WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Туристичний маршрут: народне мистецтво України - Реферат

Туристичний маршрут: народне мистецтво України - Реферат

Третя група виробів – дрібна керамічна пластика: різноманітні анімалістичні іграшки за традиційними народними зразками.

смт Решетилівка – центр ручної вишивки. Історія розвитку організованого промислу в Решетилівці починається з 1905 р., коли губернське земство відкрило тут пункт для роботи селянок-надомниць і школу-майстерню. У 1960 р. решетилівська артіль реорганізовується у фабрику художніх виробів. Нині вона – одне з провідних килимарсько-ткацьких підприємств України. Тут виготовляють килими як з рослинним квітковим, так і з геометричним орнаментом. Орнаментальні квіткові килими з бордюрами – найхарактерніші вироби решетилівських майстрів. Їх композиції надзвичайно різноманітні: "квітучі дерева", "гірлянди", "галузки квітів" на світлому тлі. У ткацькому цеху на жакардових верстатах виготовляють скатерті та покривала з геометричним орнаментом. Цех ручної вишивки випускає традиційні полтавські жіночі блузи, купони, чоловічі сорочки, рушники. Машинна вишивка застосовується у виготовленні дитячого одягу та постільної білизни.

с. Петриківка (Царичанського району Дніпропетровської області)

Фабрика художніх виробів "Дружба" – випускає сувеніри, виготовлені з пресованої тирси, точені та довбані з липи, прикрашені традиційним місцевим розписом. Петриківські вироби відомі далеко за межами України.

Становленню, розвитку та сучасній популярності петриківський художній розпис завдячує творчості кількох поколінь талановитих майстрів. Уже у ХІХ ст. селяни Петриківки та околиць розмальовували пишними квітами хати, побутові речі: саки, скрині, дерев`яний посуд тощо. Класичні риси петриківського народного розпису набувають чіткої виразності в 30-і рр. ХХ ст. у творах майстрів старшого покоління Т. Я. Пати, Н. Ф. Білокінь, В. М. Вовка, сестер Павленко та ін. Їхні традиційні композиції з квіткових мотивів (гілка, букет, вінок, стрічка) в різних поворотах і площинах відзначалися барвистістю колориту, іноді з несподіваною грою переходів від червоного через зелений до жовтого тощо.

Властивістю сучасного петриківського художнього розпису є багатство орнаментальних мотивів, вишуканість, ефективні прийоми накладання мазків. Петриківці дбають про збереження та розвиток локальних традицій розпису, розширення асортименту та вдосконалення художньої якості виробів – декоративних тарілок, ваз, ложок, ополоників, кухонних і рибальських наборів тощо.

Експериментальний цех петриківського розпису. Засновано у 1970 р. у с. Петриківці з метою розробки нових видів художньої продукції та її малосерійного випуску.

В асортименті – точені з дерева та розписні вази, тарілки, салатниці, кухлі, набори для сипких продуктів, розписні пластмасові тарілки, металеві таці, фарфорові сервізи, фаянсові плитки тощо. Цех працює над розвитком і збагаченням традицій петриківського розпису та застосуванням його як декору на виробах з різних матеріалів. Художні твори підприємства демонструвалися на вітчизняних і міжнародних виставках у Канаді, Франції, Японії, Іспанії, Угорщині, Нідерландах, на Кіпрі.

Маршрут. НАРОДНЕ МИСТЕЦТВО ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

Львів – Стрий – Воловець – Свалява – Іршава – Іза – Вишкове – Біла Церква – Рахів – Ясіня – Яремча – Космач – Коломия – Косів – Вижниця – Вашківці – Лужани – Чернівці

м. Львів

Місто багате мистецькими традиціями. Народне мистецтво репрезентують львівські музеї: музей етнографії та художнього промислу, народної архітектури та побуту, українського мистецтва.

м. Стрий (Львівської області)

Перші письмові згадки про Стрий датуються 1396 та 1398 рр. Наприкінці ХІV ст. він був уже значним економічним і адміністративним осередком. Згідно з королівським привілеєм 1431 р. Стрий одержав самоврядування за так званим Магдебурзьким правом.

У ХVІІ ст. виникли 4 братства та школи при них, що стали найважливішими осередками, центрами розповсюдження рукописної та друкованої книги. Збереглися гарно орнаментовані рукописи. У Стрию діяла майстерня перепису та художнього оформлення книг.Відоме ім`я художника ХVІ ст. Василя зі Стрия.

Нині у місті є музей художника та гравера Петра Обаля. Далеко за межами Стрия відоме ім`я талановитого різьбяра М. М. Бумби. Розвивається також і вишивка.

смт Воловець (Закарпатської області)

Це старовинне верховинське поселення. Воно виникло на важливому шляху, що вів з Русі до Угорщини. Перші письмові згадки про Воловець відносяться до ХV ст.

Нині Воловець – високогірне селище, що швидко зростає. Тут є картинна галерея закарпатських художників. Розвивається різьбярство по дереву.

