WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Туристичний маршрут: Український Львів - Реферат

Туристичний маршрут: Український Львів - Реферат

2, 3, 4 листопада 1918 року склалася дуже складна ситуація на цій ділянці міста. Польським відділам вдалося пробитися з Духовної семінарії через горище до будинку пошти і підпалити праве крило, а до гасіння пожежі було допущено міську пожежну сторожу. Вона виявилася у змові з поляками і не допустила українські відділи до будинку. Так українці втратили пошту, але всі будинки на вул. Словацького залишались в українських руках.

Відзначився у боях за Головну пошту січовий стрілець П. Газдайко. В ході боїв за Головну пошту на боці українських сил воювали батько Степана Бандери – Андрій та, у майбутньому, член Комуністичної партії Західної України Крілик. Осип Крілик був поранений в боях за Оссолінеум. Пожежа в будинку Головної пошти в результаті боїв за Львів у листопаді 1918 р. створила безпосередню загрозу для книжкової колекції Інституту ім. Ю. Оссолінського. Тому на деякий час бойові дії припинилися та представники воюючих сторін взялися до рятування збірки бібліотеки.

Зупинка десята.

Цитадель

В центрі сучасного Львова знаходиться височина, з якої розкривається мальовнича панорама Львова. У 50-х роках ХІХ століття тут споруджено військову австрійську фортецю Цитадель. У давнину три вершини гори мали свої назви: східна – Каліча гора, західна – гора Шембека, південна – гора Вроновських. Гора Шембека ще називалась "турецькими шанцями", як пам'ять про те, що звідси, з окопів, у 1672 році турецькі гармати обстріляли місто. На Познанській горі 1655 року стояло військо

Б.Хмельницького і боярина Бутурліна. Біля схилів найвищого пагорба – гори Вроновських – знаходяться споруди костелу та колишнього шпиталю Св. Лазаря. Командування українськими збройними підрозділами очолив старшина УСС Ілько Цьокан. Підрозділ Осипа Букшованого зайняв споруду Цитаделі.

Екскурсія експозицією відділу "Визвольних змагань українського народу" Львівського історичного музею. Площа Ринок № 4.

"Віденська кав'ярня".

Кава для Львова з давніх часів мала неабияке значення. Тут її п'ють вже не одне століття. Перші ж львівські кав'ярні з'явились у 1780 роках, після реконструкції західної околиці міста. У 1829 році збудовано першу в місті, спеціально спроектовану для цієї мети, кав'ярню, котра отримала назву "Віденська". Будинок кав'ярні початково мав аж три фронтони у всі боки, за винятком площі Святого Духа (площа Підкови).

Однак на знак особливої ласки (precario modo), магістрат дозволив Гартману зробити вікна та службові двері і з боку площі, котрі, згідно з міськими звичаями, мали бути замуровані на першу ж вимогу. Розташована в зручному місці, кав'ярня приносила чималі прибутки. Навіть під час Листопадових боїв кав'ярня не припиняла своєї роботи. Оскільки проспектом Свободи проходила українська оборонна лінія, тут чатувала українська старшина. До 1939 року в кав'ярні був окремий зал винятково під резервацію для особливо поважних клієнтів. Тут відбувались не тільки важливі зустрічі й прийоми, але й укладалось багато торговельних і фінансових угод. На початку ХХ століття вона була однією з найпопулярніших серед львівських кав'ярень та ресторанів. Постійними відвідувачами кав'ярні були найяскравіші постаті тогочасного Львова. Це і Михайло Грушевський, генерал Тарнавський, Станіслав Людкевич, етнографи Володимир Охримович та Володимир Гнатюк і, навіть, Іван Франко, який не любив "шинків та ресторацій", вчащав до "Віденської" на щоденну "порцію газет" за філіжанкою кави.Сучасна історія "Віденської кав'ярні" розпочалася 6 червня 1998 року, коли було відкрито залу кав'ярні, а через рік почали функціонувати дві зали ресторану. У 2002 році до столітнього ювілею за архівними матеріалами відтворено автентичний вигляд галереї "Віденської".

До кави Вас запрошує бравий вояка Швейк.

Зупинка одинадцята.

