WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Туристичний маршрут: По святими місцями України. Київ – Корець – Гоща – Межиріч – Кременець – Почаїв – Володимир-Волинський – Зимне – Крехів – Жовква - Реферат

Туристичний маршрут: По святими місцями України. Київ – Корець – Гоща – Межиріч – Кременець – Почаїв – Володимир-Волинський – Зимне – Крехів – Жовква - Реферат

Нині монастир переживає свій новий розквіт. У 1998 р. до свята 1000-ліття Хрещення Русі влада повернула обителі двоповерховий корпус, де розмістилися музей монастиря, бібліотека, медпункт і готель для прочан. У 1990 р. обителі було передано приміщення монастирської школи, де тепер працює Недільна школа. З середини 1990-х рр. при обителі діє регентська школа, яка готує майбутніх регентів парафіяльних хорів.

Славиться Корецька обитель майстринями золотого шитва, які зберігають древні традиції церковного вишивання. Відроджується й монастирське господарство. Черницям надали в користування 20 га землі, завдяки яким сестри утримують не тільки обитель і школи, а й щодня годують численних прочан.

смт Гоща (Рівненської області)

Упродовж першої половини XVII ст. Гоща була одним з центрів протестантського руху – соціан, які збудували в містечку свою школу. У цій школі в 1603 р.. здобував освіту Дмитро Самозванець. На початку XVII ст. у Гощі з'являється монастир базиліан –також зі своєю школою.

Монастир Покрови Божої Матері – засновано у 1638-1639 рр. володаркою Гощі Іриною Соломирецькою для протидії місцевим протестантам. При обителі існувала школа, опікуном якої був київський митрополит Петро Могила, а одним з перших ректорів Інокентій Гізель – видатний діяч української культури, майбутній ректор Києво-Могилянської академії, автор "Синопсиса" (1674 р.), першого науково-історичного твору про походження та побут слов'ян. Згодом він став архімандритом Києво-Печерської Лаври.

Головним храмом монастиря стала церква Архангела Михаїла (1639 р.). Невдовзі обитель перейшла до греко-католиків. У 1796 р. Михайлівський храм було повернено у лоно православ'я. У 1833 р. скасовано й уніатський монастир, що діяв у сусідніх приміщеннях. Після реконструкції 1888 р. Михайлівська церква набула сучасного вигляду. Збудована з вапняку та жалобчастої цегли. Товщина стін у серединній частині церкви досягає 2,3 м. У завершенні вікон вівтарної частини прослідковуються відголоски готики. Храм являє собою рідкісний тип мурованої культової споруди і є витвором волинської архітектурної школи.

У 1994 р. при храмі відкрито жіночу обитель.

с. Межиріч (Острозького району Рівненської області)

Свято-Троїцький монастир – засновано князями Острозькими у XV ст., які спорудили тут церкву та укріплення. У 1606 р. Януш Острозький, зрадивши православ'я, передав Троїцький храм католицьким ченцям, побудував для них житлові приміщення та оточив монастир фортецею. Так сформувався теперішній вигляд однієї з найкращих в Україні обителей.

Межиріцький монастир-фортеця протягом кількох століть відігравав важливу роль у політичному та культурному житті Волині. За переказами, Межиріцька фортеця була з`єднана підземним ходом з оборонними укріпленнями та замком Острога. У 1866 р. католицький монастир було перетворено на православну парафію, а у 1991 р. – на обитель, при якій у 1994 р. відкрилося Духовно-пастирське училище.

У Межиріцькому монастирі посеред трапецевидного двору розташовано Троїцький храм (ХV ст.), тринавний, шестистовпний, триапсидний, п`ятибанний. Збереглися також перший ярус Заславської мурованої брами у стилі Відродження, корпуси келій (ХVІІ ст.), чотири оборонні вежі.

Архітектура ансамблю та твори мистецтва, що збереглися, втілюють найхарактерніші особливості українського мистецтва ХV-ХVІІІ ст. і належать до найвизначніших пам`яток України.

