WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Особливості методики лікувальної фізкультури (ЛФК) у лікуванні захворювань і травматичних уражень периферійної нервової системи - Реферат

Особливості методики лікувальної фізкультури (ЛФК) у лікуванні захворювань і травматичних уражень периферійної нервової системи - Реферат


Реферат на тему:
Особливості методики лікувальної фізкультури (ЛФК) у лікуванні захворювань і травматичних уражень периферійної нервової системи
Залежно від залучення певної ділянки нерва в запальний або травматичний процес розрізняють такі захворювання: радикуліт (запалення нервових корінців); неврит (запалення нервових стовбурів); плексит (запалення нервових сплетень); поліневрити (запалення декількох нервів).
Характерною рисою клінічної картини у хворих із запальними і травматичними пошкодженнями периферійної нервової системи є порушення рухової функції та біль. Периферійний параліч і в'ялий парез супроводжуються м'язовими атрофіями, зниженням м'язового тонусу і сухожилкових рефлексів.
Мета ЛФК:
1) поліпшити кровообіг і трофічні процеси в ділянці ураження, сприяти усуненню судинних та трофічних розладів;
2) активізувати розсмоктування залишкових явищ запального процесу (профілактика утворення зрощень та рубцевих змін);
3)зміцнювати паретичні м'язи і зв'язковий апарат;
4) запобігти м'язовій атрофії та тугорухливості в суглобах або усунути їх;
5) розвивати й удосконалювати замісні рухи та координацію рухів;
6) протидіяти викривленню хребта та обмеженню рухливості хребта;
7) справляти оздоровчу та загальнозміцнювальну дію на організм хворого.
Основні методичні принципи проведення ЛФК:
1) вибір безбольового вихідного положення - за допомогою оптимальних вихідних положень виявити довільні рухи і розвивати наявні активні рухи (для цього необхідно скорочувати паретичні м'язи і роз-тягувати їх антагоністи);
2) розвивати рухливість у суглобах, збільшувати м'язову силу, підвищувати тонус організму і розвивати навички прикладного значення за допомогою спеціальних фізичних вправ, поступово розвивати рухові навички;
3) вправи треба виконувати нерізко, амплітуду рухів збільшувати поступово за допомогою махоподібних рухів без обтяження;
4) не доводити напружені м'язи до стану вираженого стомлення, для чого чергувати спеціальні вправи із загальнорозвиваючими;
5) розтягування скорочених м'язів досягати вправами з обтяженням;
6) необхідні самостійні заняття 1-5 разів на день, поряд з фізичними вправами застосовувати бальнеофізіотерапевтичні процедури.
Із засобів ЛФК рекомендують вправи, що сприяють відновлюванню функцій паретичних м'язів (пасивні, ідеомоторні, зі стимуляцією активних рухів, активні вільні вправи, вправи з опором) та вправи, що сприяють посиленню кровообігу та кровопостачанню нервів (динамічні вправи для суглобів кінцівок, на координацію, на підвищення стійкості вестибулярного апарату).
Одним із найпоширеніших захворювань периферійної нервової системи є радикуліт. До первинних радикулітів відносять радикуліти інфекційного, застійного, токсичного і травматичного характеру; до вторинних - радикуліти внаслідок дегенеративних змін у хребтовому стовпі.
Основними вихідними і водночас розвантажувальними положеннями для виконання вправ ЛГ хворим із попереково-крижовим радикулітом є колінно-ліктьове або колінно-кистьове, лежачи на спині, лежачи на боці, а в разі шийно-грудного радикуліту - сидячи, стоячи з опорою на руки.
Особливості методики ЛФК у лікуванні невриту лицевого нерва
Клінічні ознаки: паралізований бік обличчя млявий, дряблий, порушено мигання повік, не закривається очна щілина, рот перекошений у здоровий бік, кут рота з цього боку опущений, мованерозбірлива. Найтяжче ускладнення невриту лицевого нерва - контрактура паретичних м'язів і поява синкінезій. Лікування комплексне: спеціальне положення (лейкопластична маска), лікувальна мімічна гімнастика (з 6-10-го дня захворювання), масаж, фізіотерапевтичні процедури.
Пасивно-активні вправи для мімічних м'язів (В.В. Макареня, 1992):
1. Відкривання та закривання рота з підтримуванням пальцями верхньої і нижньої губи на боці ураження.
2. Заплющування та розплющування очей за допомогою вказівного пальця з підтримуванням перстеневим пальцем верхньої губи на боці ураження.
3. Одночасне відведення кутів рота в лівий та правий бік і оскал зубів з підтримуванням великим і вказівним пальцями верхньої та нижньої губи на ураженому боці.
4. Витягування зімкнених губ уперед зі збереженням їх симетричності за допомогою пальців.
5. Нюхальні рухи з підтримуванням пальцями зовнішнього краю ніздрі та верхньої губи на ураженому боці.
6. Насуплювання брів за допомогою пальця, розміщеного в ділянці над-брівної дуги, до утворення чіткої вертикальної складки.
7. Зморщування лоба (утворення виразних горизонтальних зморшок), вказівний палець - на надбрівній дузі для активної допомоги рухові брови.
8. Одночасне і почергове надування щік (губи притиснути пальцями однієї руки, щоб не виходило повітря, долонею другої - натиснути на здорову щоку, щоб вона не надувалася).
9. Почергове і одночасне підгортання верхньої та нижньої губи за допомогою пальців (рот напіввідкритий).
10. Імітування посмішки з підтримуванням пальцем кутика рота.
Темп виконання цих вправ повільний або середній. Кожну вправу на початку курсу повторюють 10-15 разів, потім кількість повторень збільшують щодня на 3-5 і поступово доводять до 30-40 разів. У міру збільшення амплітуди самостійних рухів і сили скорочення паретичних м'язів необхідно зменшувати допомогу у виконанні вправ. Слід уникати втоми уражених м'язів. Підтримуванню тонусу м'язів на боці ураження й поліпшенню проведення нервових імпульсів допомагає масаж.
Масаж починають з ділянки лоба погладжувальними рухами долонної поверхні пальців, потім виконують спіралеподібне розминайня в напрямку від середньої лінії до скронь. Коловий м'яз ока масажують по верхньому краю від середньої лінії назовні, а по нижньому краю - у зворотному напрямку; масаж щоки виконують у напрямку від краю нижньої щелепи вгору до носа. Масаж верхньої губи, носа і підборіддя також проводять знизу вгору, тобто від кута рота до носа, від кінчика носа до перенісся і з-під краю нижньої щелепи до кутика рота. Кожен прийом масажу рекомендують повторювати 5- 8 разів, увесь сеанс необхідно виконувати кілька разів на день.
Якщо розвивається парез лицевого нерва, завдання ЛФК полягає у відновленні самостійних рухів м'язів обличчя з обох боків, Спеціальні вправи починають з виконання найпростіших рухів мімічних м'язів. Використовують артикуляційні рухи губ, починаючи з вимови голосних а, у, і, о та ін., а потім - кількох складів - ма-ма-ма-ма, чу-чу-чу-чу, мі-мі-мі-мі та ін.
Слід зазначити, що поєднання звуків б, в, п, ф, з зі звуками с тау важкі для вимови. Тому рекомендується давати хворому завдання на день для самостійного виконання перед дзеркалом найбільш важкозасвоюваних звуків і складів. Критерієм відновлення нормального стискання губ може бути здатність хворого свистіти на видиху та витягувати губи трубочкою.
Loading...

 
 

Цікаве