WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Туристичний маршрут: Український Львів - Реферат

Туристичний маршрут: Український Львів - Реферат

Такими успішними результатами, як на Замарстинові, не могли похвалитись інші залоги. Для поляків велику небезпеку становили батареї гармат на Личакові. Однак, 21 листопада поляки захопили Личаків. Втрата Личакова створила катастрофічну ситуацію для українців: Львів відрізано від сходу, втрачено зв'язки з львівським передмістями. Однак, інші об'єкти оборони: Казарми Фердинандта та Цитадель успішно відбивали атаки. Наступав критичний момент. У випадку успіху, поляки могли оточити українські війська. Польські сили під командуванням Ч. Мончинського та Сопотніцького налічували: 6686 чоловік, у тому числі 612 польських офіцерів.

Українська сторона 4678 чоловік. Отже, перевага польської сторони досягла майже 2000 чоловік. Поляки мали декілька літаків, бронепоїзди, бронеавтомобілі і відділ саперів.

Вночі на 22 листопада розпочався відступ. Українська залога казарм Фердинанда отримала наказ через Ринок та вулицю Театинську вийти до Лисиничів через гори Високий Замок. Відступ здійснювали через город церкви Святої Анни. Разом з стрільцями відступив Петро Франко. Вихід українських частин зі Львова відбувався дисципліновано і спокійно. На Жовківській вулиці тарахкотіли вози, автомобілі й гармати в напрямі Жовкви чи там Кам'янки. Для відступу українськиї військ, тримали оборону в районі вул. Бальонової (Гайдамацька) – станції Підзамче біля церкви Параскеви П'ятниці.

В той час, коли на Жовківській рогатці відступало українське військо, в єврейській дільниці розпочинався погром. Єврейську дільницю оточило щільним кордоном польське військо, єврейська міліція була роззброєна, а польська міліція не тільки не захищала мешканців, а й сама брала участь у пограбуваннях. За даними єврейських авторів, під час погрому вбито 72 особи, 433 – важко поранено. Повідомлення про львівський погром обійшло всі єврейські газети. За статистикою єврейських дослідників, серед загиблих були діти, домогосподарки, ремісники. Були підпалені та осквернені синагоги.

Історична довідка.

Дії єврейської міліції під час Листопадового Чину.

Це військове утворення сформувалось у перші дні Листопадового Чину. Міліція ставила собі за завдання не дозволяти кримінальному елементу Львова грабувати, вбивати, прикриваючись політичними гаслами. На політичному рівні її представники заявляли, що жодну сторони підтримувати не будуть, притримувались чіткої позиції протягом польсько-українських боїв листопада 1918 року. Єврейська міліція охороняла третю дільницю Львова від бандитів. Після початку боїв з ініціативної групки шкільної молоді, до бою почали зголошуватися великі групи людей. Зброю видавали всім хто прийшов. Загалом біля 2500 карабінів. Як повідомляли військові, серед них були і кримінальні злочинці. Польські офіцери знаходились надзвичайно складній ситуації: відмовитись від цієї сили означало відмовитись від боротьби за Львів. Єврейська міліція цю кримінальну стихію переборювала .У складі УГА сформовано єврейський батальйон. На чолі батальйону став Н.Шапіро, а до складу батальйону вступило 3000 осіб. Батальйон був сформований у Золочеві.

Тимчасовий закон про державну самостійність Українських земель бувшої австро-угорської монархії.

Артикул 1.

Назва.

Держава, проголошена на підставі права самовизначення народів Українською Національною Радою у Львові дня 19 жовтня 1918 року, обнимаюча весь простір бувшої австро-угорської монархії, заселений переважно українцями, має назву: західно-Українська Народня Республіка.

Артикул 2.

Границі.

Простір ЗУНР покривається з українською суцільною етнографічною областю вмежах бувшої австро-угорської монархії, то є з українською частиною бувших австрійських коронних країв Галичини з Володимирією і Буковини, та з українськими частями бувших угорських столиць(комітатів): Спис, Шариш, Земплин, Уг, Берег, Угоча, і Марамош, як вона означена на етнографічній карті австрійської монархії Карля бар. Черніга.

Артикул 3

Державна суверенність.

Отся державна територія творить самостійну ЗУНР.

Артикул 4

Державне заступництво.

Права влади іменем ЗУНР виконує весь її нарід через своє заступництво, вибране на основі загального, рівного, безпосереднього, тайного і пропорційного права голосування бенз ріжниці пола. На цій самій основі мають бути вибрані Установчі Збори ЗУНР. До часу зібрання Установчих Зборів виконує всю владу Українська Національна Рада і Державний Секретаріят.

