WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Туристичний маршрут: Український Львів - Реферат

Туристичний маршрут: Український Львів - Реферат

Зупинка друга.

Янівський цвинтар.

Цвинтар знаходиться на вул. Шевченка,128. Площа біля 38 га. Понад 200 тис. поховань розташовано на 68 полях. Янівський цвинтар заснований у 1883 р. для західної частини міста. Неподалік в околицях вулиці Золотої вже розташовувалося нове єврейське кладовище. На полі 38 відновлено військовий меморіал стрільців УГА, які загинули під час листопадових боїв 1918 р. у Львові та в наступні роки під час польсько-української війни. Тут було поховано 1070 стрільців. Дещо пізніше на цьому кладовищі спочив командувач УГА Мирон Тарнавський (1869-19038) та прем'єр-міністр ЗУНР, визначний діяч українського громадського і політичного життя Кость Левицький (1859-1941). Поруч у 1994 р. тут перепоховано Василя Беня (+1941), підполковника армії УНР, ад'ютанта Симона Петлюри. Стрілецький меморіал був знищений тоталітарним режимом на початку 1970–х років. У 1997-1999 рр. були проведені роботи з відновлення стрілецького кладовища за проектом авторського колективу АРМ-4 інституту "Укрзахідпроектреставрація" у складі О. Петришин, Н. Олійник, О. Кіщак, Т. Чолій. Поруч, на 39 полі, могила Броніслава Яніва (1885-1931), одного з організаторів створення меморіалу, голови товариства охорони воєнних могил. На 20 полі спочив генерал армії УНР, член Комісії по утворенню військових шкіл і академій В'ячеслав Суходольський (1877-1938). Янівський цвинтар прийняв на спочинок останки українських патріотів: активного члена УВО Ольги Бесараб (1890-1924, на полі 13), замордованої польськими тюремщиками, Василя Біласа (1911-1932, поле 41) та Дмитра Данилишина (1907-1932, поле 41), бойовиків ОУН, страчених польським судом за експропріаційний напад на пошту в Городку.

Зупинка третя.

Львівська політехніка (вул. С. Бандери,12).

Головний корпус Університету "Львівська політехніка" був споруджений для Політехнічної школи у 1874-1877 роках архітектором Ю. Захаровичем у стилі неоренесансну. Аттик оздоблює латинський девіз "Наукам і мистецтвам" і завершує скульптурна група, авторства Л. Марконі, що зображує Інженерну науку, Архітектуру і Механіку. У приміщенні вестибулю будинку встановлене мармурове погруддя Ю. Захаровича (ск. Ю. Белтовський, 1910 р.) та пам'ятну стелу "Борцям за волю України" з барельєфними портретами С. Бандери і Р. Шухевича (автори Б. Попович і Ф. Василенко, 1993). В руках поляків знаходилась споруда Львівської політехніки. В приміщенні головного корпусу Львівської політехніки розташовувався шпиталь учасників Листопадових боїв у Львові. Поховання здійснювались на території парку, а після завершення боїв були перенесені на Янівське та Личаківське кладовища Львова.

Зупинка четверта.

Церква Святого Юра.

Греко-католицький собор, чудова пам'ятка в стилі рококо. Архітектор Б. Меретин, 1744-1761рр. Розташований на вершині узгір'я висотою – 321 м. над рівнем моря. Крізь браму оздоблену фігурами авторства М. Філевича 1770 р. проходимо на подвір'я. На головному фасаді розміщується портал та статуї Святих Атанасія і Льва роботи Й. Пінзеля. Аттик завершує інша скульптурна композиція Пінзеля – "Юрій Змієборець". Сходи прикрашені фігурами геніїв, автор – С. Стражевський. У підземній частині – крипта., де знаходяться саркофаги кардинала С. Сембратовича, митрополита А. Шептицького, патріарха Й. Сліпого та митрополита В. Стернюка. Навпроти собору стоїть палац митрополитів, споруджений у стилі рококо з елементами класицизму (арх. К. Фесінгер, 1762 р. реконструкція 1772 р.) Біля входу на стіні палацу – меморіальна дошка з портретом митрополита А. Шептицького. (ск. Я. Мотика,1991 р.) До ансамблю собору належить дзвіниця, архітектор Й. Землер, Й. Брайнзейс, 1828, 1866 рр. У ній вміщено найдавніший дзвін в Україні, відлитий у 1341 році. Протягом 2-3 листопада 1918 року біля церкви Св. Юра проходили збройні сутички з польськими підрозділами.

Зупинка п'ята.

