WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Святими місцями України. Манява – Зарваниця – Меджибіж – Умань – Євпаторія – Бахчисарай – Херсонес – Старий Крим – Керч – Київ – Чернігів – Новгород-С - Реферат

Святими місцями України. Манява – Зарваниця – Меджибіж – Умань – Євпаторія – Бахчисарай – Херсонес – Старий Крим – Керч – Київ – Чернігів – Новгород-С - Реферат

м. Харків

Покрови Божої Матері монастир – це давня споруда Харкова.

Храм побудовано у 1689 р. (висота 45 м, двоярусний, у нижньому ярусі – зимова Хрестовоздвиженська церква, висота 6 м, а у верхньому – літня Покровська).

Храм повторює розміри та форми давніх дерев`яних церков тутешнього краю – Слобожанщини, є типовою трибанною українською церквою, але кам'яною, з елементами російської архітектури в зовнішньому оздобленні. На заході храму побудована водночас з ним кам`яна чотириярусна дзвіниця, що має вигляд оборонної вежі та входила у систему укріплень Харківської фортеці. Обитель при храмі заснована у 1726 р. Тоді ж сюди з Білгорода перевели діючу там з 1721 р. Слов`яно-греко-латинську школу та перетворили її на Харківський колегіум, що був визначним центром освіти Слобідської України до початку XIX ст. Звідси вийшло багато видатних духовних і світських діячів свого часу. У 1786 р. до монастиря перенесли шановану на Харківщині чудотворну Озерянську ікону Божої Матері, що спочатку була в Озерянській пустині, а потім у Куряжській обителі.

У 1799 р. Харків став єпархіальним містом, і обитель перетворили на архієрейський будинок. З цього часу до 1846 р. Покровський собор був кафедральним храмом міста.

У 1820-1826 рр. в монастирі на північ від престольної церкви будується архієрейський будинок у стилі класицизму (з 1920 р. тут розміщується Харківський історичний музей).

У 1835-1840 рр. владикою архієрейського будинку був святитель Мелетій (Леонтович; помер у 1840 р.). У 1948 р. його мощі було перенесено з гробниці з обителі до Харківського кафедрального Благовіщенського собору.

У 1896 р. на південь від Покровського собору побудовано храм базиліканського типу в ім`я Озерянської ікони Божої Матері.

У 20-х рр. XX ст. монастир ліквідували. У 1990 р. Покровський храм відродився як парафія, у 1991 р. при ньому відтворено і монастир. В одному кварталі з обителлю знаходиться Харківське єпархіальне управління.

Собор Благовіщення Пресвятої Богородиці. Його будівництво тривало майже 20 років й було завершено у 1901 р. Завдяки таланту архітектора Михайла Ловцова, його геніальне творіння, що постало в центрі Харкова на правому березі р. Лопань, зуміло в собі органічно поєднати фантастичну строкатість східної архітектури з витонченою елегантністю готичного Заходу. Для свого часу Благовіщенський собор став чи не найвдалішим прикладом синтезу різних напрямів у архітектурних стилях. Його оригінальний силует вніс свій неповторний колорит у центральну забудову Харкова.

Не менш привабливим є й інтер'єр храму. Його стіни та купол прикрашено розписами, виконаними харківськими та московськими художниками. Основні іконографічні мотиви бралися з Володимирського собору в Києві та московського Храму Христа Спасителя. Як елемент готичного оздоблення можна навести вітражі на вікнах собору, де зображено святителів і преподобних, особливо шанованих на Слобожанщині.

Тут знаходяться мощі Мелетія Леонтовича, архієпископа Харківського та священомученика Олександра. Із середини минулого століття в Благовіщенському соборі почивають мощі видатного церковного діяча XVI-XVII ст. святителя Афанасія, патріарха Царгородського, Лубенського чудотворця. Свого часу цей архіпастир відійшов до Бога в Лубенському монастирі поблизу Полтави, де і був похований. Це єдиний канонізований Константинопольський святитель, який знайшов упокоєння на наших землях.

Страшні комуністичні часи оминули цю святиню, але в 1930-х рр. Благовіщенський собор все ж таки було закрито. Хоча нова влада і обіцяла використовувати його для культурних цілей, проте через деякий час на території храму було влаштовано конюшню, а в підвальних приміщеннях собору – функціонував склад нафтопродуктів. Навіть після відкриття храму в 1943 р., до 1960-х рр. його цокольну частину займала фруктова база місцевого облвиконкому. Після виведення бази зі стін святині, на її місці було освячено підвальний храм.

Страшне випробування випало на долю собору влітку 1997 р. Невідомі зловмисники підпалили верхівку його дзвіниці. У результаті пожежі тоді згоріла верхня частина дзвіниці, а хрест упав на землю. Але, на щастя, сам собор не постраждав, як не постраждав і ніхто з людей. І сьогодні архітектурний комплекс Благовіщенського собору, як і сотню років тому, дивує кожного своєю свіжістю та красою.

