WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України - Реферат

Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України - Реферат

височить на північному розі укріплення, південний бік, захищеннийБугом, має монолітну чотириповерхову кутову башту - Східний бастіон - величезних розмірів, своєрідної і складної конфігурації.
Східна башта-тура на горішньому ярусі завершується чотирма напівкруглими вежами, що з'єднуються попарно з кожного боку. Вона стоїть на місці давньоруського замку-дитинця. З-під башти-донжона розходиться лабіринт склепінчатих підземних ходів (нині запущених), які сполучали її з передовим фортом Синявських на острові Раковець та іншими стратегічними об'єктами.
А далеко винесена за лінію стін Лицарська башта мала призначення ще й спостережного пункту. З її високого оглядового майданчика було видно довколишні степи, варта на ній першою сповіщала про небезпеку. Мури всіх трьох башт майже чотириметрової товщини і мають артилерійські бійниці на всіх ярусах.
Посеред двору Меджибізької фортеці Рафаїлом Сенявським у 1586 р. було збудовано кам'яний однонефний гарнізонний костел (згодом турецьким гарнізоном він використовувався як мечеть, російським - як православна полкова церква). Після всіх переобладнань містить елементи готичної, барокової й псев-доготичної архітектури, хоча в основі архітектури храму лежить ще романський стиль. Храм має бароковий фронтон і високий дах, що завершується вежею зі шпилем.
У східному куті фортеці до донжона Сенявські у середині XVI ст. прибудували палац у стилі ренесансу, підмурками якому служили глибокі просторі склепінчаті підземелля, що теж мали бойове призначення. Палац прилягає до найнеприступ-нішого осередку замку - Східного бастіону - чотириповерхової башти з рядами багатоканальних (скерованих у різних напрямах) бійниць для ведення перехресного обстрілу, розчленованих кам'яними фризами. Ззовні ренесансний князівський палац декоровано білокам'яною різьбою й високим аттіком.
Біля самого входу в фортецю впритул до західної стіни прибудований ще один палац кінця XVIII - початку XIX ст. з великими віконними прогалинами в стилі псевдоготики. Фасад палацу прикрашений бароковим фронтом. Імовірно, тут мешкали офіцери російського гарнізону.
На території фортеці працює музей. Однак, нині велична Меджибізька твердиня гостро потребує інвестора, який здійснив би повну її відбудову. Поява принадного комплексу історичної анімації, реставрація респектабельних палаців та організація в одному з них готельно-ресторанного комплексу дасть змогу Меджибожу стати справжньою туристичною "меккою" не лише
для заможних хасидських паломників, а й для широкого сегмента європейських і українських туристів у рамках багатоденного "Замкового туру Україною".
Крім фортеці, у місті-заповіднику туристам рекомендуємо оглянути: архітектурний ансамбль ринкової площі з ратушею із годинником (друга половина XVI ст.), оборонний Святотроїць-кий домініканський костел (1600 p.), православну Успенську церкву оборонного типу (перша половина XVII ст.), оборонну синагогу (друга половина XVII ст.).
За 2 км на схід від Меджибожа на лівому березі Південного Бугу Сенявськими було збудовано ще одну фортецю, яка виконувала роль передового форпосту міських укріплень на стратегічних підступах з боку Дикого Поля. Неподалік від фортеці є також руїни костелу і келій домініканського монастиря оборонного типу, збудованого в 1600 р. (зруйновано споруду в 1962 р. за наказом голови місцевого колгоспу, якому раптом вкрай забракло будівельного каміння).
Меджибіж - це батьківщина релігійної течії хасидизму, тут з 1740 р. по 1760 р. мешкав, проповідував і похований засновник хасидизму - Ісраель Бешт (1698-1760 pp.), який взяв собі духовне ім'я Баал Шем Тов. У Меджибожі також поховані ще один цадик хасидів - Оптер Рав (ребе Авраам Йегошуа Гешель, 1745-1825 pp.) та внук Баал Шем Това - ребе Борух Тульчи-нер (1750-1810 pp.).
Баал Шем Тов половину свого життя подорожував теренами Західної України, пішки обійшов Галичину, Покуття й Буковину (де на той час мешкала найбільша кількість єврейських общин Європи), проповідував ідеї гуманізму, вчив євреїв, творив чудеса та скрізь знаходив численних учнів та послідовників.
Не написавши жодної книги, він став людиною-легендою. Його могила вже більш ніж два століття є місцем масового паломництва не тільки хасидів, але й інших ортодоксів і навіть світських євреїв з усього світу.
Сатанівський замок - середньовічна твердиня на Збручі за 80 км на північ від Кам'янця-Подільського, прославлена в історії героїчним опором 300-тисячній непереможній армаді османського султана Магомета IV.
Сатанів заснований ще в ранньослов'янську добу. На околиці містечка збереглася 30-кілометрова ділянка Троянового валу, яким слов'яни відгороджувалися від алано-яських й аварських кочових орд, що накочувалися сумнозвісно відомим Волоським шляхом понад Дністром. Назва "Сатанів", згідно з нашими краєзнавчими розвідками, "приліпилася" до містечка після насильницького запровадження князівською владою християнства у цих "глухих", віддалених від великих міст землях. Відомо, що саме біля Сатанова на трьох горах-товтрах століттями існував найбільший культовий центр слов'ян Поділля (уличів і ти-верців), у центральному святилищі якого (як у поморській Ар-коні) височів ідол бога Світовида (Збруцький ідол). За даними археологів (знайденими на капищі хрестиками), це святилище проіснувало ще понад сотню років після офіційного прийняття Руссю християнства, і лише в кінці XI ст. його прибічники схоронили (до кращих часів) ідол Світовида у водах Збруча, однак навіть після руйнування культового центру князівськими дружинниками продовжували потай притримуватися дідівських вірувань. Через це, ймовіро, перші ченці-місіонери, прислані у Надзбруччя, охрестили найбільше й найупертіше містечко серед непролазних товтрових нетрів над Збручем назвиськом "Сатанів" (пережитки народних вірувань і культової практики ці-лительства, порчі й "боротьби" з силами зла досі широко побутують у колоритних селах лісистого товтрового Надзбруччя). Інша версія походження назви містечка - від латинського "Sat an non?", виголошеного римським сотником Тонилієм, є нічим іншим, як гарною вигадкою освічених книжників початку XIX ст.
Уперше Сатанів згадується в 1385 р. Міські укріплення розбудували воєводи князів Коріатовичів. У 1404 р. польський король Ягайло після вторгнення на Поділля дарував Сатанів, Зінь-ків і їхні околиці лицареві Петрові Шафраник). З 1431 р. по 1523 р. ці маєтки належали лицарському родові Одровонжів, а відтак перейшли до Сенявських.
У зв'язку з постійною татарською загрозою Одровонжі в 1430-1440-х pp. на високій кручі над Збручем будують родовий замок. У 1561 р. новий власник Сатанова Ян Кристоф Тар-навський після чергового татарського спустошення, що лишило по собі безлюдну пустку, щоб наново залюднити містечко, Мусив оголосити про звільнення від усіх податків і повинностей на вісім років усіх, хто забажає оселитися в Сатанові. Завдяки цьому Сатанів швидко
Loading...

 
 

Цікаве