Єзуїтський город

3 листопада 1918 року о 2 годині дня розпочато наступ трьома групами на центр Львова. Третя польська група зустріла опір українців на території Єзуїтського парку. Поляки дійшли до Сейму. Зайняли площу Смолки (Григоренка) і вже мали змогу обстрілювати Гетьманські Вали (проспект Свободи). Це створило пряму загрозу для Народного Дому. Врятував ситуацію Ілько Цьокан. Сформувавши невеликий підрозділ добровольців, він штурмом взяв польські позиції біля Галицької Ощадної каси, очистив від противника вулицю Січових стрільців (3 мая) та вул. Костюка, де розміщувалася Народна гостинниця, дістався до споруди Галицького Сейму і відкрив вогонь по Єзуїтському парку. Поляки зі значними втратами відступили до церкви Св. Юра. Наступ українців був вдалим не тільки біля парку, але і біля казарм Ф. Фердинанда на вул. Городоцькій. Тут вела бій V Гуцульська сотня УСС. Була підбита польська броньована машина. Серед дієвих оборонців казарм Ф. Фердинада відзначено командування українського старшини Романа Купчинського. В приміщенні казарм Франца Фердинанда (вул. Городоцька) розміщувалась українська залога на чолі з Петром Франко. Зараз у старих приміщеннях казарм - військова частина Збройних Сил України. Тут відкрито меморіальну таблицю, присвячену пам'яті Визвольних Змагань українського народу 1918-1919 рр.

Зупинка шоста

Споруда Управління Львівської залізниці (вул. Листопадового Чину, 20)

Проект виконаний у Відні, доповнив архітектор М. Лужецький, 1895-1897 роках. Частково збереглось оздоблення фасаду та інтер'єрів. Тут з 1913 року і донині знаходиться Управління львівської залізниці. В ході Листопадових боїв в районі Дирекції львівської залізниці було зупинено польську броньовану машину. 2 листопада 1918 року полякам вдалося захопити Дирекцію залізниць (вул. Листопадового Чину). Героями штурму банку та Дирекції залізниць стали: Роман Купчинський та Ярослав Гордій. Січовий стрілець Мирон Сіцінський підбив польську бронемашину.

Зупинка сьома.

Галицький Сейм

Тепер у будинку розташовується головний корпус Львівського національного університету імені Івана Франка. Університет знаходиться тут з 1919 року, а споруджений 1877-1881 роках за проектом архітектора Ю. Гохбехера для Сейму Галичини. Центральний ризаліт має портик з лоджією. Перед пілонами бачимо дві алегоричні композиції скульптора Т. Рігера: зліва – "Освіта", справа – "Праця". Вгорі на аттику – ще одна група Т. Рігера – "Опікунчий дух Галичини" (Галичина. Дністер, Вісла). Нижче фасад оздоблений статуями, що уособлюють Кохання, Справедливість (скульптор З. Трембецький), Правду і Віру (скульптор Ф. Мікульський). 3 листопада за Галицький Сейм розпочалися бої з польськими підрозділами, які наступали з Єзуїтського городу. Активним діям старшини Ілько Цьокана вдалося зупинити польський наступ і відбити споруду від польської залоги. В рейдах українських загонів до церкви Святої Анни відзначились: Никифорук, Григорук, Р. Головка, Є. Ляхович.

Зупинка восьма.

Народна гостиниця (Костюшка,1)

У сецесійній кам'яниці колишнього українського готелю "Народна гостинниця" (архітектор Т.Обмінський, 1906 р.) тепер знаходиться Управління Західної регіональної митниці. Тут у перші години Листопадового Чину розміщувався штаб українських сил. На фасаді знаходяться три меморіальні дошки: Костя Левицького, Мирона Тарнавського, Дмитра Вітовського. Під час Листопадового Чину тут також був штаб ЦВК (Центрального військового комітету).

Зупинка дев'ята.

Результати бойових дій на споруді Головної пошти.

Головна пошта.

Споруда реконструйована в дусі модернізованого ампіру архітектором Є. Червінським у 1922 році. З тилу до Поштамту добудовано сучасні приміщення телеграфно-телефонної станції й компанії "УТЕЛ" (вул. Дорошенка, 43). На цьому місці до 1945 року знаходився парк греко-католицької семінарії з пам'ятником митрополиту А. Шептицькому (ск. А. Коверко, 1932 р.), Духовна семінарія та Богословська академія. Споруда церкви Святого Духа знищена у 1941 році німецькою авіабомбою у наслідок бомбардування Головної пошти у Львові. Залишилась Святодухівська дзвіниця (1729 р.) в якій розташовано музей "Русалки Дністрової". Духовна семінарія і Богословська академія містилася у будинку № 41, з неоренесансним порталом входу (арх. С. Гавришкевич, 1889 р.) У каплиці семінарії знаходився в 1927-1939 рр. Святодухівський іконостас роботи П. Холодного-старшого (нині – у Національному музеї). Тепер тут – географічний факультет Національного університету. Бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. Перебудова монастиря кармеліток черевичкових у 1817-19 рр. архітектором П. Нобіле та 1827-1830рр інженером Ю. Бемом у класичному стилі була використана для розташування наукового закладу з бібліотекою та музеєм. У ХІХ – І половині ХХ ст. весь науковий заклад мав назву Оссолінеум. В пам'ять про власника і мецената Ю. Оссолінського, який подарував свою збірку та колекції Львову.

Loading...

 
 

Цікаве