WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Туристичний маршрут: Палацово-паркові ансамблі України (Немирів – Самчики – Антоніми – Вишівець – Київ – Качанівка – Тростянець – Сокиринці – Березова - Реферат

Туристичний маршрут: Палацово-паркові ансамблі України (Немирів – Самчики – Антоніми – Вишівець – Київ – Качанівка – Тростянець – Сокиринці – Березова - Реферат

Нині на території старовинного парку налічується 520 видів і форм дерев і чагарників; у колекціях дерев і чагарників – 1700 видів, різновидностей і форм; декоративних квіткових рослин – 250 сортів.

Велика площа, столітній вік добре розвиненої дерево-чагарникової рослинності з великою кількістю порід, різноманітність садово-паркових ландшафтів горбисто-гірського типу, надзвичайна майстерність у групуванні та розташуванні рослинності – все це надає Тростянецькому парку неповторної величі та краси.

Не зважаючи на те, що Тростянець якось загубився в просторах лівобережного лісостепу, знаходячись відносно далеко від культурних центрів і розвинених транспортних комунікацій, його щороку відвідують понад 15 тис. туристів.

с. Сокиринці (Срібнянського району Чернігівської області)

Сокиринський палацово-парковий комплекс міститься за 5 км від автодороги Київ-Суми в околицях с. Сокиринці.

З 1719 р. Сокиринцями володіла родина Галаганів. У 1823 р. власником сокиринської садиби став Павло Григорович Галаган. У 30-х рр. ХІХ ст. ним було створено чудовий парковий комплекс, основа архітектурно-планувальної композиції якого в подальшому не змінювалась.

Для будівництва парку було відведено площу близько 600 га. Таку територію неможливо було впорядкувати. Тому південно-східний заозерний лісовий масив перетворили на лісопарк з широкими звивистими дорогами, затіненими віковою деревно-чагарниковою рослинністю, що надає пейзажу особливої виразності.

Північно-західна сторона (головну частину якої мають змогу оглядати екскурсанти), площею близько 80 га, вирішена з дотриманням усіх вимог паркового мистецтва. Планувальна й об'ємна композиція деревно-чагарникової рослинності у цій частині парку безпосередньо пов'язана з місцем розташування та об'ємами палацу.

До 1830 р. за проектами П. А. Дубровського й під його керівництвом було збудовано палац та увесь комплекс об'єктів, одночасно використаних також для оформлення входу до парку, ротонда, що міститься на насипній терасі біля ставка, готичний міст, альтанка й оранжерея. Ці об'єкти збереглися до нашого часу.

Упорядкування парку здійснювалося одночасно зі спорудженням архітектурних об'єктів. Головним садівником після І. Є Бістерфельда до 1831 р. був Редель. З 1834 р. опоряджувальними роботами в парку керував садівник К. Христиані.

Вхід до парку оформлено двома важкими за своїми об'ємами пілонами. Нескладний силует пілонів, великі площини стін і чіткі їх членування контрастують з мережаними решітками воріт, хвірток і огорожі. У просвіті між пілонами виразно відкривається глибока перспектива головної алеї з палацом у центрі.

Білосніжний палац, що знаходиться у центрі парку, здається особливо красивим у глибині цієї перспективи. Компактність об'ємів палацу, мальовничий силует, чіткий іонічного ордера портик зі стрункими колонами та великий напівсферичний купол надають йому особливої виразності. У його загальному архітектурному рішенні чітко виявлено функціональні особливості. Увесь комплекс складається з трьох основних корпусів – центрального та двох бокових. Центральний виділяється своїм масивнішим об'ємом, завершеним куполом і прикрашеним восьмиколонним портиком, акцентуючи вхід до палацу. Значно менші бокові корпуси, призначені для служб, вирішено скромніше. Вони мають з бокових фасадів самостійні виходи, прикрашені чотириколонними портиками. У палаці налічувалось 60 кімнат.

Палац, передпалацова площа, головна алея й оточуюча u1088 рослинність приведені в гармонійне ціле. Цей комплекс повністю ізольовано від навколишніх територій, у ньому чітко виражена осьова композиція, що акцентована центральною частиною палацу.

Нині у парку налічується 54 види деревних рослин. Цінними екзотами є платан, гінкго, ялина колюча срібляста. До найцінніших інтродуцентів належать: платан західний, горіх чорний, бук лісовий, бархат амурський, модрина.

У сокиринському маєтку Галаганів свого часу побували Т. Шевченко, художник Л. М. Жемчужников, М. Лисенко, канцлер Російської імперії О. Горчаков, П. Куліш, кобзар О. Вересай та ін.

У 1971 р. на території Сокиринського парку встановлено пам'ятник О. М. Вересаю, а в палаці відкрито кімнату-музей видатного українського кобзаря.

с. Березова Рудка (Пирятинського району Полтавської області)

Березоворудський парк – закладено у другій половині XVІІІ ст. В основі планування – дві взаємоперпендикулярні вісі. Головна йде від центрального входу до парадного двору, через палац і далі, по головній алеї парку до Шевченківського дубу. Друга – спрямована від парадного двору на господарську зону, де розміщено будівлі служб, майстерень, складів.

