WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Туристичний маршрут: Палацово-паркові ансамблі України (Немирів – Самчики – Антоніми – Вишівець – Київ – Качанівка – Тростянець – Сокиринці – Березова - Реферат

Туристичний маршрут: Палацово-паркові ансамблі України (Немирів – Самчики – Антоніми – Вишівець – Київ – Качанівка – Тростянець – Сокиринці – Березова - Реферат

Реферат на тему:

Туристичний маршрут: Палацово-паркові ансамблі України (Немирів – Самчики – Антоніми – Вишівець – Київ – Качанівка – Тростянець – Сокиринці – Березова Рудка – Хомутець)

Немирів – Самчики – Антоніми – Вишівець – Київ – Качанівка – Тростянець – Сокиринці – Березова Рудка – Хомутець

Палацо-паркові ансамблі України – суголосні найкращим традиціям світового палацо-паркового мистецтва. Їх формування та розбудова відбувалась у контексті загальноцивілізаційного культурного процесу.

Тому більшість з них є надбанням не тільки національного, а й європейського та світового паркобудівного мистецтва й архітектури.

У процесі тривалого історичного розвитку садово-паркового будівництва визначались різноманітні стилі. Основними з них є регулярний і ландшафтний (пейзажний).

Особливістю регулярного стилю є геометричний принцип побудови парку – правильність ліній у плануванні, симетрія в розміщенні окремих його елементів тощо. Головним тут майже завжди є та чи інша архітектурна споруда, а рослинності відведено другорядну роль. Дерева, чагарники та трави, водойми, басейни та фонтани є тут лише декоративними доповненнями, причому шляхом стрижки деревам і чагарникам часто надаються різноманітні геометричні форми. Парк у цілому набирає, таким чином, виразно архітектурного вигляду.

В основі побудови ландшафтних (пейзажних) парків лежить принцип творчої переробки мотивів природи – лісів, лук, гір, озер тощо.

Рослинність тут посідає провідну, а не підлеглу роль. Краса, якою захоплюється глядач у цьому випадку, полягає у природності довкілля (пейзажів). У ландшафтних парках владарює природа.

У вітчизняній паркобудівній практиці зазначені стилі часто комбінувались. Як правило, палацова територія формувалась у регулярному стилі, а периферійна – ландшафтному.

Найбурхливішого розвитку палацо-паркове будівництво в Україні набуло у другій половині XVІІІ – першій половині ХІХ ст. Його обумовлювало все зростаюче тяготіння українського, а також польського й російського шляхетства, яке мало маєтності в Україні, до презентабельності. Звідси витікало прагнення до зведення в дворянських садибах цього періоду цілих палацових комплексів і створення великих просторових парків. Багаті вельможі зводили справжні перлини палацо-паркового мистецтва в Умані та Білій Церкві, Батурині та Ляличах, Сокиринцях та Качанівці. Варто наголосити, що ці ансамблі, унікальні за своїми розмірами, багатством і художнім значенням, у свою чергу, ставали певною моделлю для формування малих садиб. Невід'ємною складовою буття найбільших шляхетських садиб стало мистецтво. До їх створення залучались відомі зодчі. Інтер'єри прикрашали твори видатних митців. Широко відомими та популярними стали в цей час численні кріпосні театри й оркестри. Серед власників садиб чимало було освічених людей, які колекціонували старожитності, вивчали вітчизняну історію та культуру, покровительствували мистецтву. Яскравим прикладом у цьому контексті є діяльність таких представників українських шляхетських родів як Розумовські, Тарнавські, Галагани, Лизогуби та ін. Їх садиби були справжніми осередками художньо-мистецького життя, що мали значний вплив на розвиток вітчизняної культури.

Безперечно вітчизняні палацо-паркові комплекси варті того, щоб з ними ознайомились широкі верстви українства та численні іноземні гості. На їх базі можна створити цілу низку пізнавальних туристсько-екскурсійних маршрутів, що сприятимуть розширенню освітнього кругозору громадян України й осмислення ними ролі та значення історико-культурної спадщини у формуванні духовних засад української державності, виховані національної самосвідомості нинішнього та прийдешніх поколінь.

м. Немирів (Вінницької області)

Немирівський парк створено наприкінці XVІІ ст. на землях польського магнати Болеслава Потоцького. З 1887 р. парком володіла княгиня Щербатова. Вона збільшила площу парку, почала будівництво нового палацу на місці старого. Палац будували 40 років за проектом архітекторів Гринера та Крамажа. У південній частині парку створено систему ставків.

До наших днів межі парку не зазнавали суттєвих змін. Збереглися палац і деякі господарські споруди, а також ставки. Але на території парку було побудовано кілька сучасних корпусів санаторію. Збереглася ділянка садово-паркового ландшафту регулярного стилю. Перед східним фасадом палацу розташовано французький сад. Для його створення використано граб звичайний, з якого шляхом стрижки утворено стіну, зустрічаються також ялини та тис, а візерунки партеру складають насадження самшиту. У пейзажній частині парку на супісках було створено сосновий ліс (він займає майже 50 відсотків площі парку), а на сірих лісових грунтах – листяний, в якому нині переважає ясен звичайний, зустрічаються також дуби звичайні, завтовшки понад 1 м і висотою 22-25 м. Свого часу в парку зростало 250 видів і форм дерев і кущів, нині – близько 120. Із старих дерев інтродуцентів збереглися гінко дволопатеве, сосни чорна та Веймутова, псевдо тсуга, ялина європейська, платан західний, софора японська та ін.