Артикул 5.

Герб і прапор.

Гербом ЗУНР є6 золотий лев на синім полі, обернений в свою праву сторону. Державний прапор є синьо-жовтий. Державна печать має довкола гербу напис: ЗУНР.

Схема боїв за Львів 1-20 листопада 1918 року.

Карти бойових дій у листопаді 1918 року на території Львова.

Меморіальні дошки Д. Вітовського та

М. Міхновського на готелі "Народний"

Поховання українських січових стрільців на Збоїщах, Замарстинові та Голосках та на Знесінні

Понад 170 відомих і невідомих українських стрільців, котрі загинули у боях за Львів, були поховані на двох ділянках приватних володінь міщанина Боднара, що примикали до військового австрійського цвинтаря.

На двох українських ділянках Личаківського військового цвинтаря були в основному поховані учасники боїв з листопада-грудня 1918 року, і серед них декілька цивільних осіб, а навіть один російський солдат Садиків Хаїм (мабуть, татарин). Захоронення велись там і пізніше, вже коли бої велись поза Львовом. Так, 10 березня 1919 року чисельна українська громада провела в останню путь двох українських офіцерів Романа Вінявського та Івана Демчину. Підхорунжий Вінявський, поранений під Кривчицями, помер в Гарнізонному шпиталі на вулиці Личаківській. Другий, Іван Демчина, випускник гімназії, родом з Камінки Лісової, пораненим потрапив у полон. Помер 7 березня 1919 року в Гарнізонному шпиталі.

Ще в грудні 1918 року у Львові з ініціативи малого гуртка громадян засновано гуманітарну організацію "Український Горожанський Комітет". Члени УГК збирали поміж львівською громадою продукти харчування, ліки, білизну і передавали все це в табори та шпиталі .

Поховання УСС на Збоїщах.

19 березня 1919 року польським військовим судом на кару смерті через повішення були засуджені "Юліан Саламонович, народжений 17 березня 1898 року у Винниках, мешканець Львова, греко-католик, син Томи і Анни, стану вільного, помічник теслі, без маєтку, некараний, і Михайло Фолис, народжений 21 серпня 1892 року в Скнилові, греко-католик, вільного стану, син Йосифа і Анни, господар, закінчив агрономічні курси, власник реальності, некараний". Внаслідок "помилування" кара смерті через повішення була замінена їм розстрілом. Страту виконано на Цитаделі в присутності о.Євгена Дудикевича, пароха церкви свв. Петра і Павла. Розстріляних поховали у спільній могилі на 38 полі Янівського цвинтаря, де невдовзі було встановлено дубовий хрест і насипано невеликий курган. На тому ж полі був похований розстріляний 27 червня 1919 p. четар Українських Січових Стрільців Роман Шевчук.

А тим часом новий ворог – плямистий тиф – все частіше давав про себе знати. Особливо невтішним був стан по всіх політичних арештах, тюрмах і таборах. 28 грудня в епідемічному шпиталі на Клепарові помер від тифу полковник української армії Лев Ган. Поховали його, як і всі інші жертви епідемії, на Янівському цвинтарі у Львові. Всього на Янівськиму цвинтарі було захоронено близько 1000 українських воїнів, котрі загинули в боях та померли від епідемій.

Громадяни с. Винники, що біля Львова, дістали дозвіл на ексгумацію тлінних останків 16 невідомих українських стрільців. Їх перезахоронення, як і останків поручника Івана Воробця, було призначено на 23 квітня 1921 року на місцевому цвинтарі.

Невдовзі патріотична винниківська громада спорудила величний пам'ятник полеглим (проектував Лев Лепкий, виконував Василь Сидурко.

У 1918 році розміщений на т. зв. "Голдах" Клепарівський цвинтар у Львові збільшився на 7 могил невідомих українських стрільців. Десь на початку 90-х років на зруйнованому Клепарівському цвинтарі було насипано символічну могилу-курган, як пам'ять про загиблих героїв.

Майже не пошкодженим зберігся до наших днів пам'ятник на братській могилі Українських Січових Стрільців на кладовищі Старого Знесіння у Львові. У 1993 p. невідомі викрали частину набою, вмурованого в цей пам'ятник. Могили українських воїнів були теж на Кульпаркові, в Брюховичах, Голоску Великому, Кривчицях, Скнилові, Сихові, Козельниках, Збоїськах та інших місцевостях. Є відомості, що у Збоїськах навесні 1922 p. заходами місцевих громадян збирались кошти на побудову пам'ятника полеглим.

Loading...

 
 

Цікаве