м. Слов'яногірськ (Слов'янського району Донецької області)

Свято-Успенська Святогірська Лавра – розташована на правому березі р. Сіверський Донець, на схилах навислих над водою мальовничих крейдяних гір, що здавна називали Святими. Документально Святі Гори відомі з 1526 р. У писемних джерелах монастир у скелі згадується верше під 1624 р. Існує дві версії щодо заснування монастиря. Відповідно до однієї, монастир заснували ченці Печерської лаври, що пішли з Києва, розореного монголами у середині ХІІІ ст., а за другою версією – афонські монахи, що йшли на Русь по Сіверському Донцю, це місце нагадало їм рідну Святу гору Афон.

З кінця XVII ст. споруджуються монастирські будівлі, в тому числі кам'яний престольний храм (1698-1708 рр.).

З 1790 р. Святими Горами володів князь Г. Потьомкін, а пізніше – Енгельгардти.

У другій половині ХІХ ст. старі монастирські будівлі біля річки замінюються новими кам'яними.

У 1850-1867 рр. в одній з келій здійснював свій подвиг затворництва преп. Іоанн (Крюков; помер у 1867 р.).

У 1922 р. монастир було закрито. У його будівлях створено одну з відомих оздоровниць в Україні. У 1980 р. ансамбль споруд оголошено Державним історико-архітектурним заповідником. У 1992 р. монастир знову відродився.

У центрі обителі побудовано у 1859-1868 рр. за проектом А. Горностаєва п'ятибанний престольний храм, над Святими вратами – церква Покрови Божої Матері (1850-1851 рр., архітектор К. Тон). На заході – два братських корпуси, на сході – колишній Гостиний двір обителі (комплекс споруд, що отримав сучасний вигляд у 1900 р.). На північ від двору, коло підніжжя гори знаходиться підземний храм преп. Антонія та Феодосія Печерських; при вході на поверхню спорудили павільйон, біля нього заснували цвинтар для благодійників та нашановніших духівників монастиря; до початку 80-х рр. ХХ ст. павільйон було зруйновано, у 1993-1994 рр. відтворено підземний інтер'єр; під залишками павільйону поховано князя Н. Б. Голіцина – учасника Вітчизняної 1812 р. та Кримської 1853-1856 рр. воєн, друга О. Пушкіна, письменника, перекладача, композитора (помер у 1866 р.).

На захід від Успенського собору розташовано нижній павільйон паломників ("Печерник"). Ліві ворота павільйону – вхід до печер.

Ще в кінці XVII ст. скелю увінчав Миколаївський храм, що зберігся донині. На схід від храму на скелі влаштовано оглядовий майданчик з каплицею св. Андрія Первозванного (50-і рр. ХІХ ст.; називається ще Верхнім павільйоном паломників). За деякими даними, ідея створення каплиці пов'язана з ім'ям Андрія Миколайовича Муравйова, частого гостя Святих Гір.

Архімандрит Арсеній, який бував у Палестині, дав горі, з якої виступає скеля, назву Фавор. Широку відомість Фавор здобув після того, як у 1867 р. тут почив і був похований преп. Іоанн (Крюков). У 1994 р. мощі подвижника було віднайдено та перенесено до монастиря.

У 2004 р. Священний Синод Української Православної Церкви прийняв рішення надати Свято-Успенському Святогірському чоловічому монастирю статус лаври.

Використана література

  1. Туризм в Україні.- Ужгород: ІВА, 2008.- 320с.

  2. Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів у п'яти томах. Т.4.- Ужгород: ІВА, 2000.- 348с.

  3. Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів у п'яти томах. Т.3.- Ужгород: ІВА, 2000.- 348с.

  4. Котлер Филип, Боуэн Джон, Мейкенз Джеймс. Маркетинг. Гостеприимство и туризм.- М: ЮНИТИ, 1998.- 787с.

  5. Конох Анатолій Петрович, Товстопятко Федір Федорович, Некрасов Сергій Андрійович Туризм.- Запоріжжя: ЗНУ, 2005.- 132с.

  6. Конох, Анатолій Петрович Екологічний туризм: Навч. посіб. для студ. фак. фізичн. вихован./ А.П.Конох, Ф.Ф.Товстопятко, С.А.Некрасов.- Запоріжжя: ЗНУ, 2005.- 68с.- 10.80 журналістика

  7. Головашенко, Ольга Вячеславівна Туризм, як форма соціальної активності людини: соціально-філософський аналіз: Спец.:09.00.03; Дис. на здоб. наук. ступ. канд.філософ. наук.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.- 184с.- 8.00

Loading...

 
 

Цікаве