с. Самчики (Староконстятинівського району Хмельницької області)

Самчицький парк – засновано у середині ХІХ ст. у ландшафтному стилі з елементами регулярності у центральній частині. У теперішній час у плануванні доріжок, алей та посадці дерев і кущів прослідковується регулярний стиль.

Серед архітектурних споруд збереглися великий палац, побудований у класичному стилі (1785 р.), дві в'їзні брами та кам'яна огорожа навколо парку. Складовою паркового комплексу є став, що гармонійно доповнює пейзажні композиції.

Палац невеликий за розміром, одноповерховий, але розташований надзвичайно вдало, на підвищенні, і є домінантою у парковому пейзажі. Серед подібних ансамблів України Самчики цікаві тим, що тут збереглася забудова такою, якою вона склалася на початку ХІХ ст. На територію садиби веде дорога через браму. По обидва боки від неї розташовано два ампірних флігелі. На двох пілонах брами стояли колись надзвичайно оригінальні скульптури левів, пізніше зняті та встановлені позаду палацу.

Головний під'їзд до палацу зроблено з боку парку. Його прикрашено колонами з трикутним фронтоном, в якому вміщено скульптурний медальйон. Внутрішні приміщення оформлено ліпними прикрасами у "китайському стилі". Китайські мотиви в обробці будівель та внутрішніх приміщень були в моді наприкінці XVIII – у першій половині ХІХ ст. характерно, що в "китайському стилі" оформлено "молочний" будиночок поблизу палацу, де в напівпідвальному приміщенні знаходилась льодовня.

Трохи вбік від садиби, біля дамби, збереглися споруди водяного млина. На протилежному боці ставка – залишки гуральні, зруйнованої в часи революційних подій.

Нині територія парку налічує 16,6 га.

У 1988 р. за участі Київського інституту "Укрінжпроект" було здійснено реконструкцію парку. Нині тут росте 126 видів, форм, гібридів дерев, кущів, ліан. Значний науковий і пізнавальний інтерес становлять такі види як модрина польська, Сукачова та японська, псевдо тсуга Мензиса, сосна Веймутова та кедрова, ялиця біла, береза вишнева, в'яз туркестанський, верба курайська, дуби двоколірні, ліванський та македонський.

смт Антоніни (Красилівського району Хмельницької області)

Антонінський парк. Площа 14,4 га. Закладено на початку ХІХ ст. на береговому схилі р. Случ. Палац Потоцьких, що не зберігся, був неповторної архітектури та краси. Збереглися манеж, будинок управителя та ряд будівель, в яких жили робітники маєтку. Добре збереглися в'їзні брами до замку, парку, а також альтанка, частина огорожі.

Побудову парку було здійснено в ландшафтному стилі. Біля палацу – чітко виражений регулярний стиль. Нині територією парку проходить сім основних алей: ялини європейської, туї західної, липи серцелистої, горобини звичайної, клена гостролистого, берези пухнастої та верби білої форми плакучої. Вони обсаджені пухироплідником каменолистим, сніжноягідником білим, вишнею магалебською. У парку росте 48 видів, форм, гібридів дерев і кущів. Особливу увагу привертають модрина польська, сосна чорна, ялина колюча, бархат амурський, бук лісовий форми пурпурнолистої, вільха чорна, горіхи айлантолистий та маньчжурський.

Фрагмент палацу Потоцьких, фото 1897 року. Палац знищений за Радянької влади.

У 1941-1945 pp. і в післявоєнний час тут загинуло багато рідкісних віковічних дерев, зокрема найстаріше в Україні тюльпанне дерево.

У 1990 p. Красилівський машинобудівельний завод спільно з Київським інститутом "Укрінжпроект" розробили проект реконструкції парку. З того часу почали відновлювати цегляну огорожу навколо парку, проводити догляд за зеленими насадженнями.

смт Вишнівець (Збаразького району Тернопільської області)

Вишнівецький парк. Площа 8 га. Парк закладено у 1731 р. за ініціативою князя Михайла Вишневецького на території старого оборонного замку – родового маєтку князів Вишневецьких. У той час його розміри були досить значними – 218 га.

Автор проекту – учень видатного французького архітектора, планувальника парків Ленотра.

Парк складався з трьох частин: нижнього саду, верхнього саду, а між ними на великому виступі гори було створено партер, з якого відкривалися мальовничі краєвиди на заплави річки Горині. У парку зі східної його частини було побудовано розкішний палац князів Вишневецьких, що зберігся до наших днів. Біля підніжжя замкової гори знаходиться колишня замкова церква, збудована у 1872 р. Частково, зі східного боку, збереглися цегляна огорожа та паркові ворота у вигляді арки.

Парк має велику історичну цінність, адже з ним пов'язано чимало подій та імен. У парку бували Тарас Шевченко, Оноре де Бальзак та ін. Закладався парк у ландшафтному стилі, бо мав за першооснову природний ліс. Насадження становили здебільшого місцеві види дерев: сосна, ялина, дуб, клен, липа. Біля палацу парк створювався у регулярному стилі, про що можна судити з розташування окремих дерев, що збереглися.

Loading...

 
 

Цікаве