WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Святими місцями України. Манява – Зарваниця – Меджибіж – Умань – Євпаторія – Бахчисарай – Херсонес – Старий Крим – Керч – Київ – Чернігів – Новгород-С - Реферат

Святими місцями України. Манява – Зарваниця – Меджибіж – Умань – Євпаторія – Бахчисарай – Херсонес – Старий Крим – Керч – Київ – Чернігів – Новгород-С - Реферат

Неподалік мечеті Узбека знаходяться руїни мечеті султана Бейбарса. Це – найдавніша мечеть Криму, її було споруджено в 1287- 1288 рр.

Монастир Сурб-Хач ("Святий Хрест") – знаходиться за 3-4 км на південний схід від Старого Криму. Веде до нього лісова дорога – древній покинутий шлях до Судака.

Сурб-Хач споруджено стараннями й на кошти вірмен, що оселилися в Криму в різні часи. Монастир розташовано на гірському схилі й схожий він на фортецю. Його дзвіниця схожа на сторожову вежу, зовнішні мури глухі, головний вхід заховано.

Монастир протягом кількох століть був найбільшим представництвом вірмен у Криму, престолом вірменської церкви на півострові. Створювався та перебудовувався цей комплекс різночасних і різнохарактерних споруд понад 5 століть – з XIV до ХІХ ст. (головним чином у XIV-XVI ст.). Складається він із соборної церкви, прибудованого до храму гавіту (притвору) з дзвіницею, кухні, трапезної, двох ярусів чернечих келій, двох внутрішніх двориків і господарського приміщення.

Найдавнішу споруду монастиря – Храм Сурб-Ншан ("Святе Знамення") збудовано в 1338 р. духовним предводителем вірмен Криму Ованесом Себастаци, його рідними братами та наближеними.

Ця споруда близька за архітектурою до церков ХІІ-ХІІІ ст. у самій Вірменії. Храм є хрестовокупольною тринавною спорудою з бічними прибудовами. Протягом багатьох століть у монастирі зберігався кам'яний хрест – священна реліквія, звана "Сурб Хач" освячена, за переказами, апостолом Тадеєм і перевезена до Тавриди першими переселенцями з Вірменії.

м. Керч (Автономна Республіка Крим)

Церква Іоанна Предтечі – найдревніша в Україні мурована церква. Ймовірно, що храм зведено між VIII та Х ст. Споруді надає неповторності поєднання різних стилів – базиліканського візантійського та давньоруського хрестовокупольного. На честь храму, збереженого з часів розквіту Тмутараканського князівства, в XIV ст. одна з назв міста звучала як Порт Святого Іоанна. Купол церкви поставлено на високий барабан, стіни вирізняються оригінальним муруванням з шарів білого каменю та червоної цегли, що чергуються між собою.

На початку ХІХ ст. храм було розширено за рахунок прибудови західної частини, оскільки внутрішній простір уже не вміщував всіх бажаючих бути присутніми на службі. Усередині древньої церкви важке склепіння підтримують чотири стрункі сірі колони, увінчані вишуканими капітелями корінфського ордеру. За радянської доби (до закриття) тут знаходились старовинні ікони Спасителя, Богоматері та Іоанна Предтечі, предмети церковного вжитку. Особливо цінною була дерев'яна чаша VI ст. з ледве помітними зображеннями святих ликів. У церковній бібліотеці зберігались древні манускрипти – "Євангеліє" (ХІ ст.) та "Апостол" (ХІІ ст.).

Нині у церкві Іоанна Предтечі відбуваються богослужіння.

м. Чернігів

Успіння Божої Матері Єлецький монастир. Засновано у 60-і рр. ХІ ст. чернігівським князем Святославом Ярославичем на захід від Дитинця у хвойному лісі, звідки й дістав свою назву. У 1239 р. спалений монголо-татарами. Відбудований у 1445-1495 рр. У 1635-1649 рр. належав єзуїтам. Відновлений після визволення міста від польської шляхти.

У 1646 р. український педагог і письменник, церковно-просвітницький діяч, друкар-видавець К. Ставровецький надрукував тут першу в Чернігові книжку – "Перло многоценное". У 1657 р. архімандритом монастиря був Лазар Баранович, у 1669-1688 рр. – український письменник, громадсько-політичний і церковний діяч І. Галятовський. У цей період монастирська бібліотека перетворилася на велике книгосховище.

Архітектурний ансамбль Єлецького Успенського монастиря складався поступово впродовж ХІ-ХVІІІ ст., має риси українського барокко. Головний елемент композиції – Успенський собор, монументальність якого підкреслюють одноповерхові келії ХVІ-ХVІІ ст., Петропавлівська церква з трапезною ХVІІ ст., залишки будинку ігумена ХVІІІ ст., західна брама та ін. Вертикальний акцент композиції – 36-метрова дзвіниця, біля якої міститься будинок Феодосія Углицького. На території монастиря виявлено печери давньоруської пори.

