст капіталістичних відносин привів до підвищення рухливості населення, що у свою чергу зажадало розвитку транспорту, насамперед залізниць [2; c.75]

Томас Кук першим почав використовувати ці можливості. Коли в 1851 р. у Лондоні відбулася Перша Міжнародна промислова виставка, він зміг тільки за час її роботи організувати поїздку для 165 тис. відвідувачів. У 1854 р. в Англії був виданий перший довідник для туристів, що включав опис не менш восьми тисяч готелів. Хоча деякі з них і були просто постоялими дворами, оскільки велику частину складали готелі в сучасному розумінні цього слова.

Бурхливий розвиток внутрішнього туризму привів Томаса Кука до необхідності організувати поїздки за кордон. Перша з них була здійснена в 1855 р. у зв'язку з Всесвітньою виставкою в Парижі, З 1856 р.

Кук почав організацію регулярних туристських поїздок в інші європейські міста і країни. Величезна Британська імперія сприяла розвиткові поїздок англійців за кордон. Туристські поїздки активно використовувалися для пошуку і вивчення нових ринків, установлення ділових контактів. У 50—70-х роках XIX в. англійці становили більшість іноземних туристів, що подорожували по Європі. Саме в цей період на континенті з'явилися готелі з такими назвами, як "Англер", "Голен-никнув", "Лондон", "Виндзор", а в побут ввійшли англійські слова "експрес", "комфорт", "лайнер".

Наприкінці XIX ст. туристські подорожі по своїй країні і за кордоном набули у Великобританії масового характеру і вийшли за межі Європи. У 1860—70-ті роки проводилися туристські поїздки в США, а в 1878 р. на Всесвітню виставку в Париж з Великобританії прибуло 75 тис. осіб.

Те, що міжнародний туризм широко розвинувся у Великобританії раніше, ніж в інших країнах, пояснюється низкою причин, серед яких більш високий у той час економічний рівень порівняно з іншими країнами і, відповідно, вищий рівень життя населення; швидка урбанізація; уведення загальної початкової і розвиток середньої та вищої освіти; передове трудове законодавство, що встановило для всіх найманих робітників щорічну оплачувану відпустку та обмежило робочий час. Мав значення і гарний розвиток на той час залізничного і морського транспорту, а також близькість до континентальної Європи, зручний зв'язок з нею через протоку Ла-Манш [6; 12].

До Другої світової війни внутрішній туризм у Великобританії значно перевищував міжнародний за кількістю людей, які беруть у ньому участь. На початку 30-х років XIX ст. третина всіх мешканців країни проводила свою відпустку поза постійним місцем проживання в межах Великобританії, а в зарубіжні країни щорічно виїжджало до мільйона чоловік.

Після Другої світової війни, особливо наприкінці 50-х років, туризм у Великобританії швидко поширюється. Це було зумовлено насамперед докорінними змінами в транспорті: ростом мережі вдосконалених автомобільних доріг і кількості легкових автомобілів у населення, швидким розвитком і здешевленням повітряного транспорту. Важливу роль відіграло введення в країні щорічного двотижневої, а для частини населення — тритижневої оплачуваної відпустки.

2.2Характеристика внутрішнього і міжнародного туризму у Великобританії

У Великобританії склалися сприятливі умови для розвитку туризму: у країні немає районів, що віддалені від моря більш ніж на 160 км, тобто одну-півтори години їзди, багато міст розташовані безпосередньо на узбережжі.

У Великобританії різноманітні ландшафти, і в кожній з частин країни є гірські чи горбкуваті райони. Величезна кількість річок і озер. У населення в приватній власності налічується понад 400 тис. морських і більш ніж 100 тис. річкових прогулянкових суден.

Країна займає одне з перших місць у світі за густотою мережі автомобільних доріг — 1 580 км на 1 000 км2 території (для порівняння: у європейській частині Росії — 400 км на 1 000 км2) і поступається лише Німеччині за густотою мережі залізниць — 70 км на 1 000 км2 території. Парк легкових автомобілів у країні перевищує 30 млн. (400 на 1000 жителів і близько 1,3 у середньому на родину).

Великобританія — високоурбанізована країна: у містах живе 87 % населення.

За даними соціологічних досліджень, три чверті економічно активного населення країни проводить свою відпустку поза постійним місцем проживання, причому велика частина — у межах країни (близько 25 млн.). Основний потік туристів вирушає з найбільш урбанізованих центральних районів до морського узбережжя Південне-Східної Англії, у райони курортів Брайтона, Уертінга, Сифорда, Маргіта та ін.

Близько 15 % туристів відпочивають у гірських районах Шотландії й Уельсу, 8 % на берегах річок і озер у різних частинах країни.

Понад 10 % території Великобританії займають національні парки і так звані ландшафтні території, вони є у всіх частинах країни. Найбільші за розмірами національні парки розташовані в Шотландії (Нортумберленд, Нордворкмурс, Ворюдир Далес), Уельсу (Ексмур, Дартмур) і Північної Англії (Дервент).

Національні парки і ландшафтні території щорічно відвідують понад 15 млн. осіб, особливо у вихідні і святкові дні.

Значне місце під час відпустки й у вихідні дні у британців займає спорт. Особливо розвинутий вітрильний: у країні понад 30 тис. яхтсменів і 2 млн. членів „Асоціації вітрильного спорту". Поширені також верхова їзда, рибна ловля і полювання. Відвідують британці численні визначні місця, якими така багата країна: пам'ятки давньоримської епохи, середньовічні замки, музеї.

Більшість туристів подорожують по країні на власних автомобілях, а 1/4 — автобусами далекого прямування чи залізницями. Зупиняються туристи в невеликих старовинних готелях (на відміну від сучасних готелів, що називають hotel, за ними збереглася стара назва іпп), у приморських пансіонатах, на молодіжних туристських базах, у родичів і знайомих; близько 15 % наймають кімнати з пансіоном у фермерів [6; c.11]

Усе більше поширюються різні види автопричепів (автокари, автобудиночки й ін.). За деякими оцінками, їх мають тепер принаймні половина всіх туристів, які подорожують на автомобілях.

Хоча внутрішній туризм у Великобританії переважає, останніми роками зріс виїзний міжнародний туризм. У 1968 р. виїхали в туристські поїздки в інші країни 4,6 млн. британців, наприкінці 90-х — на початку 2000-х років кількість виїздів із країни перевищила 17 млн. Напрямок туристських потоків з Великобританії змінюється мало. Це насамперед середземноморське узбережжя Іспанії, Франції, Італії, куди багато хто вирушає під час літньої відпустки (більш як половина всіх туристів, що виїжджають з Великобританії).

З інших країн Західної Європи найбільше британські туристи відвідують Німеччину, Нідерланди, Бельгію і Данію. Крім пізнавального, у цих країнах велике значення має діловий конгресовий і спортивний туризм.

У південні альпійські райони Німеччини і Швейцарії британські туристи виїжджають у зимовий час на гірськолижні курорти. Останніми роками збільшується виїзд британців у США, Канаду, Австралію, а з європейських країн — у Португалію і Грецію, де літній відпочинок обходиться дешевше, ніж в Іспанії, Франції й Італії.

Loading...

 
 

Цікаве