WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Туристичний маршрут: народне мистецтво України - Реферат

Туристичний маршрут: народне мистецтво України - Реферат

Храми Ясіні, як і храми Коломиї та Ворохти репрезентують гуцульську школу.

У місті існує картинна галерея. Розвиваються народні промисли: килимарство, вишивка, різьбярство по дереву. Вишивальниці нитками та бісером, ткалі ліжників, різьбяри по дереву працюють у стилі гуцульських народних традицій.

м. Яремча (Івано-Франківської області)

Яремча – одне з давніх гуцульських поселень в Україні і далеко за її межами відома художня продукція різьбярських, килимарських, керамічних та інших художньо-промислових колективів міста.

с. Космач (Косівського району Івано-Франківської області)

Космач – село, в побуті жителів якого збереглося багато елементів старовини.

У селі існує невеликий музей гуцульського мистецтва. Збереглася архітектурна пам'ятка – дерев'яна церковця XVIII ст.

Інтерес викликає космацький гуцульський одяг. Гуцульська "вберя" – справжнє торжество барв.

Космач – центр писанкарства. Писанка здавна була символом весни і сонця, усього радісного. Раніше вона була невід'ємним атрибутом свята Пасхи, а тепер – це один з видів народного мистецтва.

м. Коломия (Івано-Франківської області)

Літописна згадка про Коломию датується 1240 р. тривалий час Коломия лишалась важливим культурним осередком Прикарпаття. Тут працювали талановиті майстри, що створили шедеври мистецтва. І нині зберігається дерев'яна Благовіщенська церква і дзвіниця, збудовані у 1587 р. Церква Благовіщення належить до стародавніх гуцульських храмів. Пізніше, у XVIII ст. була перебудована. Але майстер дбайливо зберіг її первісний вигляд.

З усіх гуцульських храмів коломийський має найбільш присадкуваті пропорції. У народі його назвали "печеричкою" (грибом).

За думкою Г. Н. Логвина, "в українській архітектурі немає іншого такого храму, де ритм присадкуватих, пропорційних членувань був би приведений так послідовно і майстерно, де б розстеленість об'ємів по землі знайшла таке високохудожнє втілення....Той, хто будував храм, був справжнім художником, спроможним у малому втілити красу".

Чудові мистецькі вироби виходили з рук умільців-гончарів. Це свічники, ставники, глечики. Збереглися відомості про коломийських майстрів середини XVII ст. Петра Піскозуба, Івана Батистяка, Миколу Юркевича.

Великим культурним надбанням стали фольклорні твори – коломийки. Перші згадки про них належать до XVII ст.

У Коломиї народився відомий український композитор А. Й. Кос-Анатольський, автор опери "Заграва", широковідомої пісні на слова І. Франка "Ой, ти, дівчино, з горіха зерня".

У Коломиї знаходиться один з кращих в Україні музеїв народного мистецтва. В експозиції Коломийського державного музею народного мистецтва Гуцульщини представлено інкрустацію, випалювання по дереву, різьбу, мосяжництво, кераміку, художнє ткацтво, вишивання, килимарство, писанковий розпис, прикраси з бісеру. Тут експонуються твори майстрів минулого та сучасного.

м. Косів (Івано-Франківської області)

Перші письмові згадки про Косів датуються 1424 р.

У 20-30 рр. XX ст. Косів стає центром гуцульського ужиткового мистецтва. І тепер Косів вважається столицею мистецької Гуцульщини. У художньо-виробничих майстернях створюються чудові різьблені шкатулки, декоративні тарелі, топірці, різноманітні дерев'яні прикраси.

Від Юрія Шкрібляка, а особливо від його синів, починається ширше використання інкрустації. За цією технікою узори викладають із шматочків колірного чорного, жовтого, зеленого, червоного, білого дерева, які заглиблюють у поверхню оздоблюваної речі. Пізніше стали використовувати для інкрустації не тільки дерево, а й перламутр, різноколірний бісер, кольоровий метал, кручений дріт, каучук, металеві цвяшки. Гуцульська різьба має цілий ряд традиційних орнаментільних елементів, у кожного з них своя назва, кожен із них поєднується з іншими в певній закономірності.

Цікаві й твори давнього мистецтва гончарів. Продукція виробничо-художнього об'єднання "Гуцульщина" користується попитом як в Україні, так і за її межами.

У місті існує музей при технікумі народних промислів, де зібрано зразки різьби, художньої обробки металу, шкіри, випалювання, гончарства. Є також музей гуцульського мистецтва та побуту, музей гуцульської архітектури та побуту.

