WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Туристичний маршрут: По святими місцями України. Київ – Корець – Гоща – Межиріч – Кременець – Почаїв – Володимир-Волинський – Зимне – Крехів – Жовква - Реферат

Туристичний маршрут: По святими місцями України. Київ – Корець – Гоща – Межиріч – Кременець – Почаїв – Володимир-Волинський – Зимне – Крехів – Жовква - Реферат

У другій половині ХІХ ст. лавра стала великим релігійно-просвітницьким центром. Важливе значення в цьому відношенні мали видання тутешньої друкарні (за одними даними, вона була успадкована від Гойської, за іншими – виникла не раніше 1720 р.; у 1921 р. вивезена до США, де діє при монастирі Преподобного Іова Почаївського в Джорданвілі). У 80-х рр. ХІХ ст. при лаврі діяла двокласна церковно-парафіяльна школа, у 1890-1891 рр. – церковна училищна школа. У 1991 р. в обителі відкрилася богословська школа для підготовки священиків і псаломщиків у західноукраїнській єпархії (з 1994 р. – Почаївська духовна семінарія). З 1996 р. лавра має Ставропігію та управляється через намісника, що носить сан архімандрита.

Ансамбль Почаївської лаври (ХV-ХІХ ст.) складають печери з підземними ходами, розташованими у три яруси (ХV-ХVІ ст.), Успенський собор (1771-1783 рр., архітектор І. Гофман), корпуси келій, трапезна (ХVІІ-ХVІІІ ст.), дзвіниця (1861-1871 рр.), Троїцький собор (1906 р., архітектор А. В. Щусев, південне панно виконано за ескізом М. К. Реріха).

На західній околиці лаври розташовано монастирський готель. Біля готелю є місце для паркування прочанського та туристського автотранспорту. В офісі можна замовити екскурсії по обителі.

м. Володимир-Волинський (Волинської області)

Жодне місто Волині й мало яке в усій Україні може похвалитись такою славою та звитягою, які має Володимир-Волинський. Офіційним роком народження вважають 988, ведучи лік від першої писемні згадки про нього в "Повісті минулих літ".

Давню велич Володимир-Волинського засвідчують унікальні пам'ятки історії й архітектури, що збереглися в місті. Враховуючи виняткову, наукову, архітектурну і мистецьку цінність спадщини Володимир-Волинського з метою її охорони, постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. у центральній, історичній частині міста утворено історико-культурний заповідник "Стародавній Володимир".

Собор Успіння Пресвятої Богородиці – побудовано князем Мстиславом Ізясловичем у 1156-1160 рр. У цьому ж соборі він був і похований, про що свідчить Іпатіївський літопис. При взятті Володимира татаро-монголами в 1240 р. церква була "исполнена трупьями", але як видно сильно не постраждала. Це едина церква, яка збереглася з домонгольського часу на Волині. Храм служив усипальницею Волинських князів та єпископів. Тут поховані Василько Романович, його дружина Олена, син Володимир Василькович. Успенський собор відігравав роль головного храму Волині і в XIV-XV ст. У 1491 р. його було пошкоджено та пограбовано під час нападу татар, та вже в 1494 p. відновлено. Тоді ж було побудовано і єпископський замочок. Серйозні пошкодження собору принесла боротьба двох претендентів на Володимирську кафедру в 60-х рр. XVI ст., коли один з них штурмував єпископський замочок з допомогою гармат. З 1596 р. Успенський собор перейшов до уніатів. У 1683 р. він сильно постраждав під час пожежі. У 1753 р. у ході реставрації до собору прибудовано новий західний фасад у стилі пізнього ренесансу. В 1782 р. за розпорядженням єпископа Симеона Младського були прорубані потаємні сходи до єпископської кафедри у масивному стовпищі, внаслідок чого частина склепінь впала. У 1795 р. собор вже використовують, як складське приміщення.. В 1805 р. були невдалі спроби відновлення храму, але лише в 1885 р. почалася реальна діяльність щодо відновлення.

17 вересня 1900 p. собор освячено. Відбудовано єпископські палати, дзвіниця. Храм трьохповерховий, шестистопного типу. Загальна довжина 34 м, ширина 20,6 м, висота близько 18,5 м. Стіни мають товщину близько 1,5 метра. Стіни храму складено з цегли-плінфи. Деякі мають на поверхні хвилясті полоси "розчеси". Розчин вапняний, рожевий. Підлога встелена керамічною плиткою прямокутної, трикутної та ромбовидної форми, жовтого, зеленого, темно-коричневого і темно-синього кольорів. При дослідженні було виявлено залишки фрескового розпису.

