WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Туристичний маршрут: До витоків трипільської культури - Реферат

Туристичний маршрут: До витоків трипільської культури - Реферат

Не один раз згадується Витачів у літописах. У запису за 1095 р. розповідається, що половці u1085 напали на город Юр'єв на річці Росі. Хоча самого города вони не здобули, але з страху перед ворогом мешканці залишили місто, і юр'євці повтікали до Києва. Святополк, князь Київський: "повели рубити город на Вытечеве холму, в свое имя нарек Святополчь город; и повели епископу Марину с Гургевци сести ту, и Засаковцем, и прочим от тех град; а Гюргев зажгона Половци тощ".

У 1103 р. недалеко біля Витачева відбулася нарада князів (біля Долобського озера).

Ще раніше, в 1100 р., в самому Витачеві відбулась така ж нарада, за участю князів Святополка київського, Володимира Мономаха, Давида і Олега; однак князі між собою не порозумілися.

У Витачеві збереглися сліди старих валів. Частина старого городища рушилася вже в Дніпро, а частину забудовано оселями.

с. Стайки (Обухівського району Київської області)

За 4 км нижче від Витачева лежать Стайки. Пристань на Дніпрі. Це, порівняно до інших, нове село, що згадується в літописах лише з ХVІІ ст. Спочатку Стайки належали до славнозвісних князів Глинських. У середині ХVІІ ст. Стайками володів Максимільян Бржозовский, каштелян київський.

За часів Хмельниччини козаки захопили Стайки, і Бржозовський вже в свій маєток не повернувся.

З 1649 р. Стайки – сотенне містечко канівського полку. Гетьман Петро Дорошенко віддав спустошене й безлюдне село Стайки митрополитові київському Іосифу Тукальскому, котрий подарував Стайки Братській Колегії, за якою воно було аж до одібрання церковно-монастирських маєтків за Катерини ІІ.

У 1673 р. московське військо, що йшло проти Дорошенка, зайняло Стайки без бою. Згідно трактату 1686 р. Стайки лишилися за Росією; це був прикордонний пункт. Цікавий опис місцевості біля Києва, який дійшов до нас з 1686 р. і був зроблений київськими воєводами: "Меж Стайками и Трипольем луга и озера многія и на лугах покошено сена в копнах и в стогах многое число, а прозваніе тем лугам и озерам никаково, то сено кошено кем не ведомо, потому что в тех местах жителей никого нет, а город Стайки на горе над рекой Днепром, на устье реки Приставки...А в Стайках было два города, по земляному валу остроги и башни, а тот острог и башня пожжены и вал во многих местах развалился, и нет в Стайках строения и никаких крепостей около города нет".

У 1707 р. гетьман Мазепа подарував Стайки Братському монастиреві.

У 1783 р. в Стайках була влаштована митна російська комора.

У церкві зберігається Євангеліє, датоване 1627 р., подароване двома запорозькими козаками.

За трактатом 1686 р. вся місцевість, починаючи від Стайок аж до гирла р. Тясмин, не повинна була заселятись і залишалась пусткою аж до ХVІІІ ст. Після Стайок аж до самого Ржищева, власне, нема жодної оселі, про котру можна було б щось цікаве розповісти з історичних подій старого часу.

Біля села виявлено рештки поселень трипільської культури, досліджено біля 30 жител. В урочищі Писаревиці, розташованому поблизу Стайок, збереглися рештки старослов'янського поселення черняхівської культури. Знайдено також скарб з 1000 срібних римських монет (ІІ ст. н.е.).

У районі Стайок збереглися рештки давньорусського поселення й городища, яке окремі вчені вважають літописним містом Святополка (яке у 1095 р. збудував Свя'тополк Ізяславович). Біля села знайдено скарб з монетних гривень та розкопано слов'янський могильник.

м. Ржищів (Київської області)

Ржищів – місто, розташоване на правому березі Дніпра, за 76 км від Києва і за 25 км від районного центру Кагарлика. Тривалий час цей населений пункт був селищем міського типу, а згідно з постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 року йому надано статус міста обласного підпорядкування.

Коли і ким засновано Ржищів невідомо. Невідомо також і походження самої назви "Ржищів". Існує цілий ряд легенд, що пов'язують походження назви з іржанням коня " Ржи – ще ". Також є версія про походження назви від вирощування древніми племенами полян жита "Рожище". Леонтій Похилевич дав більш змістовне пояснення, що Ржищів "є древнє Вжище, згадуване в Руських літописах до XII ст. Цю древню назву вважаємо переробленою в Ржищів від польського слова РЖЕЧА – натовп ". Давнє Вжище в перекладі з польської означає торговище. Територія сучасного Ржищева заселена з давніх часів. Про це свідчать рештки трьох неолітичних поселень та поселення трипільської культури. Тут також розкопано поховання передскіфських часів, знайдено дві посудини та застібку черняхівської культури.