Центральна споруда – мурований двоповерховий палац, обабіч якого – видовжені одноповерхові флігелі, які утворюють П-подібну композицію. У будівництві палацу брав участь відомий архітектор Є. І. Червінский.

Територію садиби було обнесено муром. Над ставком біля в'їзду збереглася альтанка.

Нині в парку росте понад 40 видів дерев і чагарників, дуб віком 600 років, під яким, за переказами любив відпочивати Т. Г. Шевченко. Майже на 25 га посаджено яблуневий сад. Є невеликий став, на якому – два штучні острівки, засаджені плакучими вербами. Площа парку 45 га. Власниками Березоворудського маєтку була родина Закревських. До них двічі у 1843 р., а також у 1845 і 1846 рр. Приїжджав Т. Г. Шевченко. Тут він почав писати поему "Кавказ", намалював портрети власників маєтку – Платона та Ганни Закревських. Спогади про Ганну Закревську поет проніс через усе життя. У 1848 р. на засланні присвятив їй вірш "Г. З." ("Не має гірше як в неволі"). З ім'ям Закревської пов'язана також поезія "Якби зустрілися ми знову". На фасаді палацу встановлено меморіальну дошку Т. Г. Шевченку.

У флігелі нині розміщено Березоворудський історико-краєзнавчий музей. Його експозиція налічує близько 5 тис. експонатів, серед них матеріали про перебування Великого Кобзаря у Березовій Рудці. У музеї збереглися меблі, посуд, венеціанське дзеркало, статуетки, вишивки та деякі інші речі з садиби Закревських.

У наш час на території колишнього маєтку Закревських розміщено Березоворудський сільськогосподарський коледж.

с. Хомутець (Миргородського району Полтавської області)

Хомутецький парк. Площа 77 га. Хомутецька садиба була заснована у другій половині XVІІІ ст. хомутецьким сотником, згодом миргородським полковником П. С. Апостолом. У 1689 р. його син Данило Апостол (згодом гетьман Лівобережної України) одержав на Хомутець універсал гетьмана І. С. Мазепи. Відомості про дерев'яний панський палац і сад з теплицями залишив вчений А.-Й. Гільденштедт, який у складі російської наукової експедиції відвідав Хомутець у 1774 р.

На початку ХІХ ст. маєток у спадок одержав Іван Матвійович Муравйов-Апостол (1770-1851 рр.) – відомий російський просвітитель, перекладач, дипломат, академік Російської академії наук, нащадок гетьмана Данила Апостола по жіночій лінії.

Після відставки І. М. Муравйов-Апостол переїхав до Хомутця, де відроджував і впорядковував родовий маєток. Головний в'їзд проходив від села через місток на р. Хомутець, центральною алеєю парку до парадного двору перед панським будинком. Центральна двоповерхова частина палацу сполучалася напівкруглими переходами з бічними флігелями, що утворювало П-подібну композицію двору – курдонеру, характерну для садибно-палацової архітектури доби класицизму. Головний вхід оздоблював u1089 своєрідний ганок, над яким на рівні другого поверху влаштовано терасу-балкон, куди був вихід з парадної зали. Центральна найдавніша частина - дерев'яна, добудови муровані. З боку паркового фасаду існувала тераса-лоджія, сходи від якої провадили до партеру перед ставом зі штучними острівцями.

Сини І. М. Муравйова-Апостола – Матвій, Сергій та Іполит були активними учасниками декабристського руху. До них у Хомутецьку садибу приїздили П. І. Пестель, М. П. Бестужев-Рюмін, М. І. Лорер, М. С. Лунін та інші декабристи. У маєтку Муравйових-Апостолів була велика бібліотека класичної та нової літератури, багаторічні комплекти вітчизняних та іноземних журналів.

Нині на території парку ростуть липа, граб, береза, віком понад 200 років, дуб черешчатий – дуб-трійця, посаджений І. М. Муравйовим-Апостолом на честь своїх синів-декабристів.

В одному з приміщень палацу, розташованого на території парку, міститься присвячена декабристам частина експозиції Хомутецького історичного музею.

Використана література

  1. Туризм в Україні.- Ужгород: ІВА, 2008.- 320с.

  2. Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів у п'яти томах. Т.4.- Ужгород: ІВА, 2000.- 348с.

  3. Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів у п'яти томах. Т.3.- Ужгород: ІВА, 2000.- 348с.

  4. Котлер Филип, Боуэн Джон, Мейкенз Джеймс. Маркетинг. Гостеприимство и туризм.- М: ЮНИТИ, 1998.- 787с.

  5. Конох Анатолій Петрович, Товстопятко Федір Федорович, Некрасов Сергій Андрійович Туризм.- Запоріжжя: ЗНУ, 2005.- 132с.

  6. Конох, Анатолій Петрович Екологічний туризм: Навч. посіб. для студ. фак. фізичн. вихован./ А.П.Конох, Ф.Ф.Товстопятко, С.А.Некрасов.- Запоріжжя: ЗНУ, 2005.- 68с.- 10.80 журналістика

  7. Головашенко, Ольга Вячеславівна Туризм, як форма соціальної активності людини: соціально-філософський аналіз: Спец.:09.00.03; Дис. на здоб. наук. ступ. канд.філософ. наук.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.- 184с.- 8.00

Loading...

 
 

Цікаве