Церква Святого Василія (ротонда) ХШ-XV ст. 3a місцевими переказами князь Володимир, повертаючись з походу проти білих хорватів у 992 p., зупинився в м. Володимир-Волинському, і тут в подяку Богу за вдалий похід, наказав кожному із своєї дружини принести по одній цеглині і, таким чином, за один день спорудив храм, який в честь його християнського імені був освячений в ім'я святого Василія. Коли і ким побудована нинішня церква, невідомо. На шиферній дошці, вмонтованій в стіну з північної сторони уцілів

слов'янський напис, настільки незрозумілий, що з нього можна розібрати тільки три слова ''Помози Боже... княж" і число "670 г", що відповідає 1194 р. Вперше в історичних документах про неї згадується в 1-й чверті XVI ст.

У 1844 р. казною були виділені гроші на відновлення церкви. Тоді ж було прибудовано невелику кам'яну дзвіницю, а церкву й погост обнесено кам'яною стіною. Фундаменти церкви побудовані у вигляді восьмипелюсткової квітки, аналоги цієї архітектурної скульптури в Празькому граді. Більші конхи (заокруглені виступи) чергуються з меншими, складається враження, що стіни хвилясті. До реконструкції та прибудови тамбура церква мала шоломоподібну покрівлю. Невеличку за розмірами будівлю прикрашають два портали, один з яких оздоблений білокам'яною різьбою. Археологічні знахідки біля церкви – цегла, фрагменти рожевого цементу, шматки каменя з орнаментом, вказують на те, що на місці Василівської церкви існувала більш рання споруда, деякі її частки ймовірно були використані при побудові існуючої церкви.

Крім того, у Володимир-Волинському варто також ознайомитись з собором Різдва Христового (1718-1755 рр.), костелом Іоакіма та Анни (1790 р.) й іншими історико-архітектурними пам'ятками.

с. Зимне (Володимир-Волинського району Волинської області)

Святогірський Свято-Успенський Зимненський монастир – належить до найдавніших святинь України-Русі. Стародавні волинські перекази свідчать, що 1001 р. на високому березі річки Луги, київський князь Володимир Святославич збудував два храми та терем. Це місце на західному кордоні Русі стало зимовою резиденцією князя Володимира. Звідси й назва селища – Зимне. У давньоруських писемних пам'ятках перша згадка про Святогірський монастир з'являється наприкінці ХІ ст. Нестор Літописець повістує, що "в монастирє, наріцаємом Святая Гора, сущи близ града Влодимера успє с міром о Господе, житію конец пріят преподобний Варлаам" - перший ігумен Києво-Печерської Лаври, який цим шляхом повертався із Константинополя.

Як і більшість древніх монастирів Святогірський монастир починався з печер, де ще в домонгольську добу існував підземний храм. Археологічні дослідження зимненських печер виявили старовинні надписи на стінах і древні поховання.

Поруч з виходом з печер - найдревніший вцілілий храм обителі, який зведено на честь Святої Тройці. У радянські часи, коли обитель було розорено, це храм діяв як прихідський.

Перша документальна згадка саме про Святогірський монастир з'являється 1458 p. за правління Феодора Чарторийського, Луцького князя, який у славу Божої Матері будує у 1495 р. на місці дерев'яної церкви святого князя Володимира великий кам'яний Свято-Успенський храм.

У цей же час над брамою постала дзвіниця, кріпосні стіни укріпилися могутніми вежами, адже оборонні споруди були необхідні для захисту від численних татарських набігів. Архітектурний ансамбль обителі набув величності та монументальності, як один з найбільших церковних і фортифікаційних комплексів того часу.

Проте не завжди він був таким, яким він є сьогодні. Після введення у 1596 р. Брестської унії, почалася виснажлива боротьба монастиря з уніатством. Зимненською братією та православними шляхтичами велися запеклі суперечки та судові розгляди з уніатськими єпископами. Монастир почав занепадати та згодом зубожів. У 1682 р. обитель захопили уніати. У 1724 р. Зимне придбав фанатичний католик, волинський староста Михайло Чацький. Він наказав перетворити храм, який зберігав православну архітектуру, на костел, і переробити його з п'ятикупольного на двокупольний. Він розорив родову усипальницю православних ктиторів монастиря - князів Чарторийських, пограбувавши дорогоцінності з померлих. Чацький зняв коштовну ризу і прикраси з Зимненської ікони. Глумлячись над образом, він зважився на блюзнірські дії, вигукуючи: "Що ж, православна святине чудотворна, так і не змогла ти врятувати свій православний монастир?" В ту ж мить нечестивець осліп, а через 3 роки помер. Саме цією іконою Константинопольський Патріарх Микола II Хрисоверх благословив у 988 р. грецьку царівну Анну на подружжя з князем Володимиром. Згодом князь перевіз ікону до своєї Зимної резиденції та подарував у Богородичну церкву монастиря, збудовану сином Володимира Волинським князем Всеволодом. Це ікона грецького письма, написана на кипарисовій дошці. Незважаючи на всі історичні перипетії вона збереглася і нині, як і тисячу років тому, охороняє Зимненську обитель, надаючи свою благодатну допомогу тисячам мирян.

Loading...

 
 

Цікаве