WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України - Реферат

Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України - Реферат


Реферат на тему
Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України
Кам'янець-Подільська фортеця - найбільш неприступна середньовічна оборонна споруда не лише України, а й цілої Європи (рис. 5.16).
Кам'янець-Подільський, завдяки його унікальному "острівному" положенню в луці каньйону Смотрича, був заселений ще в прадавні часи. Інтенсивне середньовічне будівництво практично знищило античний і ранньослов'янський культурні шари Старого міста. Однак, численні мікротопоніми (наприклад, Гунські криниці міста), фрагменти Троянового валу, знайдені в околицях багаті скарби давньоримських монет й насамкінець класична давньоримська аркова архітектура кам'яного мосту через Смотрич (народна назва мосту "Турецький" пов'язана з тим, що вибухом під час здачі міста туркам його було дещо пошкоджено, і турки проводили тут складні ремонтні роботи) дають науковцям підстави припускати, що поселення Кам'я-нець існувало ще до нашої ери, і, за окремими версіями, згадується римлянами як дакійська твердиня Клепідава ("кам'яне місто"). З історичних джерел відомо також, що анти з походів на Східноримську імперію приводили десятки тисяч полонених легіонерів, яких, власне, й використовували для будови таких складних інженерних споруд, як арковий міст чи багатокілометрова лінія Троянових валів).
Новітні археологічні дослідження виявили під середньовічними фортифікаціями Кам'янця культурний шар тиверського й давньоруського укріпленого городища X-XIII ст. Однак, після того, як Пониззя ввійшло до складу Галицького князівства, центр торгової активності змістився від "захованого" серед пралісів Кам'янецького граду на берег Дністра - стратегічної міжнародної торгової артерії Галицько-Волинського князівства (для галичан шлях Дністром був тим, чим дніпровський торговий шлях "із варяг у греки" був для Чернігівського, Київського й Переяславського князівств). Тому столицею давньоруського Пониззя-Поділля став портово-перевалочний град Бако-та на Дністрі (нині, на жаль, затоплений водами Дністровського водосховища, зберігся лише великий давньоруський Бакот-ський печерний монастир).
Давньоруські гради Поділля не оминули руйнації внаслідок монголо-татарської навали 1241 р. Очевидно, дерев'яні укріплення Кам'янця були розібрані воєводами Данила Галицького у 1259 р. на вимогу золотоординського полководця Бурундая.
Відтак, Поділлям майже 100 років володіли татарські баскаки Золотої Орди. Після того, у 1362 р. в битві під Синіми Водами Великий князь литовський Ольгерд здобув перемогу над доти непереможними монголо-татарами, Поділля відходить під захист Литовської держави.
Літопис приписує будівництво кам'яної фортеці у Кам'янці литовським князям-братам Коріатовичам (небожам Великого князя Ольгерда), які після перемоги 1362 р. в битві під Синіми Водами успадкували Поділля, прибули сюди й "увійшли у приязнь" з місцевими отаманами-чільниками українських общин. Легенда розповідає, начебто литовський князь на ловах погнався за оленем, загнав його на острів, зусебіч оточений проваллям, і тут вирішив закласти фортецю. Однак, давньоруська фортеця і багатолюдний посад при ній на час приходу Коріатовичів мусили вже існувати, бо буквально за декілька років після документальної згадки про будову князем Коріатовичем нової фортеці Кам'янцеві було дароване магдебурзьке право.
Очевидно, впродовж 1360-1370-х pp. Коріатовичі лише по-зміцнювали низку давньоруських фортець Поділля, і серед них твердині Кам'янця і Скали-Подільської. Спочатку їхні стіни та башти були в основному дерев'яними на кам'яних фундаментах. Перша документальна згадка про Кам'янецьку фортецю міститься в грамоті князя Юрія Коріатовича, датованій 1374 р.
У 1395 р. литовський князь Вітовт Великий відібрав у володаря Подільської України Федора Коріатовича ряд міст, у тому числі й Кам'янець. Відповідно, подоляни масово потягнулися за своїм православним князем аж у Закарпаття, де й осіли в Мукачівському замку й підзамчі, про що йшлося вище. А в 1434 р. Поділля було загарбане Польським королівством, і Кам'янець до 1793 р. став центром воєводства і ключовим пунктом оборони Речі Посполитної на її неспокійних південно-східних обводах.
