WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Туристично-краєзнавча подорож по Українських Карпатах - Курсова робота

Туристично-краєзнавча подорож по Українських Карпатах - Курсова робота

г.Петрос 2,0 1,5 Грунтово-кам'яниста стежка.3еликий набір висоти.
г.Петрас - Кваси 23,0 5,5 Добра грунтово-кам'яниста дорога. Невеликий перепад висот при траверсі хребта"Великий перепад висоти від Шешула на с. Кваси
Всього: 40,0 км 42,0 год
Пройти відстань - 140,0 км.
Чистий ходовий час - 42,0 год.
Середня швидкість - 3,33 км/год.
3.2.Технічний опис маршруту
ДЕНЬ ПЕРШИЙ / 16.08/
Пройшовши перевірку документів на КПИ прикордонної застави с. Шибеного, розпочинаємо нашу подорож по горах Гриняви та Чорногорію Перші, кілометри пролягають долиною р. Чорний Черемош по добрій каме-нистій дорозі. Піднесений стартовий настрій хоче затьмарити літній дощ, не вщухає ще з минулого вечора, але хлопці вперто йдуть вперед. Північно-Західний вітер загнав дощові хмари в глухий кут між Чивчинами та Гринявськими горами і має бажання виконатимісячну норму опадів і цьому районі. Та За даними обласної метеослужби циклон вже вщухає. Хоча при постійному спостереженні За руслом ріки бачимо, що рівень води піднявся на 0,5 м.
Ось І перший проміжний фініш нашої подорожі - с. Буркут, яке з прадавніх Часів славилося своїми сірководневими джерелами, що мають лікувальні властивості. Свого часу, а саме влітку 1901 року тут перебувала славна дочка українського народу - поетеса Леся Українка. Приїжджав провідати її і один з корифеїв українського письменства - Іван Франко. На честь перебування Лесі Українки на будинку Буркутського лісництва встановлено меморіальну дошку0
Діти смакують воду з джерела біля відновленої альтами, а я допомагаю ретроспективно уявити їм, що саме 101 рік тому в липні - серпні 1901 цією стежкою ступала наша славна Леся Українка, набиралася сил з цього джерела.
В такі хвилюючі хвилини навіть сонце змогло пробитися через хмари і подарувати 5 хвилин погідної погоди"Після обіду вирушаємо далі долиною Чорного Черємоша. Південний напрям долини змінюється на південно-східний аж до устя Альбіна. Трішки перепочивши, знову пішов дощ. Кала-мутна вода Заповнила річище по самі вінця і в місцях, де ухил найбільший, загрозливо постукує камінням по дну і проносить на своїх потужних раменах невеликі кущі, пеньки, стовбури дерев.
При підході до устя Альбіна, лівої притоки Чорного Черемоша, зустрічаємося з першою серйозною перешкодою - вода залила найнижчу частину дороги, утворивши з скелястим схилом, - прижим. Робимо розвідку і знаходимо обхідну стежку над скелями, набір висоти 20-25 м. Та враховуючи складність організації безпечного проходження мокрого кам'янисто-ґрунтового схилу під проливним дощем, вирішуємо навести перила вздовж прижима і пройти річку вбрід /фото № І/.
Після Альбіна долина пролягає в східному напрямку. Біля 20.00 при-ходимо до устя Попадинця, теж лівої притоки Чорного Черемоща. Як і Альбіна, витоки його знаходяться на північних схилах Чивчинського хребта. На лівому березі Чорного Черемоша є закинуті будинки другої прикор-донної застави, тут можна переночувати.
1. Прохід прижма на р. Чорний Черемош поблизу Альбіна
ДРУГИЙ ДЕНЬ / 17.08 /
Ранок зустрів нашу групу низькою хмарністю та дрібним дощиком. Та поки готувався сніданок і група збиралася і дорогу, дощ стих.
Нижче застави переходимо Чорний Черемош по капітальному дерев'яному мості. На правому березі, як раз проти будинків застави, починається серпантинна кам'яниста дорога, яка через дії години ходу виводить на основний хребет Гринявських гір і районі між вершинами Кам'янець /1521 м/ та Стефулець Великий /1543 м/. Далі наш шлях пролягає вздовж основного хребта Гринявських гір, який аж до полонини Луковиця має північно-західну орієнтацій.
Весь хребет оповитий хмарами, періодично налітає дощ, видимість 50-100 м. Ідемо на "автопілоті". Багато часу витрачаємо на роботу з компасом та картон,та це є гарантіє" правильного вибору шляху. Траверсуємо вершину г.Стефулець Великий з північного сходу ґрунтовою дорогою і в обідню пору приходимо на полонину біля підніжжя вершини г. Великий /Мясни/ Приступ. Тут розміщено велике господарство по випасу овець /нараховується 700 голів/. Зупиняємося на обід у гостинних господарів /фото № 2/, поки чергові готують обід, знайомимося з господарством та технологією виготовлення овечого сиру.
Погода у горах дуже нестійка. За дві години обідньої перерви вітер розганяв хмари І світило веселе літне сонечко, а через півгодини шуміла потужна літня злива.
Після обіду траверсуємо вершину г. Великий Приступ з півночі. Пер-ший кілометр шляху має західну орієнтацій, а далі знову пролягає і північно-західному напрямку. Хоч і далі похмуро, та постійне туристичне бажання йти вперед не дає нам спочинку. Пройшовши полонину Озірну, до-ходимо до початку полонини Луковиці. Тут шлях повертає на північ.
Саме біля полонини Луковиці погода почала змінюватися на кращу. Дощ припинився, а північно-західний літер порозганяв хмари І дав змогу споглядати незабутні гірські краєвиди /фото №3/.
На полонині Луковиця доходимо до роздоріжжя: дорога вліво - на с.Буркут, а дорога вправо - з великою втратою висоти пролягає до хребта Ватонарки в північно-східному напрямку. За годину ходу ми на перевалі. Тут через гори Гриняви пролягає дорога Мацкенсена, якою ще з давніх часів люди ходили з Волощини /Румунії/ на Гуцульщину та Буковину. З перевалу повертаємо вліво, в напрямку с.Шибеного. Дорога після тривалих дощів розкисла, та групі вдалося ще до настання вечірніх сутінок прийти до села і розміститися на нічліг в старому сільському клубі.
Через годину була святкова вечеря, друзі вітали Володі Півторака з днем народження.
2. На половині Великий Приступ, гори Гриняви
3. На полонині Луковиці, на задньому плані г.Чивчин (1766 м)
ДЕНЬ ТРЕТІЙ / 18.08 /
Сьогодні неділя, і хоч заплановано півднівку для відпочинку, та з самого ранку в нашому таборі кипить робота. Чергові готують сніданок, Півторак з Грищуком йшли замовити хліб в сільській пекарні /знаходиться і районі каплички/, а сонце, яке з самого ранку залили долину своїм промінням сушить одяг та інше спорядження групи. Хліб спекли на 13.00 годину. Розприділяємо його по рюкзаках - і в дорогу. Прошовши ще раз КПП, повертаємо на прикордонну заставу, щоб зробити світлину на пам'ять /фото № 4/.
Далі наш шлях пролягає лівим берегом струмка Шибеного до однойменного озера Шиберного. Група підбадьорена по справжньому літньою погодою подолала за годину п'ятикілометровий відтинок шляху і стала на обід поблизу озера.
На жаль, від озера залишилася одна тільки назва, спогади про нього та фотографії I

 
 

Цікаве

Загрузка...