WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Моршин: путівник. З глибини віків - Реферат

Моршин: путівник. З глибини віків - Реферат


Реферат на тему
Моршин: путівник. З глибини віків
Ріки, ліси, багаті дичиною, ягодами, грибами, затишні галявини та захищені від вітрів схили - все те, що необхідно для проживання людей є на Прикарпатті. Мабуть, далекі нащадки моршинців належним чином оцінили ці зручності.
Археологічні відкриття свідчать, що територія, де розташований тепер курорт, була заселена ще в кінці кам'яного віку, тобто біля 10-6 тисяч років тому.
Перші письмові згадки про населений пункт знаходимо у судових книгах від 2 січня 1482 р., де вказано, що Моршином та навколишніми селами володів український шляхтич Юхно (Юрій) Нагваздан. На той час прикарпатські землі входили до складу Польського королівства.
Відомо, що ще у XV ст. мешканці Моршина звернули увагу на незвичайні властивості місцевих природніх джерел. Однак освоювалися дари природи повільно.
До глибини століть сягає промисел прикарпатських селян, які для особистого користування та продажі із самовиливних джерел мінеральної води ( ропи ) випарювали кухонну сіль в металевих котлах, що знаходились в солеварні.
Такі виробництва називали жупою, або банею, тому ліс у південно-східних околицях Моршина, де розташовувались солеварні, отримав назву Баня, а селище між Лисовичами та Моршином - Баня Лисовицька.
У 1538 р. власники Моршина шляхтичі Бранецькі, зацікавившись селянським промислом, домоглися від королівської канцелярії дозволу на відкриття соляних шахт. Було викопано п'ять шахтних колодязів для видобування ропи. Але розрахунки Бранецьких розбагатіти не виправдалися, сіль виявилася гіркою, непридатною для вживання у їжу. Джерела та шахти були закинуті. Невдачливі підприємці не підозрювали, від чого вони відмовились. Тоді вони ще не знали, що гіркий присмак солі дає мірабіліт (сірчано-натрієва сіль), який ще не був відкритий. Німецький лікар І.Р.Глаубер здобув його хімічним шляхом 120 років після того. Ще пізніше складові славнозвісної глауберової солі були підтверджені в мінеральній воді моршинських джерел.
Навдача Бранецьких не вплинула на селянський промисел. Він не згас, хоча і не став достатньою мінеральною базою для розвитку Моршина, який залишався убогим поселенням. Так, у 1692 р. в ньому нараховувалося всього 12 дворів. Напевно, село не було цінним для своїх господарів. Вони його продавали один одному. В архівних документах збереглися відомості, які свідчать про убогий стан місцевих селян (у 1820 р., наприклад, в селі нараховувалося 48 дворів, 12 сімей не мали житла). Після скасування кріпацьких повинностей у 1848 р. в Моршині нараховувалося 250 мешканців, млин, корчма. Школи не було.
У 1875 році через Моршин та навколишні села була прокладена залізнична лінія Стрий-Станіслав (тепер Івано-Франківськ), а у самому Моршині в урочищі Вигодівка побудована залізнична станція. Це пожвавило економічне життя. У заможних городян королівства з'явився підвищений інтерес до красивих куточків природи на Прикарпатті.
Черговий власник Моршина, заповзятливий купець Боніфацій Штіллер, вирішив на цьому заробити. У газетах, які видавалися у великих містах Галіції, Штіллер давав оголошення про відкриття у Моршині кліматичного курорту для лікування хворих туберкульозом легенів. Лікарі В.Пясецький та С.Дзіковський, запрошені власником, почали створювати заклад для клімато- та водолікування по зразку вже діючих лікувальниць, які на той час були вже модними і приносили немалі прибутки господарям. Відкриття такого закладу в Моршині, як і курортного сезону взагалі, планувалося на другу половину червня 1877 р., але відбулося лише у травні 1878 р. після того, як С.Дзіковський доповів про можливість організації курорту на засідані "Бальнеологічної комісії" у Кракові.
Деякі упередження офіційних осіб до задумів Штіллера кінцево розвіялися після відвідування Моршина лікарем Лютостанським з інспекторською перевіркою. Він дав позитивний висновок про можливості курорту, відзначив, що там є приміщення на 12 ванн, три житлових будинки для приїжджих, дерев'яний водопровід. Інспектор звернув увагу на три джерела з гірко-соленою водою.
Таким чином, 1878 рік став роком першого офіційного лікувального сезону в Моршині з відкриттям "Закладу для лікування грудних захворювань". Варто уваги, що з цього часу мінеральні води моршинських джерел стають об'єктом досліджень вчених-хіміків та медиків, до них проявляється все більший і більший практичний інтерес.
У 1879 р. очищені і упорядковані два шахтні колодязі, названі іменами власників курорту - Штіллера та його дружини, - джерела "Боніфацій" та "Магдаліна" (тепер джерела №1 та №2). Тоді ж було виявлено ще одне джерело, яке давало слабомінералізовану воду (тепер джерело №4), а в околицях Моршина - торфяна грязь ("боровина").
Перший хімічний аналіз мінеральної води (розсолу, ропи) джерела №1 опубліковано проф. Львівського університету В.Радзішевським у 1881р.
В сезоні 1880 р. воду мінеральних джерел почали використовувати для мінеральних ванн, а торфяну грязь - для грязевих ванн та аплікацій. Моршин став бальнеогрязевим курортом. З ропи шляхом виморожування, почали видобувати лікувальну гірку (глауберову) сіль, яка надходила в продаж. Крім того, продавалася брикетована торфяна грязь - "Моршинска мурашина боровина". У 1880 - 1881 р. були зроблені перші спроби внутрішнього вживання вод джерела "Боніфіцій", які без сумніву виявилися успішними, бо з 1883 р. вода цього джерела продавалася у пляшках.
У 1881 р. Б.Штіллер важко захворів і право власності на курот заповідає товариству галицьких лікарів з умовою, що прибутки будуть використані для надання допомоги удовам та дітям-сиротам лікарів. Товариство не дуже турбувалося про розширення його бази. Воно віддавало в оренду не тільки землю та ліс, а й курортні заклади, право на виробництво гіркої солі. Але, не дивлячись на це, курорт користувався популярністю. Про нього знали не тільки в Австро-Угорщині, а й за її межами. В рекламних проспектах на початку XX ст. Моршин порівнювали з популярними європейськими курортами, називали його "Галицьким Спа" та "Галицьким Карлсбадом".
Про лікувальні властивості моршинської води та солі писав в ті роки російський дослідник Б.М.Шапіров, порівнюючи їх з водами відомих тоді німецьких, угорських та чехословацьких курортів.
Видатний український письменник, який відвідав літом 1900 р. з науково-дослідницькою метою декілька сіл Стрийського району, революціонер-демократ Іван Франко писав про "купальний заклад Моршина", про зустрічі з місцевими селянами.
Не отримуючи від курорту бажаних прибутків, правління товариства галицьких лікарів вирішило продати Моршин, але перешкодила цьому перша світова війна.
У 1915 р. околиці Моршина стали ареною воєнних подій, в результаті чого курорт прийшов у повний занепад. Збанкрутіле товариство галицьких лікарів вимушене було після війни здати його в оренду акціонерному товариству "Курорти польські". Відчуваючи велику здобич, сюди приїхали десятки підприємців та комерсантів.
Одержуючи прибуток, вонививозили
Loading...

 
 

Цікаве