WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Туристичний маршрут: До витоків трипільської культури - Реферат

Туристичний маршрут: До витоків трипільської культури - Реферат

Полювання відігравало помітну роль на ранньому етапі розвитку трипільської культури. Про це свідчить той факт, що кісток диких тварин знайдено в два рази менше, ніж домашніх. Полювали трипільці переважно на благородного оленя, лося, косулю, бобра, зайця, використовуючи при цьому такі знаряддя як стріли з кременевими наконечниками, скребки, кам'яні сокири-клини.

Прядіння та ткацтво були безпосередньо пов'язані зі скотарством, і тому логічно, що, як і скотарство, набули свого розвитку у пізній період трипільської культури. Уже тоді тканини підкладалися під дно керамічних виробів, щоб їх легше було виліпити, була відома в'язка простого панчішного типу, а матерії вироблялися двох видів - полотна і килими; також, ймовірно, трипільці вміли плести сіті.

Відкриття міді - одне з найвидатніших досягнень минулого. З ним пов'язують прогрес у розвитку продуктивних сил, виробничих можливостей та технологічних знань людства. Не дивно, що мідні вироби, знайдені археологами на поселеннях трипільців, стали предметом вивчення відповідних фахівців та джерелом жвавих дискусій. Серія проведених спектральних аналізів свідчать, що трипільці використовували практично чисту мідь, і лише на пізньому етапі з'являються бронзові сплави, походження яких слід пов'язувати з Кавказом.

Кераміка трипільців є однією з найкращих у світі, а керамічні вироби - просто витвір мистецтва для того часу.

Посуд був розписним і не розписним. Перші дослідження фарб з трипільського посуду було проведено в 1920-х рр. Вони свідчили, що три основних кольори, уживані трипільцями, пов'язані з використанням оксиду заліза - вохри, болотяної руди та каоліну. Розпис поділявся на:

- виготовлений в одну фарбу. Переважно вона була чорною.

- біохромний. Посуд в одну чорну фарбу обводився білою чи червоною.

- поліхромний.

Крім фарби на посуд наносився ще й орнамент. На ранніх етапах трипільської культури це був поглиблений спіральний орнамент (схожий на орнамент техніки камарес мінойського Кріту) та канельований. Пізніше канельованої кераміки вже немає, зате зустрічається кераміка з менш поглибленим орнаментом, а також розписом. Пізній період характеризується появою мотузкового та штампового орнаменту, характерних для культур епохи бронзи. Посуд для приготування їжі прикрашали дуже бідним орнаментом, це були зображення людей та тварин.

У мідному віці виготовлення посуду в найвисокорозвиненіших археологічних культурах перетворилося на ремесло. Про це свідчать технологія його виробництва та технічне оснащення, якість та кількість виробів. Найперше вдосконалюються рецепти глиняних мас. Наприклад, трипільські гончарі стали використовувати для виготовлення посуду сировину, яка створювалася шляхом змішування кількох сортів глин і була дуже пластичною. З неї можна було робити посуд навіть на гончарному крузі, тонкостінний, якісний, який міг витримати високотемпературний випал у спеціальному горні.

Трипільці мали власне письмо, вони записували цілі "тексти", поєднуючи окремі знаки. І, якби трипільська цивілізація не зникла зі світової арени, ми, можливо б, мали своє унікальне письмо, яке було б ближче до китайського чи японського або давньоєгипетського, аніж до грецького.

З відомих на Київщині 50 поселень повністю досліджене поселення родової общини в урочищі Коломийщина біля с. Халеп'я Обухівського району. Тут знайдено унікальну глиняну модель житла з покрівлею. Тесла з рожевого шиферу й мідні сокири з поселень поблизу сіл Веремія і Трипілля вказують на зв'язки тогочасного населення з Волинню, Балканами та Кавказом.

На початку пізнього Трипілля виникають найбільші для енеолітичної доби поселення: Тальянки – площа 450 га з 270 будівлями; Майданецьке – площа 250 га – з 1575 будівлями; Темашівка і Доброводи – площа 250 га з 1470 будівлями, Небелівка – площа 220 га з 1294 будівлями.

Туристично-екскурсійний напрям "До витоків Трипільської культури" надзвичайно важливий як складова навчального процесу для школярів старших класів, студентів, а також науковців, усіх, хто цікавиться історією рідного краю, його скарбами, археологічними пам'ятками.

