WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Індустрія туризму - основа розвитку національного ринку туристичних послуг (пошукова робота) - Реферат

Індустрія туризму - основа розвитку національного ринку туристичних послуг (пошукова робота) - Реферат

об'єктивних зовнішніх, незалежних від людини, умов та чинників, які впливають на сприйняття та пейзажно-естетичну оцінку ландшафту. Це вектори абсолютного та циклічного часу, напрямку та динаміки змін, множинності структур тощо, різнонаправлена дія яких формує пейзажні ознаки певних територій, незалежно від суб'єктивних естетичних оцінок. Масштабність і панорамність пейзажного сприйняття залежить від віддаленості лінії горизонту та її обрисів, тобто від | рельєфу місцевості, ступеня його розчленованості. Тому макропейзажні оцінки передбачають наявність оглядових точок, І що домінують над місцевістю. Мезопейзажна оцінка з'являється на рівнинних територіях з їх пласким рельєфом, де відкриваєт
ься порівняно недалекий горизонт. Мікропейзажна оцінка наявна повсюдно, оскільки охоплює ділянки, що безпосередньо знаходяться в полі зору людини: галявина, окремий камінь, стовбур дерева чи пташка тощо. На сприйняття пейзажних особливостей конкретною людиною впливають передусім її суб'єктивні риси: особисті ознаки (стать, вік, фізичний стан), властивості характеру (оптиміст, песиміст) та психічного складу (холерик, сангвінік), етнічна та релігійна приналежності, які є переважно успадкованим культурним надбанням, рівень та характер освіти (набута культура), місцепроживання (місто певної величини чи село) як середовище життєдіяльності, яке формує ціннісні орієнтири і впливає на сприйняття та оцінку пейзажних ознак ландшафту. Великою мірою на сприйняття та естетичну оцінку пейзажу впливає настрій суб'єкта. Характер сприйняття та його рівень залежить також від швидкості та засобів пересування: висока швидкість та комфортність засобів пересування (спеціальні туристичні автобуси з прозорим дахом, наприклад) збільшує масштаби сприйняття. Таким чином, пейзажна оцінка ландшафту є результатом суб'єктивного сприйняття структури і стану довкілля, а об'єктивні параметри обумовлюють спільність суб'єктивних естетичних оцінок, притаманних певному суспільству на певній стадії розвитку, завдяки сформованим суспільно-естетичним нормам в оцінці довкілля та змодельованим уявленням щодо ідеального ландшафту (поняття краси довкілля). Тобто, поняття ідеального ландшафту як абсолютної естетичної цінності довкілля виступає мірою відповідності реальних пейзажних ознак суб'єктивним уявленням спостерігача, сформованим в певному суспільстві. Саме на цій відповідності грунтується естетична оцінка певного ландшафту. Естетична оцінка є продуктом суспільного розвитку і з певного етапу цього розвитку відбивається й формується мистецтвом: пейзажний та жанровий живопис, література, поезія відтворюють засобами мистецтва не тільки зовнішні ознаки, а й настрої, сприйняття зображуваного. Естетичні ціннісні орієнтири змінюються з розвитком суспільства. Як зазначає А. Геттнер, ідеалом краси ландшафту епохи пізнього середньовіччя в Європі були затишні ландшафти, подібні до ландшафтів Луари часів Людовика XIV, а в XIX ст. вони вже здавалися одноманітними і нудними. Альпи протягом сторіч викликали у людей негативні емоції (занепокоєння, жах перед їх величчю) і тільки з кінця XVIII ст. стали Редметом захоплення. Ще пізніше прийшло визнання краси та моря. Така зміна естетичних орієнтирів свідчить про зміни в способі життя, відбиває їх певним чином. Можна стверджувати, що з розвитком сучасної цивілізації, коли середовище людської життєдіяльності стає все більш штучним, все менше будуть цінитися красоти культурного ландшафту і все більшої ідеалізації буде зазнавати краса дикої природи. Певною мірою про такі зміни ціннісних орієнтирів пейзажно-естетичної оцінки довкілля дозволяє засвідчити розвиток екологічного туризму, в основі якого лежить прагнення "побути наодинці з природою" (по можливості більш дикою) або випробувати себе в змаганні з нею (екстремальний туризм, альпінізм). Пейзажно-естетична оцінка ландшафту є предметом естетичної географії - напрямку географічних досліджень, що мають за мету естетичну оцінку природи і її окремих явищ: форм поверхні, вод, флори та фауни, поселень та наявних в ландшафті (як і тих, що з'являються) наслідків людської діяльності з точки зору їх сприйняття (форми, колір, сполучення тощо) певним суспільством. Естетична географія своїм теоретичним підґрунтям має естетику, знання про об'єкт дослідження набуває з ландшафтознавства, а підходи та методи - з географії культури. Джерельною базою ретроспективного аналізу можуть слугувати мистецькі та художні твори, географічні описи, давні карти, а для сучасних досліджень - соціологічні методи із значним психолого-естетичним наповненням. Слід зауважити, що цей напрямок в Україні розвивається вже майже десяток років, наприклад, в Київському, Чернівецькому та Дніпропетровському університетах. Ці дослідження цікаві, ґрунтовні, основані на класичних і некласичних методиках польових досліджень, але результати їх, оскільки в основу покладений дедуктивний підхід, локально обмежені. В той же час потреби практики викликають необхідність узагальнених на макрорівні фонових пейзажно-естетичних оцінок, які б могли бути покладені в основу подальших як наукових, так і практичних розробок, наприклад, в напрямку оцінки пейзажних властивостей ландшафтів як ресурсу туризму. Таким чином, туристичні ресурси можна розглядати як елемент етно-ландшафтної геокультурної системи, виокремленні на основі функції туристичного споживання, представлений взаємодією та взаємозв'язком сталої етнічної та динамічної інноваційної культури, зафіксований в зовнішніх ландшафтних та сутнісних діяльнісних ознаках георозмаїття. Еколого-економічний підхід ґрунтується на оцінці споживчої вартості туристичних благ і ресурсів. Наявність туристичних ресурсів розглядається багатьма авторами (наприклад, Квартальное В.А., Мироненко М.С., Твердохлєбов І.Т.) як чинник виробництва турпродукту, в той час як ми вважаємо їх неодмінною його складовою, яка, залежно від характеру ресурсу, має певну споживчу вартість. Відповідно до цієї ознаки є туристичні блага, споживання яких не залежить від людської діяльності на певній території (наприклад, клімат чи наявність морських акваторій); туристичні блага, споживання яких залежить від екологічного стану території і природоохоронної діяльності (стан води, повітря, грунтів, рослинного покриву тощо); туристичні ресурси постійного моніторингу і відповідного вкладання капіталу і праці на відновлення ресурсів, їх атрактивних властивостей (наприклад, шляхом реставрації, реконструкції, розвитку відповідної інфраструктури); туристичні ресурси цільового призначення, створені задля пожвавлення туристичної діяльності на даній території (Євродіснейленд, Лас-Вегас, наприклад).
Функціонування індустрії туризму можливе лише у взаємодії з усіма функціонально-компонентними та функціонально-територіальними елементами суспільно-географічного комплексу, структурною одиницею якого вона є. Взаємодія і
Loading...

 
 

Цікаве