WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Туристичний маршрут: Український Львів - Реферат

Туристичний маршрут: Український Львів - Реферат

31 травня 1921p. у Львові відбулася нарада представників українських товариств у справі заснування комітету по охороні військових могил. Одними з перших акцій новозаснованого Комітету були роботи на військових похованнях Янівського і Личаківського цвинтарів. На сучасному 38-му і сусідніх полях Янівського цвинтаря, де переважно лежать українські воїни, що померли в польській неволі 1919-20 pp., очищено могили з бур'яну і встановлено нові дерев'яні хрести на могилах, де їх не було. На Личаківському військовому цвинтарі, де були поховані учасники боїв з листопада-грудня 1918 року, дуже занедбані могили впорядковано і оправлено наново, встановлено нові хрести і таблички з написами. 2 липня 1938 року відбулась чи не найбільша жалобна маніфестація українців у міжвоєнному двадцятилітті під час похоронів Мирона Тарнавського.. У 1941 році, під час німецької окупації біля могили Мирона Тарнавського появилась ще одна могила. Помер Кость Левицький (1859 – 12.11.1941) – видатний політичний і громадський діяч, адвокат і публіцист.

Яновський військовий цвинтар зазнав значних руйнувань під час польсько-німецької війни 1939 року. Кілька десятків могил зі сторони Брюховичів були знищені вибухом бомби, від них не залишилось ані сліду. Натомість могили українських воїнів па Личаківському цвинтарі перебули щасливо і польсько-німецьку і німецько-більшовицьку війни. Робітники, викопуючи у 1988 році рів для водогону з вул. Суворова (тепер Сахарова) до вул. Бойківської, витягли на поверхню 7 надгробних хрестів зі стрілецьких могил. Про те, звідки взялися там ці хрести місцеві старожили розповідали: у 1948 році приїжджали сюди військові, привозили хрести і вимощували ними дорогу. Згодом хрести потонули в ґрунті, і їх залили асфальтом. Лежали вони там сотнями... На одному з подвір'їв по вул. Куликівській з уламків хрестів була викладена стежка. Знайдені стрілецькі хрести незабаром були викрадені невідомими і майже через рік знайдені на військовому складі. Не розкриваючи нікому, крім довірених осіб, таємниці про місцезнаходження хрестів, члени "Меморіалу" В.Гордієнко та Д.Футорський разом з фотографом здійснили раптове вилучення хрестів і передали їх на збереження директору історичного музею Б. Чайковському. Шість хрестів "Меморіалу" вдалось врятувати. На одному з них був напис "Андрій Сова" – хрест походив з Яновського військового цвинтаря. На початку лютого 1990 p. на тому ж місці знову проводились розкопки. На поверхню було витягнено десятки уламків хрестів з колишніх львівських військових цвинтарів – Яновського і Личаківського. Про цю подію був знятий документальний фільм і показаний по телебаченню. Віднайдені хрести були передані на збереження в Інститут суспільних наук АН УРСР (тепер Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України).

Лише 12-ою сесією Львівської міської Ради від 8 травня 1992 року було прийнято ухвалу "Про відновлення військових поховань Українських Січових Стрільців та воїнів УГА на полі №38 Яновського цвинтаря у м. Львові". Відповідно до ухвали та розпорядження міської адміністрації № 117 від 2 лютого 1994 p. на 38-му полі Яновського цвинтаря проводились роботи по відновленню (будівництву) військового Меморіалу Українських Січових Стрільців та воїнів Української Галицької Армії. Замовник всіх робіт – департамент міського інженерного господарства. Проектно-кошторисна документація виготовлена інститутом "Укрзахідпроектреставрація Що стосується українських стрілецьких військових поховань на Личаківському цвинтарі то розпочато відновлювані роботи та спорудження меморіалу УГА. Перенесено поховання Д.Вітовського та його ад'ютанта Чучмана до Львова, а також прах президента ЗУНР Є. Петрушевича.