м. Кременець (Тернопільської області)

Свято-Богоявленський Кременецький монастир – засновано 1636 р. кременецькими міщанами для захисту православ'я в місті та його околицях. Спочатку монастир був чоловічим. При монастирі було засновано братство, школу, друкарню та лікарню. Школа була вищого типу – філія Київської академії. Тут викладалися 7 "вільних наук" – граматика, діалектика, риторика, арифметика, геометрія, астрономія та музика. У заснованій братством друкарні в 1638 р. надруковано ряд книг; цінними пам'ятками письменства стали "Кременецька граматика" та "Собор Луцький".

У 1701 р. монастир стає греко-католицьким, а в 1807 р. його переведено на теперішнє місце. Церкву та двоповерховий житловий корпус побудовано в 1760 р. Станіславом Потоцьким.

Православне життя монастирю повернено в 1839 р. після об'єднання західноукраїнських уніатів з православною церквою. Через 26 років було відновлено життя іноків. З того часу монастир було приписано до Загаєцького, потім до Дерманського і лише в 1906 р. він став самостійним штатним монастирем першого класу. У 1953 р. монастир став жіночим і на рік закриття (1959 р.) налічував 65 сестер. Монастирське майно було пограбовано, бібліотеку розкрадено, дзвіницю спалено, з житлового корпусу зроблено лікарню, а в храмі... спортзал.

Головну святиню Чудотворну ікону Божої Матері вдалося врятувати. До 1990 р. вона зберігалася в Почаєвській лаврі. 26 травня 1990 р. монастир відновлено як жіночу обитель.

смт Почаїв (Кременецького району Тернопільської області)

Свято-Успенська Почаївська лавра. За переказами, поблизу теперішньої обителі на межі ХІІ-ХІІІ ст. преподобний Мефодій (помер у 1228 р.), грецький чернець з Афону, заснував монастир (тепер тут лаврський Свято-Духівський скит). Пізніше до нього приєдналися й київські ченці.

"Пам'ятник монастиря Почаївського" розповідає, що у 1240 р. на лаврській горі оселилися подвижники.

Книга "Гора Почаївська" (1772 р.) константує, що у 1240 р. на лаврській горі з`явилася у вогняному стовпі Божа Матір і залишила там слід своєї Стопи. Із сліду Стопи Божої Матері пробилося цілюще джерело. У грамоті польського короля Августа ІІ 1700 р. Почаївський монастир називається давнім, чудотворним і православним з давніх давен.

У 1559 р. у маєтку Ганни Гойської за проханням господині зупинявся грецький митрополит Неофіт, який їздив до Москви. На подяку за гостинність він залишив Гойській давню ікону Божої Матері, яку віз з собою. Через 30 років від образа почало випромінюватися чудове світло. Сліпий від народження брат Гойської Пилип, коли приклався до святині, прозрів. Тоді Гойська з хресним ходом та співами перенесла ікону до Почаєва, влаштувала у 1597 р. для ченців, що жили по печерах та лісах, гуртожительний монастир при Успенській церкві та забезпечила його усім необхідним. Першим документально відомим ігуменом цієї обителі став преподобний Іов (помер у 1651 р.), відомий на той час на Волині подвижник. Багато сил віддав преподобний благоустрою та захисту монастиря від утисків, писав полемічні твори, був великим молитовником і аскетом, жив у печері.

Його мощі було віднайдено у 1659 р. Вони стали останньою з трьох головних почаївських святинь (крім сліду Стопи Божої Матері та ікони, подарованої Гойською).

Між 1720 та 1730 рр. монастир перейшов в унію, а в 1831 р. знову повернувся в лоно православ'я. Тут знаходилася резиденція Волинського Єпархіального архірея з Консисторією. У 1834 р. обитель "по многочисленности стекающихся в оную богомольцев, по великолепию ее церквей, обширности и огромности зданий" четвертою за рахунком серед руських монастирів отримала титул лаври.

Loading...

 
 

Цікаве