Відомі поселення Трипільської культури в урочищі Жидова Долина та Хомине. Багатошарове поселення в урочищі Монастирьок займає край плато високого берега Дніпра (висота 80 м) над колишнім селом Монастирьок, де знаходився Преображенський монастир. У 1963-64 pp. В. Гончаров зафіксував тут матеріали трьох епох – трипільської, зарубинецької та давньоруської.

Знайдена двошарова пам'ятка в урочищі Ріпниця 1 у 2001-2003 рр. на розкопах під керівництвом С. Рижова, Б. Магомедова та В. Шумової – три трипільських житла і черняхівська землянка з горном для випалу кераміки.

Ведуться проектні роботи для першої в Україні реконструкції трипільських жител поселення Ріпниця з метою його музеєфікації дляпотреб освіти та туризму.

Багатошарова пам'ятка в урочищі Старе Містечко розташована при в'їзді до м. Ржищева на пагорбі висотою 30 м над Дніпром (дуже красивий оглядовий майданчик для туристів). У середині XVII ст. тут розміщувалася міська фортеця, яка мала цитадель (спеціальна карта України Г. Боплана).

Укріплення займали всю площу пагорба 500250 м. Доцільно виконати повну реконструкцію фортеці для потреб туризму.

Городище давнього міста, що знаходиться на території сучасного м. Ржищів в урочищі Іван-Гора, відоме з кінця XIX ст. Ось як описує його В. Б. Антонович: "В одной версте от местечка, около Ржищевскогомонастыря четырехугольное городище, 175 сажень в окружности". Це городище досліджувалось експедиціями Інституту археології АН УРСР під керівництвом В. К. Гончарова в 1960-1966 pp. та П. П. Толочко в 1982-1983 pp.

Досліджувана пам'ятка ототожнюється u1079 з літописним містом-фортецею Іван, що згадується в літописі від 1154 p., де розповідається про боротьбу за Київ між князем Ізяславом Мстиславовичем та ЮріємДолгоруким. Зіставлення згаданих у літописі пунктів з топографічними ознаками давньоруських пам'яток та назва урочища, в якому розташоване городище, незаперечно свідчать, що саме тут і знаходився цей пункт, згаданий у переліку подніпровських міст-фортець.

Б. О. Рибаков висловив думку, що можливо замок "Іван" колись належав Яну (Івану) Вишатичу – київському тисяцькому. Городище Іван-Гора розташоване на горі, обмеженій зі сходу, заходу та півдня розгалуженою глибокою балкою, а з півночі – майже прямовисним урвищем до дніпровської заплави. Городище підвищується над рівнем ріки на 65-70 м. Значна частина городища нині підмита Дніпром і обвалилася в заплаву.

Під час розкопок тут знайдено велику кількість черепків різноманітного посуду. Його оздоблено орнаментом, розписано мінеральною фарбою. Роботу виконано чітко та привабливо, а це є свідченням того, що гончарне виробництво вже в той час було досить розвиненим. Серед знахідок трапляються також і ювелірні вироби: прикраси з срібла та скла. До числа рідкісних знахідок слід також віднести свинцеву печатку, якою князі та бояри скріплювали важливі документи.

В укріпленні на Іван-горі збереглися поселення – це маленькі кімнати, що тісняться одна біля одної. Сім'я, як правило, займала світлицюта кухню. В останніх збереглися глиняні печі, що свідчить про опалення без димарів. Поруч вириті ями для збереження зерна.

Під час тривалої боротьби князів за київський престол, Іван-город не раз переходив із рук у руки. У 1240 р. місто було знищено монголо-татарськими ордами.

У 1571 р. Ржищів згадується як населений пункт на Дніпрі. Разом з багатьма навколишніми селами він належав київським митрополитам. Після Люблінської унії 1569 р. Ржищів підпав під владу шляхетської Польщі. Селяни були остаточно закріпачені. Вони не мирилися з утисками, чинили опір гнобителям. У 1637 – 1638 рр. населення Ржищева брало участь в антифеодальних селянсько-козацьких повстаннях, очолюваних Павлом Павлюком, Дмитром Гунею, Яковом Острянином і Карпом Скиданом.

Loading...

 
 

Цікаве