Джерело: Галицька Брама. – 1998. – №5-6. – С. 3-6.

Меморіальна дошка на фасаді Народної гостинниці,тепер споруда Управління Львівської митниці.

Характеристика історичних джерел та літератури комбінованого туристичного маршруту "Слідами листопадових боїв у Львові"

Більшість історико-мемуарних видань доби 1914-1920 рр. побачили світ у Західній Україні та США, Канаді у міжвоєнний період. Значну вартість являють роботи голови уряду ЗУНР К.Левицького "Історія визвольних змагань галицьких українців з часу світової війни 1914-1920" (Ч. 1-3; Львів, 1929-1930) та "Великий зрив" (Львів, 1931), в яких досліджуються проблеми національного відродження наприкінці XIX - початку ХХ ст., діяльність громадсько-політичних організацій. У книгах міністра ЗУНР М.Лозинського "Галичина в рр. 1918-1920" (Відень, 1922), "Листопадова революція" (Львів, 1929), а також у працях Л.Цегельського, А.Чайківського, С.Томашівського, К.Трильовського показано військове будівництво молодої ЗУНР.Чільне місце серед них належить таким грунтовним працям, як О.Думіна "Історія Легіону Українських Січових Стрільців 1914-1918" (Львів, 1936), "Українські Січові Стрільці. 1914-1920" (Львів, 1935), колективу авторів під головуванням Б.Гнатевича, М.Угрина-Безгрішного "Нарис історії УСС" (Львів-Київ, 1923), І.Крип'якевича і Б.Гнатевича "Історія українського війська" (Львів, 1936), "Українсько-польська війна" (Прага, 1929) колишнього командувача Галицької армії генерала М.Омеляновича-Павленка, А.Крезуба (О.Думіна) "Нарис українсько-польської війни 1918-1919" (Львів, 1933), О.Кузьми "Листопадові дні 1918 р." (Львів, 1931), А.Кравса "За українську справу" (Львів, 1937) О.Степанівни "Напередодні великих подій" (Львів, 1931), З.Стефаніва "Українські збройні сили в 1917-1921 рр." (Львів, 1938) та "Коротка історія українського війська" (Львів, 1937), Є.Бородієвича "В чотирикутнику смерті" (Львів, 1921), С.Божика "З останніх днів УГА" (Львів, 1923), М.Заклинського "Дмитро Вітовський" (Львів, 1936), О.Левицького "Галицька армія на Великій Україні" (Відень, 1921). Багатий матеріал про життєдіяльність окремих корпусів, бригад і куренів містить періодика видавництва "Червона Калина", насамперед місячник "Літопис Червоної Калини" (Львів, 1929-1939) та річник "Історичний календар-альманах Червоної Калини" (Львів, 1922-1939). Книга С.Ріпецького "Українське Січове Стрілецтво. Визвольна ідея і збройний чин" (Нью-Йорк, 1956), аналізує генезу і значення довоєнних січових організацій. Тоді ж вийшли змістовні спогади колишніх старшин УГА В.Галана "Батерея смерті" (Джерсі Сіті, 1968), Н.Гірняка "Організація і духовий зріст Українських Січових Стрільців" (Філадельфія, 1955), М.Островерхи "Блискавки і Темряви" (Нью-Йорк, 1966), дослідження С.Ярославина "Визвольна боротьба на Західноукраїнських землях у 1918-23 рр." (Філадельфія, 1956).Українську історіографію доби визвольних змагань суттєво поповнило фундаментальне п'ятитомне видання "Українська Галицька Армія: у 40-річчя її участи у визвольних змаганнях.. Серед авторів видання - голова уряду ЗУНР К.Левицький, міністр Л.Цегельський, командир корпусу генерал А.Кравс, командир бригади отаман І.Цьокан, старшини Ю.Буцманюк, С.Кульчицький, О.Левицький, А.Микитюк, П.Федорів, відомі історики І.Борщак, Л.