У 1992 р. монастир відродився як жіночий.

Троїцько-Іллінський монастир. Розташований на терасах Болдиних гір. Складається з двох частин – колишнього Іллінського та Троїцького монастирів, об`єднаних ландшафтом й архітектурно в єдиний ансамбль. Започаткований, за літописом, ченцем Антонієм Печерським у 1069 р. Викопані ним та його послідовниками печери поступово розширювалися та перетворилися на багатоярусний підземний комплекс – Антонієві печери. У ХІІ ст. збудовано Іллінську церкву, що безпосередньо сполучалася u1079 з входом до печер. У 1239 р. орди Батия зруйнували монастир. Він був відбудований у 1649 р. на кошти сподвижника Богдана Хмельницького, чернігівського полковника С. Пободайла. У 1672 р. монастир розширено. Будівлі почали зводити на сусідній горі, а монастир дістав назву Троїцько-Іллінського. Першими відомими мурованими спорудами, що збереглися, є трапезна з Введенською церквою та три корпуси келій. Започатковані у 1677 р., вони створили мальовниче барокове оточення головної споруди – Троїцького собору, закладеного у 1679 р. У 40-і рр. ХVІІІ ст. територію монастиря було розширено на південний захід, у зв`язку з чим споруджено дві кутові вежі, а у 1750 р. – будинок архімандрита. Остаточно ансамбль сформувався у 1775 р., коли з північної сторони виросла 58-метрова п`ятиярусна дзвіниця, що надала комплексу динамічності та завершеності. У другій половині ХVІІ ст. Троїцько-Іллінський монастир стає одним з центрів українського літописання. У кінці ХVІІ ст. у ньому склав свою "Хроніку" український літописець Л. Боболинський. У 1679 р. сюди з Новгорода-Сіверського переведено друкарню. Монастир мав велику бібліотеку, в якій у 1776 р. налічувалося 11304 книги. У 1786 р. монастир закрито, земельні володіння секуляризовано. З 1790 р. на монастирській території розташовувалася резиденція Чернігівського архієпископа. З 1967 р. територія монастиря увійшла до складу Чернігівського архітектурно-історичного заповідника. У 1988 р. монастир передано Чернігівській єпархії.

м. Новгород-Сіверський (Чернігівської області)

Спасо-Преображенський монастир. Засновано в ХІ – на початку ХІІ ст. на пагорбі понад заплавою р. Десни. Головний мурований Спасо-Преображенський собор зведено на початку ХІІІ ст. Монастир зазнав руйнувань у 1176, 1239, 1501, 1605 рр. За Деулінським перемир`ям 1618 р. разом з містом відійшов до шляхетської Польщі. У 1635 р. за наказом польського короля Владислава ІV переданий ордену єзуїтів. Відновлений у 1657 р., коли чернігівським архієпископом став Лазар Баранович, який обрав Спасо-Преображенський монастир своєю резиденцією. У той час відбудовано Спаський собор, Палатний корпус з трапезною Петропавлівською церквою (ХІІ-ХVІІ ст.), келії настоятеля (ХVІ ст.), зведено муровану огорожу з кутовими вежами та надбрамною дзвіницею (1670-1699 рр.), інші споруди. Ансамбль набув рис барокко. Значні перебудови у монастирі сталися у 1786-1787 рр. у зв`язку з відвіданням міста Катериною ІІ, зокрема, до келій настоятеля прибудовано двоповерхову Іллінську церкву. У 1791-1796 рр. на місці Спаського собору за проектом архітектора Дж. Кваренгі зведено Спасо-Преображенський собор.

У 1674 р. Лазар Баранович організував у Спасо-Преображенському монастирі друкарню, переведену в 1679 р. до Чернігова. У 1657-1667 рр. на території монастиря споруджено бурсу для учнів Слов`яно-латинської школи (у 1689 р. переведено до Чернігова). Працював і скрипторій, де виготовлялися рукописні книги (створений тут "Служебник" зберігається в Історичному музеї у м. Москві). Після створення Новгород-Сіверської єпархії (1785-1797 рр.) у монастирі діяла семінарія. У 1918 р. монастир було ліквідовано.

У роки Другої світової війни на території монастиря гітлерівцями було організовано табір військовополонених, де за 2 роки окупації загинуло 19,3 тис. людей. Монастир частково відремонтовано та реставровано у післявоєнні роки. На території виявлено печери. З 1979 р. він є філією Чернігівського архітектурно-історичного заповідника. До святкування 1000-річчя міста Новгорода-Сіверського та 800-річчя "Слова о полку Ігоревім" у монастирі проведено реставраційні роботи. Біля східного муру в 1989 р. встановлено скульптуру Ярославни.

м. Путивль (Сумської області)

Різдва Божої Матері Мовчанський Печерський монастир..

Loading...

 
 

Цікаве