Екскурсії допоможуть осягнути велич національно-культурної спадщини України, усвідомити, що наш народ має гідну історію, культуру, традиції, впевненість у кращому майбутньому.

м. Київ

Славний шлях пройшов древній Київ за свої 15 віків – від поселення слов'янського племені полян до одного з найбільших міст світу, адміністративного, економічного та культурного центру України.

На території сучасного міста знаходяться залишки людських поселень, відомі ще від часів пізнього палеоліту (близько 40-10 тис. років тому).

Населення періоду енеоліту (мідного віку) на території Києва було носієм трипільської культури. Місця стоянок первісної людини виявлено на колишній Кирилівській вулиці (тепер віл. Фрунзе, № 59-61). Це так звана Кирилівська стоянка, відкрита 1893 р. і досліджувана в 1893-1903 рр. В. В. Хвойко та П. Я. Армашевським.

Пізньопалеолітні стоянки на території Київа досліджені також на вул. Протасів Яр, Ярославів вал, на Караваєвих дачах, а також в районі Солом'янки і Совок, на Оболоні й Пріорці, на Лисій горі, в Пирогові, Чапаєвці, Вигурівщині, біля Микильської Слобідки. На Кирилівських висотах правого берега Дніпра розкопано кілька напівземляних жител прямокутної чи овальної форми, вириті у лісовому материку. Їхні стіни складені з глини. В приміщеннях знайдено вироби з каменю (ножі, скребки, стріли), предмети з рога.

Знайдені зернотерки вказують на те, що трипільці займалися землеробством. А примітивний ткацький верстат свідчить, що поселенці були добре знайомі з ткацтвом.

Займалися вони також скотарством, мисливством і рибальством: серед знахідок багато великих і малих тварин, птиць та риб. Серед знайдених черепків глиняного посуду окремі горшки, миски, глечики покриті темно-коричневим розписом, вирізняються витонченістю форм.

Знайдені культові предмети та статуетки з зображенням жіночих фігур виготовлені з червоної та чорної глини.

Залишки пізніх трипільських поселень виявлено в районі Львівської площі, вулиць П. Осипенко та Ярославового Валу, на горах Старокиївській та Замковій.

Сліди перебування людини трипільських часів виявлені також на Печерську та Видубичах.

У Корчуватому, недалеко від гирла р. Либідь знайдені залишки житла, глиняний посуд з розписом, жіночі фігурки.

Біля с. Чапаївка, що датується серединою ІІІ тис. до н. е., відкрито велике поселення, що розмістилося на лісовій терасі з крутими схилами, висота яких над заплавою р. Віти сягає 80 м. Площа його біля 10 тис. м2.

Трипільські поселення, досліджені у Києві та його околицях, характеризують осілий побут населення, його заняття землеробством, скотарством, птаством, значними успіхами у виготовленні глиняного посуду, знарядь праці, уживанні виробів із міді, каменю, кісток і рогу оленя, лося, вепра.

Великий матеріал, виявлений на цих поселеннях, свідчить про появу у побуті розміщеного тут населення кераміки, удосконалення знарядь виробництва та техніки їх виготовлення, перехід до землеробства та скотарства.

м. Обухів (Київської області)

Місто Обухів уперше згадується в історичних документах у XIV ст., як поселення Луковіца. З кінця XVI ст. має сучасну назву. Після другого поділу Польщі у 1793 р. Обухів у складі Правобережної України був приєднаний до Росії. У 1976 р. указом імператора Павла І одна половина Обухова з прилеглими землями (3652 десятини) була надана Київському цивільному губернаторові М. М. Бердяєву, його синам і онукам. Друга – передана до казни і називалася ранговою. Селяни першої частини були кріпаками, другої – казенними. Після цього поділу за обома частинами містечка закріпилися відповідні назви: Бардіївка (нинішня Піщана) і Кип'яча, що стала власністю казни.

Історія краю сягає в далеку давнину. Земля обухівська багата на археологічні та історичні пам'ятки, з найдавніших часів розвитку людської цивілізації. У районі археологами знайдено залишки палеоліту (кам'яного віку). Провідним заняттям того часу було полювання, зокрема на мамонта, довжина якого сягала 4 м., висота до 3,6 м., а маса до 4,5 т. Кістки мамонта знайдено в Трипіллі, Халеп'ї, Українці, Безрадичах, Обухові, Підгірцях. Тут ще й досі знаходять в землі багато стародавніх знарядь праці: молотки, сокири, скребки, грузила тощо.

Loading...

 
 

Цікаве