Шанковський, які своїми теоретичними статтями, спогадами сприяли розкриттю проблеми. Цінними для дослідників стали книги: П.Мірчука "Перший листопад" (Торонто, 1958), Л.Шанковського "Українська Галицька Армія" (Вінніпег, 1974), С.Волинця "Передвісники і творці Листопадового зриву: Західноукраїнські громадські і політичні діячі" (Вінніпег, 1965). Насамперед слід відзначити фундаментальну "Енциклопедію Українознавства" Значним проривом стали праці О.Карпенка "До питання про характер революційного руху в Східній Галичині у 1918 р." (З історії західноукраїнських земель. - Київ, 1957). У 1990-х роках появилися книги М.Литвина і К.Науменка "Історія галицького стрілецтва" (Львів, 1990), "Українські Січові Стрільці" (Київ, 1992), "Історія ЗУНР" (Львів, 1995), В.Гордієнка "Українські Січові Стрільці" і "Українська Галицька Армія" (Львів, 1991), Б.Якимовича "Генерал Мирон Тарнавський" (Львів, 1994) і "Збройні сили України. Нарис історії" (Львів, 1996), О.Красівського "За Українську державу і Церкву" (Львів, 1995), Я.Тинченка "Українське офіцерство: шляхи скорботи та забуття. 1917-1921 роки" (Київ, 1995), Б.Тищика і О.Вівчаренка "Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923" (Коломия, 1993), Шишки О. "Слідами листопадових боїв" (Львів, 1993), М.Кугутяка "Галичина:сторінки історії" (Івано-Франківськ, 1993). Нарешті останнім часом видано узагальнюючі монографії С.Макарчука "Українська республіка галичан" (Львів, 1997), В.Вериги "Визвольні змагання в Україні. 1913-1923" у 2-х томах (Львів, 1998), Я.Грицака "Нарис історії України" (Київ, 1996), М.Литвина "Українсько-польська війна 1918-1919 рр." (Львів, 1998), низку наукових розвідок Я.Дашкевича, Л.Дещинського, Б.Гудя, В.Голубка, навчальний посібник під керівництвом Ю.Зайцева "Історія України" (Львів, 1996), дисертаційні роботи М.Лазаровича, О.Каляєва, М.Павленко. Ці праці відтворюють об'єктивний літопис з історії галицького стрілецтва визвольних змагань як з політичного, так і військового аспектів. Проблеми військового будівництва ЗУНР, становлення Галицької армії, створення системи військового вишколу і патріотичного виховання особового складу, окремі аспекти організації і діяльності урядів УНР і ЗУНР проаналізовано у працях М.Литвина "Українсько-польська війна 1918-1919 рр." (Львів, 1998), О.Рубльова і О.Реєнта "Українські визвольні змагання 1917-1921 рр." (Київ, 1999), В.Гордієнка "Українська Галицька армія" (Львів, 1991), В.Голубка "Армія Української Народної Республіки 1917-1918" (Львів, 1997), Б.Якимовича "Збройні Сили України: Нарис історії" (Львів, 1996), М.Кравчука "Правові основи будівництва Національних Збройних Сил України в 1914-1993 рр." (Івано-Франківськ, 1997), В.Сідака "Національні спецслужби в період Української революції 1917-1921 рр." (Київ, 1998), Г.Темка "Виховна робота в Збройних Силах України: історія і сучасність" (Київ, 1998), Л.Дещинського і В.Голубка "З історії створення збройних сил Української Народної Республіки" (Розбудова держави. 1996. Ч.6).Напрямки, форми і методи їх виховної роботи почерпнуто з монографії Б.Трофим'юка "Фізичне виховання і спортивний рух у Західній Україні (з початку 30-х років XIX ст. до 1939 р." (Київ, 1997). Цікавою є робота відомого львівського дослідника-краєзнавця подій листопада 1918 року у Львові Олександра Шишки, автора монографії "Слідами листопадових боїв"

Loading...

 
 

Цікаве