Народний Дім. Вул. Театральна, 22

Споруда Народного Дому споруджувалася з 1851 -1864 рр. за проектом Вільгельма Шмідта та Сильвестра Гавришкевича на кошти галичан. В будинку містилася чоловіча академічна гімназія, бібліотека та український театр "Руська бесіда". Саме в Народному Домі у листопаді 1918 року вміщувався штаб українських сил у боротьбі про Львів. На будинку вміщено меморіальну дошку присвячену ЗУНР. Народний Дім став командним пунктом українського повстання у листопаді 1918 року.!8 жовтня 1918 року в Народному Домі зібрано українських послів до галицького та буковинського сеймів та австрійського парламентів, щоби утворити Конституанту, яка мала вирішити подальшу долю українського народу. При брамі стояла залога з0 українських студентів, яка перевіряла документи. Серед цих хлопців були майбутні автори спогадів про Листопадовий Чин –Зиновій Кузьма та Н. Созанський. Під час двохденного засідання участь брали: Степан Баран, Митрополит Андрей Шептицький, Юліан Романчук, Смаль-Стоцький, Є. Петрушевич, Микола Ганкевич. Неподалік від народного Дому на стіні Преображенської церкви розміщується фрагмент снаряда, який відноситься до подій польсько-українських боїв 1918-19 рр. у Львові.

Зупинка дванадцята.

Львівська ратуша.

Закладання нового будинку ратуші відбулося через рік з великою тривало протягом 1830-1835 рр. Авторами проекту були архітектори Ю. Маркль, Ф. Трешер, А. Вондрашка. Стиль – віденський класицизм. Кошт на будівництво виносив 500 тис. крон – сума на ті часи астрономічна. У 156 кімнатах і дев'яти залах розмістилися крім магістрату, школи, ощадна каса, міський архів та інші установи. Вежа піднялася на висоту 65 метрів. Під час придушення повстання 2 листопада 1848 р. Ратушу підпалили бойовою ракетою. Загорілась вежа, і через деякий час купол провалився всередину. Будинок було відновлено у 1851 році.

У 1852 році на вежі встановили новий годинник. У 1883 році ратушу з'єднали першим у Львові телефонним зв'язком з деякими установами і пожежною командою. Загін УСС на чолі з поручником Мартинцем захопив владу у Ратуші. Ілько Цьокан повідомив ЦВК про те, що австрійські збройні частини у боротьбі за Львів будуть дотримуватись нейтралітету. 1 листопада 1918 року сотник Степан Паньківський підняв над ратушею синьо-жовтий прапор ЗУНР. Український прапор, який був встановлений на вежі ратуші 1 листопада 1918 року січовим стрільцем Степаном Паньківським, був виготовлений дружиною директора "Народної Торгівлі" Марією Лазорко. Телефонний зв'язок між відділами української залоги Львова протягом Листопадового Чину здійснювали сестри Онацькі. Згідно зі спогадами у приміщенні ратуші була розташована кухня для приготування їжі учасникам Листопадових боїв.

Степан Паньківський – підняв прапор над львівською Ратушею.

З цього часу стало традицією вивішувати державний прапор на вежі ратуші. Синьо-жовтий прапор України знову замайорів над ратушею 3 квітня 1990 року. Як раніше, тут розміщується міська Рада Львова.

Зупинка тринадцята.

Обід.

Ресторан "Криївка"

Ресторан повністю відтворює побут учасників Визвольних Змагань Українського народу і допоможе перенестись в атмосферу українських військових традицій. Тут Ви побачите не тільки одяг повстанця, але зможете ознайомитись з традиційною їжею та напоями українського вояка. А ще головний Провід "Криївки" ознайомить з цікавою історичною інформацією, запропонує цікаві сувеніри, вишиту сорочку, футболку, кашкет. Адреса: Площа Ринок,14

Високий Замок

Для захисту станції Підзамче від польських аеропланів, які наносили бомбові удари по українським захисникам станції, на копці Високого Замку Петро Франко обладнав гармату, під колеса лафету якої були підставлені цеглини. Це давало можливість здійснювати обстріл об'єктів, які розташовувались у повітрі.

Інтенсивна і гучна стрільба унеможливила подальше здійснення ворожих повітряних наскоків на станцію. Українська залога на залізничній станції Підзамче була очолювана Зеноном Носковським, якій вдалося зупинити на підходах до станції панцирний потяг з польським екіпажем.

Зупинка чотирнадцята.

Знесіння.

Поховання УСС на території міста розміщуються на території кладовищ передмість Львова Знесіння, Голосько, Збоїща. Більшість з надгробків відновлено у роки незалежності України. На території Знесінського кладовища дбайливо зберігається єдина збережена могила УСС в Україні. Там поховано останніх оборонців Львова 20-22 листопада 1918 року, які захищали відступ українських військових частин на Жовківську рогатку. В радянський час під час усування кладовища села Голосько, знищено поховання УСС в районі сучасної вулиці Варшавської.

Loading...

 
 

Цікаве