WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Туристичний маршрут: по давньоруських містах - Реферат

Туристичний маршрут: по давньоруських містах - Реферат

описується поразка половецького загону біля міста (1078-1079 рр.).

У кінці ХІ ст. згідно з рішенням з`їзду князів у Любечі (1097 р.)

Новгород-Сіверський став столицею Сіверського князівства. У ті часи

місто складалося з Дитинця, околишнього міста та неукріплених

посадів. За 2 км від нього вниз по Десні розміщувався Спаський

монастир.

Історія міста тісно пов`язана з діяльністю князівських династій

Ольговичів і Давидовичів. Так, Ігор Святославич, який князював у

Новгороді-Сіверському в 1180-1198 рр., відомий тим, що поборов

половецьких князів Кончака та Кобяка (1183 р.), у квітні 1185 р. знову

виступив у похід проти половців, а у травні в битві на р. Каялі зазнав

поразки та потрапив у полон, з якого через рік утік. Розповідь про

невдалий похід князя Ігоря стала сюжетом шедевра давньоруської

літератури – "Слова о полку Ігоревім".

Новгород-Сіверський не зазначається у літописних списках міст,

що були сплюндровані монголо-татарами, але археологічні джерела

безумовно свідчать, що в 1239 р. ординці захопили та зруйнували

місто.

Історико-культурний музей-заповідник "Слова о полку Ігоревім".

Відкрито у вересні 1989 р. До музейного комплексу входять три

пам`ятники, присвячені 1000-річчю міста та 800-річчю "Слова о полку

Ігоревім": давньоруському співцю Бояну – на Замковій горі; князю

Ігорю – у центрі міста та Ярославні – біля східного муру Спасо-

Преображенського монастиря.

м. Путивль (Сумської області)

Уперше згадується в Іпатіївському літописі під 1146 р. У ХІІ ст. –

вотчина новгород-сіверських князів Ольговичів. У Путивлі

перебувала Ярославна, дружина новгород-сіверського князя Ігоря, під

час його походу проти половців у 1185 р. Плач Ярославни –

найпоетичніший епізод "Слова о полку Ігоревім".

Найцікавіші екскурсійні об`єкти міста – Мовчанський монастир

(ХVІ-ХІХ ст.), собор Різдва Богородиці (1575-1585 рр.), Спасо-

Преображенський собор (1617-1693 рр.), церква Миколи Козацького

(1735-1737 рр.).

м. Переяслав-Хмельницький (Київської області)

Уперше згадується в писемних джерелах під 907 р. (договір між

Руссю та Візантією) як одне з трьох найбільших міст Київської Русі.

Фортеця на південних кордонах Давньоруської держави. З другої

половини ХІ ст. – центр Переяславського князівства, де володарювали

такі видатні політичні діячі Київської Русі як Всеволод Ярославович,

Володимир Мономах, Юрій Долгорукий, Володимир Глібович та ін. У

1239 р. місто зруйновано монголо-татарами.

Архітектурні пам`ятки періоду Київської Русі у Переяславі-

Хмельницькому не збереглися. Цікавими екскурсійними об`єктами є:

Михайлівська церква (1646-1666 рр.), Вознесенський собор

(1695-1700 рр.), комплекс споруд Вознесенського монастиря

(ХVІІ-ХVІІІ ст.) та ін.

м. Канів (Черкаської області)

На початку нашої ери на території Канева знаходилися

ранньослов`янські поселення. Перші писемні згадки про місто

зустрічаються у літописі 1144 р. За часів Київської Русі Канів був

форпостом на її південних кордонах.

Георгіївський (Успенський) собор. Споруджений князем

Всеволодом у 1144 р. Тринавний, шестистовпний, хрестово-купольний,

з трьома апсидами та однією банею. Довжина собору – 25,3 м, ширина

– 17 м. На його стінах знайдено графіті. Одна з небагатьох

споруд ХІІ ст. з характерними рисами київської архітектурної школи.

У 1805-1810 рр. в ході реставрації фасад собору перебудовано у стилі

класицизму.

м. Овруч (Житомирської області)

Місто є одним з найдавніших у Східній Європі, 977 р. воно

вперше згадується в літопису під назвою Вручий.

На замковій горі виявлено неолітичне поселення (V-IV тис. до н.

е.), знайдено знаряддя праці доби бронзи.

Наприкінці Х ст. Вручий став центром древлянської землі й

одним u1079 з найвизначніших міст з розвиненими ремеслами. Основним

серед них було виготовлення прясел з рожевого шиферу, які у великій

кількості поширювались в усій Київській Русі, а також збувалися в

Польщу та інші країни.

м. Володимир-Волинський (Волинської області)

Засновано наприкінці Х ст. київським князем Володимиром

Святославовичем і названо його ім'ям. Означення Волинський додано

значно пізніше.

Із стародавніх споруд Волині дотепер дійшла лише одна.

Це Успенський собор у Володимир-Волинському, зведений 1160 р. за

князя Мстислава Мстиславовича. Він дуже схожий на Кирилівську

церкву в Києві чи Успенський собор Єлецького монастиря в

Чернігові, лише пропорції собору у Володимир-Волинському більш

видовжені, а стіни трохи тонші.

В урочищі Федорівщина розкопками виявлено рештки ще однієї

володимир-волинської церкви ХІІ ст., що також була схожа на

придніпровські будови тих часів.