м. Вижниця (Чернівецької області)

найдавніша згадка про місто відноситься до XV ст. Вижниця здавна розвивалася як торгове поселення. У 1767 р. отримано право торгового містечка. На ярмарках у Вижниці продавали різні вироби, в тому числі і пов'язані з народними промислами.

Нині Вижницьке училище ужиткового мистецтва готує техніків-художників обробки дерева, моделювання одягу, конструювання промислових виробів побутового призначення з металу та пластмаси, ткацтва. Високохудожніми виробами прославила училище викладач О. О. Гасюк. Вишиті нею панно, рушники, скатерки, сорочки експонувались на багатьох виставках України і за її межами.

Славнозвістний буковинський різьбяр М. І. Гайдук – учень В. Шкібляка та В. Девдюка.

Відомими є багатофігурні композиції "Танець лісорубів" і "Трембітарі", а також мініатюрні скульптури "На полонину", "Млин" О. Гайдука із села Виженки; інкрустовані вироби (касетки, ракви та топірці, прикрашені різнокольоровим деревом, бісером, металом, перламутром) К. Товарницького; сувеніри майстра художнього випалювання М. Фірчука.

м. Вашківці (Вижницького району Чернівецької області)

Перша письмова згадка про Вашківці належить до 30-х рр. XV ст.

Уродженець міста – заслужений майстер народної творчості України, художник-орнаменталіст Г. О. Гарас. Усе своє життя він присвятив збиранню барвистих народних орнаментів та вишивок. Близько 2500 зразків орнаменту створив сам Гарас. Його твори експонувались на багатьох виставках і здобули високу оцінку як у нашій країні, так і за її межами.

смт Лужани (Кіцманського району Чернівецької області)

Уперше згадується у 1453 р., коли його купив молдавський боярин Федір Вітольт і спорудив тут кам'яний Успенський храм, найстаріший з уцілілих на Буковині. Фрески, написані водночас з побудовою храму, є дорогоцінною пам'яткою буковинського малярства XV ст. Вони свідчать про високий рівень культури майстрів, їх вірність традиціям українського монументального живопису.

м. Чернівці

Стародавній літописний Черн, попередник сучасного міста Чернівці, виник на давньому важливому торговому шляху, що з'єднував землі басейну Дунаю та Балкан з галицько-волинськими та подніпровськими землями, а також з Волиню та Угорщиною. Під час монголо-татарської навали Черн було зруйновано. Місто з сучасною назвою відродилося на протилежному березі Прута. Забудова міста відноситься до XIX – початку XX ст. і виконана у стилі віденської еклектичної архітектури в її провінційному варіанті. Але дивовижне розташування міста на високих пагорбах з масою зелені, садів, парків роблять місто дуже мальовничим.

Найбільший інтерес у Чернівцях являють пам'ятки дерев'яного народного зодчества – церкви Св. Миколая, Успенія, Вознесіння, а також кам'яний храм Різдва Богородиці у передмісті Горечі. Цікавим зразком архітектури модерну другої половини XIX ст. є колишня резинція митрополита.

Дерев'яні храми Чернівців представляють типи буковинської школи дерев'яного зодчества.

Сама древня з них церква – Св. Миколая, збудована у 1607 р., перебудована в XVIII ст.

Жодному типу храмів не притаманна, за думкою .Г. Н. Логвина, такою мірою привітність і ліризм, як буковинським церквам.

Серед найбільш розвинених видів декоративного мистецтва Чернівців – різьбярство по дереву. Відомий рязьбяр, заслужений майстер народної творчості України Т. Герцюк – продовжувач традицій гуцульського різьбярства на Буковині.

Розвивається і тематична скульптурна різьба по дереву.

Значне місце в розвитку народного мистецтва належить Чернівецькій фабриці художніх виробів ім. Ю. Федьковича. Кращі роботи вишивальниці В. Г. Леки експонувались на багатьох радянських та міжнародних виставках.

Розвивається килимарство. Гобелени З. Давиденко за технікою близькі до полтавських квіткових килимів. Гобелени майстра народної творчості України О. Француз дають надзвичайні зразки рельєфного ткацтва з використанням петельної техніки.

Є в Чернівцях і майстри художньої обробки шкіри, металу. З народних витоків вийшла і творчість Н. Косаревої, чиї шкіряні сумки нагадують аналогічні вироби гірських буковинців.

Народне мистецтво Буковини репрезентує і Чернівецький музей народної архітектури та побуту.

Loading...

 
 

Цікаве