WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України - Реферат

Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України - Реферат

розбудовується, і в 1590 р. його Міщани просили Львівське братство дати їм "порядки братські", позаяк вони постановили створити в місті українське братство.Найлегендарнішим вихідцем з тих сатанівських міщан став Северин Наливайко - натхненник одного з найбільших в історії України антипольських селянських повстань.
У 1617 р. й 1618 р. місто вкотре спустошили набіги татар. Щоб поліпшити його занепалий економічний стан, власниця Сата-нова Катерина Сенявська надає поселенню магдебурзьке право. Міщани Сатанова активно включилися у національно-визвольну війну українського народу під проводом Б. Хмельницького, у 1648 р. здобули й відчинили козакам ворота міста й замку. У 1651 р. козаки й татари взяли замок штурмом.
Трагічна сторінка історії Сатанова пов'язана з вторгненням багатотисячної армади османського султана Магомета IV на Поділля. Під навалою найбоєздатнішої у світі турецької армії не встояли в 1672 р. неприступні Кам'янецька й Меджибізька фортеці та десятки інших подільських замків. Коли ж полки яничарів приступили під стіни невеличкого Сатанова, міщани вчинили їм несподівано запеклий опір. Шалені приступи турків не припинялися кілька тижнів. Запекла оборона велася до останнього подиху і на міських мурах, і в замку, і за стінами оборонного Троїцького монастиря, синагоги й міських церков.
Урешті-решт увірвавшись у місто й замок, знавіснілі турки вирізали все населення містечка (близько 4 тис. осіб). Дивом до нашого часу збереглася пам'ятка тогочасної драми - пошрамована ікона Христа в сатанівській Юр'ївській церкві з написом про те, що її порубали турки. Ікону серед попелища знайшли вояки Речі Посполитої, які в наступному 1673 р. відбили у турків поселення й заходилися відновлювати його укріплення. Вдруге турки здобули й сплюндрували Сатанівський замок у 1676 р., і під їхньою владою ці землі перебували до 1699 р. У 1722 р. коронним гетьманом Сенявським було відбудовано замкові й міські укріплення (на що вказує таблиця, вмурована у міські ворота Сатанова). Місто перетворилося на значний торговий центр, тут мешкали багаті єврейські, грецькі й вірменські купці. З 1772 р. по 1939 р. Сатанів - прикордонне місто (по Збручу проходили кордони між Австро-Угорською і Російською імперіями, згодом - між Польщею й СРСР).
Сатанівський замок, точніше його руїни, з вини місцевої влади перебуває у вкрай занедбаному стані, у його стінах з 1895 р. міститься цукровий завод, який нині більше простоює, ніж працює.
Замок в плані п'ятикутний, не зовсім правильної форми: три сторони завдовжки 105 м, четверта - 85 м, п'ята - 65 м. Висота стін досягала 11 м, товщина - 1,5 м, загальна площа замку не перевищує 1,5 га. На всіх рогах були башти. До нашого часу дожили лише ті три, що виходять на Збруч. Вони триповерхові, пірамідальної форми (з шириною при основі 8,5 м), повністю виступають за лінію мурів і мають ряди багатоканальних бійниць для ведення перехресного обстрілу. Мури, що з'єднували башти, були подвійними: внутрішні мури (не збереглися) стояли на валу і через те були вищими за зовнішні, між паралельними лініями мурів пролягав глибокий рів.
З давньоруських пам'яток у Сатанові збереглися залишки круглої башти XII-XIII ст., тобто збудованої ще задовго до перших писемних згадок про містечко. Експедиція О. Мацюка з'ясувала, що це дуже рідкісний в Україні зразок мурованого будівництва часів Галицько-Волинської Русі. її бійниці мають форму, яка пізніше ніде не повторюється: ззовні вони дуже вузькі, а з внутрішнього боку розширюються (щоб було зручніше стріляти з лука).
З середньовічних міських укріплень Сатанова збереглася монолітна квадратна надбрамна башта міських воріт (ширина граней - 11м). Має три яруси амбразур і горішній ярус стрільниць. Над аркою воріт збереглися дві кам'яні таблиці, вмуровані у фронтон башти. На верхній зображено родовий герб володарів Сатанова. А на нижній є такий фундаційний напис: "Адам Микола з Гранова Сенявський... каштелян краківський, найвищий поводир державного війська, для громадської безпеки оцю твердиню відновив року 1722, маючи намір мурами захищати батьківщину, що її стільки раз захищав грудьми. Отож віща думка фундатора подбала побудувати оцю браму, щоб Отоманській Порті загородити дорогу до Речі Посполитої, щоб користуватися рівною силою проти нападів варварів, лютому татарові протиставив Сатанів, проти чого навіть і ворота адові не здолають, надто коли закрити перед ворогами. Одному тільки Богові, Королеві і Батьківщині віддаватиме свої ключі. Року божого 1724". Ззовні надбрамну башту прикрашають фрагменти колись пишного ренесансного й барокового декору.
Збереглася до наших днів й оборонна кам'яна синагога єврейської общини Сатанова, збудована в 1514-1532 рр. у стилі Соломонового храму древнього Єрусалима. Вона розташована неподалік міської надбрамної башти. Храм має довжину 18 м, ширину - 16 м, висоту - 12 м, укріплений бійницями. Є елементи декору у стилі ренесансу.
Поселення, яке розрослося в Товтрах над Збручем поза міськими стінами Сатанова, носить назву Сатанівська Слобідка. Тут на кручі серед густого лісу височіє ще одна перлина фортифікаційного зодчества - укріплений Свято-Троїцький монастир XVI-XVIII ст. (відроджений на початку 1990-х pp.).
Перші монахи-відлюдники оселилися в печерах, викутих у кручах Збруча серед пралісів-медоборів, ще в давньоруську добу. Серед старих мешканців села побутував переказ, що першу обитель заклали вихідці з Бакотського печерного скиту. А мурований православний монастир постав на товтровій кручі при князях Коріатовичах у середині XIV ст.
У період розквіту (XV-XVII ст.) на території монастиря стояло три церкви, у тому числі собор Святої Трійці (зберігся). Існують записи, що на розібраній дерев'яній церкві Св. Мико-лая містився фундаційний карб "1600 рокъ". Монастир підтримував тісні зв'язки з Києво-Печерською Лаврою й Києво-Моги-лянською академією. З нього вийшов відомий просвітитель Мос-ковії Арсеній Сатановський (Корецький), який перебував при дворі російського царя Михайла Федоровича й видав у Москві "Словник руської словесності".
З 1707 р. православна Свято-Троїцька обитель переходить у руки ченців-уніатів. Монастир отримує значні земельні володіння, зокрема, за документами 1786 р. йому належало 99 душ кріпаків, канівський граф Потоцький пожертвував на розбудову обителі 30 тис. злотих, а граф Сенявський - значні ролейні і сінокісні наділи і право на користування лісовими угіддями Товтр. У 1711 p., повертаючись з Прутського походу, монастир відвідав Петро І. Ці відвідини запам'яталися блюзнірською ви-ходкою царського блазня, який під час розмови Петра І з ієромонахом І. Чижевським підкрався й ножницями обтяв довгу бороду шанованого в краї проповідника.
Після приєднання до Російської імперії, з початком зворотного процесу переслідування владою уніатської церкви у 1793 p., монастир вдруге перейшов у підпорядкування православних. У XIX ст. монастир стояв
Loading...

 
 

Цікаве