Усвідомлюючи значення Кам'янецької твердині на східних обводах західноєвропейської цивілізації, сам Папа Римський Юлій II називав це місто-фортецю "antemurale hristianum" ("оплот християнства").
Історики підрахували, що Поділля і Кам'янець у XV ст. 28 разів піддавалися нападу татарських орд, у XVI ст. - 18 разів, у першій половині XVII ст. - 5 разів. Найбільш руйнівними для міста і фортеці були вторгнення татар у 1448, 1451, 1509, 1528 pp. і турецьких військ у 1733 р.
У середні віки місто Кам'янець було справжньою фортецею і мало дві однаково потужні групи фортифікацій: міські укріплення та Стару фортецю. Стара фортеця займає острів (1200 х х 600 м) і сполучається з плато дуже вузьким (до 10 м) скелястим перешийком завдовжки 105 м. Висота прямовисних стінок каньйону (близько ЗО-40 м) й вузенький перешийок, який на випадок облоги перекривався річковими шлюзами, робили ост-рів-фортецю взагалі неприступною.
У середині XVII ст. Кам'янецька твердиня опинилася в епіцентрі національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького. З 12 серпня до засніженого кінця листопада 1648 р. Кам'янець перебував в облозі і відбивав запеклі штурми загонів місцевих повстанців і козаків полковника М. Кривоноса, який був не з тих, хто відступає (варто згадати запеклу облогу й погром неприступної Кременецької фортеці), однак облога надто затягнулася, і воєнні перипетії вимагали згорнути облогу й перекинути війська на іншу ділянку театру збройного козацько-польського протистояння. З 27 квітня по 2 травня 1651 р. запеклий штурм Кам'янця вели козаки під керівництвом полковника І. Богуна, однак і йому не вдалося увірватися в головну польську твердиню. У серпні 1651 р. зненацька напали і мало не захопили місто подільські повстанці під проводом Олександренка і Чуйка.
А на початку червня 1652 р. місто і фортеця були взяті в кільце облоги 60-тисячним козацьким військом на чолі з самим гетьманом Б. Хмельницьким. Відчайдушні штурми тривали ціле літо, однак епідемія, що спалахнула в стані козаків, і поява нових тактичних завдань змусили козаків відступитися від неприступного Кам'янця. Восени наступного 1653 р. під стінами Кам'янця намарне стояла 40-тисячна орда татар.
На початку серпня 1672 р. до Кам'янця підступили 300-тисяч-на турецька армія на чолі із султаном-завойовником Магометом IV і 40-тисячне військо татар і козаків гетьмана П. Дорошенка. Після запеклого двотиждневого збройного протистояння туркам вдалося підкупити-застрашити міських чільників і домовитися з ними про здачу міста. Таким чином, 18 серпня 1672 р. турки вступили у місто й загрюкали у ворота цитаделі. її останні оборонці - комендант Міхал Володиєвський, майор Геклінг і 800 жовнірів гарнізону - вирішили за краще підірвати фортецю, аби не здавати ні її, ні себе уруки мусульманських загарбників. Вони підірвали порохові льохи фортеці, проте турки за декілька років не лише відбудували, а й суттєво зміцнили укріплення Кам'янецької фортеці. Довгих 27 років (з 1672 р. по 1699 р.) Кам'янець був плацдармом й адміністративним центром подільських володінь Османської імперії. Турки повернули його полякам без бою згідно з умовами Карловицкого мирного пакту 1699 р.
Упродовж всього XVIII ст. у Кам'янці проводилися значні реконструкційні роботи під керівництвом видатних військових інженерів англійського, німецького, голландського, французького, шведського походження (Максиміліан Крузер, Арчибальд Анжей Гловер де Глейден, Тільман ван Гамелелен, Ян Раш, Ян Якуб ван Дер Мільве, Ян де Вітте).
Після другого поділу Речі Посполитої 21 квітня 1793 р. Ка-м'янець відійшов до Російської імперії. З 1816 р. до 1914 р. фортецю стали використовувати як в'язницю. Найлегендарнішим її в'язнем став народний герой Устим Кармалюк (1787-1835 pp.). За волелюбну вдачу поміщик спровадив кріпацького сина в солдати, у 1812-1813 рр. У. Кармалюк служив у Кам'янецькій фортеці, де квартирувався численний гарнізон імператорської армії на випадок руху частини французької армії Наполеона Бонапарта на південь. Не витримавши брутального армійського солдафонства, У. Кармалюк дезертирував й розпочав активну боротьбу з подільськими поміщиками. У 1814 р. бунтівника було схоплено, доставлено в Кам'янець і піддано п'ятистам ударам шпіцрутенами. Вдруге його ув'язнили у Папській башті фортеці у 1817-1818 рр., покарали 25 ударами батога на міській площі в Ратуші, таврували залізом і вислали в Сибір. Але У. Кармалюк втік із
Loading...

 
 

Цікаве