На заході стародавньої Русі, на Волині, кам'яне будівництво

продовжувалось і після монголо-татарської навали. Літопис докладно

сповіщає про будівельну діяльність волинського князя Володимира

Васильковича в 70-80-х рр. ХІІІ ст., який заснував ряд замків (Берестя,

Кам'янець та ін.). Певно, до цього періоду відноситься Михайлівська

ротонда, що її рештки розкопано у Володимир-Волинському. Це

кругла споруда, з двома колами фундаментів та трьома

напівкруглими апсидними нішами у товщі стін. Ротонда складена з

брущатої цегли, що у ті часи витіснює з монументальних споруд

давньоруську цеглу і стає надалі основним будівельним матеріалом в

українській архітектурі Волині та Придніпров'я.

м. Львів

До давньоруських часів другої половини ХІІ – початку ХІV ст. у

Львові відносять ряд церков у Підгородді, де на той час

зосереджувалось міське життя. Це церкви Миколи, П'ятниці, Онуфрія,

костьоли Марії Сніжної та Івана Хрестителя. Усі ці споруди

перебудовано в пізніші часи, їхні первісні плани важко простежити.

Лише в Миколаївській u1094 церкві збереглися нижні частини стін й апсида,

що за технікою будівництва близькі до галицьких традицій і можуть

бути віднесені до давньоруських часів. Церква має хрещатий план, що

не зустрічається в архітектурі Придніпров'я, проте він був цілком

прийнятий у галицьких храмах, що відзначаються різноманітністю

типів споруд. Про розвиток традицій галицької архітектури свідчать

також інші найдавніші пам'ятки Львова – міста, що набуває згодом

великого значення у житті Галичини.

м. Галич ( Івано-Франківської області)

Вперше згадується під 1113 р. Деякі науковці бачать у цій назві

пам'ять про кельтів-галів, інші пов'язують її з місцем видобутку солі

(від кельтського "гал" – сіль). Німецький мовознавець М. Фасмер

виводить назву від слова "галка" – невеликий чорний птах. Існує

думка щодо походження топоніма від найменування слов'янського

племені галичь, а також низка інших версій, легенд, переказів.

У середині ХІІ ст. сформувалася галицька архітектурна школа,

що має свої яскраво виражені художньо-образні риси. На великій

території, яку обіймав давній Галич та його околиці, розкопками

виявлено багато кам'яних споруд, різьблених архітектурних

фрагментів, орнаментованих керамічних плиток тощо. На відміну від

інших давньоруських земель, де, в основному, застосовувалась

хрестово-купольна система, в Галичі, поряд з хрестовокупольними

спорудами (такими, наприклад, були Успенський собор, зведений

Ярославом Осмомислом 1152 р., чотиристовпний, оточений галереями,

та невелика чотиристовпна церква Спаса), практикувалися споруди

однонавні (церква Благовіщення), зокрема, з круглою в плані

центральною частиною (Іллінська церква), ротондональні

(Борисоглібська ротонда в Побережжі), полігональні тощо. Під час

розкопок знаходять численні фрагменти білокам'яних оздоб, що ними

були прикрашені фасади та інтер'єри галицьких споруд. У прийомах

різьби так само, як і в будівельній техніці, можна помітити близькість

до романської архітектури сусідніх із Галичем країн, передусім,

Угорщини, Польщі та Моравії. Дуже цікавою особливістю галицької

архітектури був прийом обличкування стін споруд, передусім

інтер'єрів палаців і багатих будинків, керамічними рельєфними

плитками з зображенням грифонів, орлів, воїнів, рослинного та

геометричного орнаментів тощо.

Єдина пам'ятка галицької архітектури ХІІ ст., що частково

збереглася донині, – це церква Пантелеймона. Вона стоїть посередині

валів невеликої фортеці на березі Дністра. Це чотиристовпний храм,

складений з блоків яскраво-жовтого каменю на вапняному розчині.

Архітектура будівлі була стримана й проста, на плоскій гладині стін не

було декору. Споруду прикрашала лише аркада з тоненьких півколон

з коринфськими капітелями на апсидах та багато оздоблені портали.

На західному порталі – колони на п'єдесталах та архівольти з

різьбленням стилізованого аканта, перевитого джгутами. Вражає

досконале виконання окремих деталей. Бічний портал – простіший,

форми коринфських капітелів тут трохи спрощені. Галицьке

різьблення за характером близьке до володимиро-суздальського.

Використана література

  1. Туризм в Україні.- Ужгород: ІВА, 2008.- 320с.

  2. Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів у п'яти томах. Т.4.- Ужгород: ІВА, 2000.- 348с.

  3. Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів у п'яти томах. Т.3.- Ужгород: ІВА, 2000.- 348с.

  4. Котлер Филип, Боуэн Джон, Мейкенз Джеймс. Маркетинг. Гостеприимство и туризм.- М: ЮНИТИ, 1998.- 787с.

  5. Конох Анатолій Петрович, Товстопятко Федір Федорович, Некрасов Сергій Андрійович Туризм.- Запоріжжя: ЗНУ, 2005.- 132с.

  6. Конох, Анатолій Петрович Екологічний туризм: Навч. посіб. для студ. фак. фізичн. вихован./ А.П.Конох, Ф.Ф.Товстопятко, С.А.Некрасов.- Запоріжжя: ЗНУ, 2005.- 68с.- 10.80 журналістика

  7. Головашенко, Ольга Вячеславівна Туризм, як форма соціальної активності людини: соціально-філософський аналіз: Спец.:09.00.03; Дис. на здоб. наук. ступ. канд.філософ. наук.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.- 184с.- 8.00

Loading...

 
 

Цікаве