м. Свалява (Закарпатської області)

Уперше згадується в документах ХІІ ст. Етимологія назви Свалява походить від слов`янського кореня "сіль" (золява, солява, сольва). Виникнення її відноситься до тих стародавніх часів, коли сіль з Мармароської жупи транспортувалася в сусідні краї.

Здавна тут виготовлялися вироби з глини та дерева.

У кінці ХІХ ст. розвиваються кустарні промисли, зокрема виробництво дерев`яних та плетених меблів.

Серед народних умільців різьбяр по дереву В. М. Асталош, самодіяльні художники І. Д. Бердар, І. І. Шустер, Ю. І. Зінич та ін. У місті є краєзнавчий музей.

У Сваляві Бистрій знаходиться дерев`яна церква ХVІІІ ст., визначна пам`ятка початкового етапу формування лемківських храмів.

смт Іршава (Закарпатської області)

Перша письмова згадка датується 1341 р. Навколо Іршави були споруджені оборонні фортеці. Залишки земляних валів збереглися й донині.

Нині при школі діє краєзнавчий музей. Розвивається виробництво гончарних виробів. З Іршавою пов`язані життя та творчість художників-пейзажистів Є. А. Ганнел, Є. В. Максим, М. Лесьо, вишивальниці Г. І. Фітас.

с. Іза (Хустського району Закарпатської області)

Перші письмові згадки про село відносяться до кінця ХІV ст. Здавна тут розвивається такий старовинний промисел, як кошикарство. У кінці ХІХ ст. кошикарський промисел набуває великого поширення. Крім звичайних кошиків, тут обплітали лозовим пруттям скляні пляшки, бутлі для виноградних районів Севлющини та Берегівщини. До цього промислу залучались і діти. Вони, головним чином, готували лозу та плели феделки – накривки на кошики.

У 20-30 рр. ХХ ст. в Ізі, крім кошикарського промислу, значного розвитку набули столярство, теслярство, домашнє виробництво тканин для одягу. Ізянські столяри були відомі далеко за межами села. Багато з них працювали в Хусті на меблевій фабриці.

Нині тут розвинені лозоплетіння та художня вишивка. У селі є картинна галерея.

с. Вишкове (Хустського району Закарпатської області)

Перші письмові згадки про Вишкове відносяться до 1271 р. Тут у 1281 р. була побудована земляна фортеця, головне призначення якої була охорона соляних копалень Мармароша та контроль за транспортуванням солі по Тисі.

У 1300-1350 рр. ця фортеця була центром Мармароського комітату. Згодом функції контролю шляхів і оборони соляних копален перейшли до фортеці м. Хуста.

У другій половині ХІІІ ст. у Вишковому було споруджено один з перших у Закарпатті кам`яних костелів. Вишківський костел є однією з відомих архітектурних пам`яток Закарпаття.

У 1329 р. Вишкове одержало право королівського (коронного) міста. Протягом ХVІ-ХVІІ ст. у селі поряд із землеробством розвивається ремесло, зокрема ковальство, швецтво, кравецтво, різництво, гончарство, броварство, майстрів золотих та срібних виробів, столярство, млинарство, лимарство. Розвиваються й такі промисли, як домашнє ткання полотна з льону та конопель.

Нині найбільш популярним промислом є виготовлення з обгорток кукурудзяних качанів красивих речей, що прикрашають житло, дають естетичну насолоду: різнокольорових кошиків, жіночих сумок, доріжок, іграшок тощо.

с. Біла Церква (Рахівського району Закарпатської області)

У письмових джерелах село вперше згадується у 1373 р. Назва походить від монастиря, що звали Білою Церквою. Руїни монастирських будівель збереглися і дотепер у східній околиці села, що ще й нині зветься "Монастирище". Довгий час село належало власникам Хустського замку.

Багато у селі народних умільців по виготовленню вовняних килимів, ковдр, в`язанню та вишиванню. Серед них килимниця М. Ю. Шіман, вишивальниця І. Д. Тіводар. В. І. Марина – майстер по виготовленню національного весільного вбрання, розпису стін житлових будинків у національному стилі.

м. Рахів (Закарпатської області)

перша документальна згадка датується 1447 р. Рахів тепер- один із центрів гірського туризму Закарпаття.

Рахівська меблева фабоика випускає художні меблі. Розвинені художні промисли: виготовлення виробів із шкіри, різьбярство по дереву.

смт Ясіня (Рахівського району Закарпатської області)

Перша документальна згадка датується 1555 р. У селищі збереглася Струківська церква XVI-XVIII ст., хрещата, одноверха, з маленькою дзвіничкою поруч. У храмі збереглися ікони більш раннього періоду, можливо XVI ст., серед них виділяється "Преображення". Типи на іконі зовсім народні, а дія відбувається на тлі реального карпатського ландшафту. Майстер ретельно намагався зобразити конкретне оточення, зокрема ландшафт, будови, одяг, дерева, квіти та трави тощо. До XVIII ст. належить і дерев'яна Плетовецька церква.

Loading...

 
 

Цікаве