WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України - Реферат

Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України - Реферат

Європу.
Петро Конашевич-Сагайдачний особистим прикладом надихав козаків на героїчну самопожертву в ім'я неньки-України. У розпал однієї з битв гетьман був важко поранений, але навіть спливаючи кров'ю продовжував керувати обороною (невдовзі після перемоги від отриманих під Хотином ран гетьман 10 квітня 1622 р. помер у Києві).
Урешті-решт, зазнавши нечуваних людських втрат, Сулейман Пишний змушений був усмирити власну пиху й піти на укладення невигідного для себе миру з представниками короля Речі Посполитої (так званий Хотинський мир). На знак миру султан подарував королю свого білого слона - небачену раніше в Україні тварину.
Цікаво, що знекровлене козацьке військо за цю перемогу одержало від польського короля Владислава як завжди "щедру" винагороду: обоз провіанту, 48 бочок меду та 24 куфи горілки. А важко пораненому гетьману Сагайдачному королем жалувано 12 срібних фляжок з настояною на травах горілкою.
На честь цієї доленосної для України й усієї Європи перемоги в наші дні під стінами фортеці встановлено пам'ятник славетному гетьману Петру Сагайдачному.
Наступна битва під стінами Хотинської фортеці відбулася 11 листопада 1673 р. У ній коронний гетьман Ян Собєський на чолі 30-тисячного польсько-козацького війська вщент розгромив 40-тисячну армію турків, чим остаточно підірвав їхні зазіхання на західноукраїнські й польськіземлі Речі Посполитої (велична картина-панорама цієї битви експонується в Одеському замку, що на Львівщині).
За умовами Карловицького миру 1699 p., Річ Посполита передала Хотин Молдавському князівству. Проте з 1712 р. в замок увійшли турецькі війська. Водночас розпочалось спорудження Нової фортеці. Основу її укріплень складав потужний земляний вал із сімома бастіонами, на яких встановлювалися далекобійні гармати. Зовнішній бік валу зміцнювала кам'яна стіна, перед якою проходив вимощений каменем рів. Під ровом було прорито 17 мінних галерей, кожна з яких вела до підземних камер, призначених для підриву порохових зарядів. До фортеці в'їжджали через південну Стамбульську, західну Те-мешварську та північно-східну Водну брами, збудовані у вигляді кам'яних башт, і допоміжну Пашинську (Бендерську) браму, розташовану під південно-східним бастіоном.
Внутрішню площу Нової фортеці забудували капітальними одно- і двоповерховими будівлями, до яких належали: палац паші, житловий корпус для офіцерів, мечеть з мінаретом, казарми, службові та складські приміщення, пекарня, лазня, майстерні, конюшні тощо (не збереглися). У Новій фортеці розміщувався гарнізон кількістю до 20 тис. воїнів.
Упродовж наступного XVIII ст. (з 1715 р.) неприступна Хотинська фортеця продовжувала відігравати роль центру турецьких володінь у Північній Буковині (як сусідня Кам'янець-Подільська фортеця - центру Подільських володінь Туреччини). У Хотинському замку знаходилася резиденція турецького воєначальника-паші.
Замок неодноразово (у 1739 р. і 1769 р.) штурмували російські армії на чолі з фельдмаршалом Голіциним. Але лише в 1789 р. об'єднана російсько-австрійська армія змогла здобути до того сторіччями неприступну твердиню над Дністром (проте лише з 1806 р. росіяни змогли закріпитися у Хотині).
На захід від Хотинської фортеці понад Дністром у Городенківському районі Івано-Франківської області розташовані ще два оборонні замки - Чернелицькій і Раковецький.
Чернелицький замок XVII ст. бастіонного типу був зведений для оборони неспокійного східного кордону Галичини від рейдів турецьких військ, розквартированих у Хотині (рис. 5.14). Це був найбільш східний форпост Речі Посполитої на правому березі Дністра.
Рис. 5.14. Чернелицький замок: в'їзна башта з родовим гербом
Рис. 5.15. Микулинецький замок
Багате ремісниче поселення Микулинці вперше згадується у 1096 р. на сторінках "Поучения дітям" Володимира Мономаха.
У XI ст. містечко входило в Теребовлянське князівство, у XII ст. - в Галицьке, з 1199 р. - у склад Галицько-Волинської держави. Після монголо-татарської навали хана Батия й численних (мало не щорічних) набігів татарських людоловів у XIV-XVI ст. поселення виродилося у невелике село.
Однак, у 1550 р. його власниця рішуче взялася за будівництво тут мурованого замку для захисту підданих від татарського розбою. Під захистом твердині життя пожвавішало, і вже в 1595 р. для Микулинців вдалося виклопотати статус міста з магдебурзьким правом і дозволом тричі на рік організовувати ярмарки.
Микулинецький замок належав князям Конєцпольським і Збо-ровським. Він витримав десятки облог, кілька разів руйнувався. Зокрема, після запеклої півмісячної облоги невеличка Мику-линецька твердиня у 1672 р. впала під натиском багатотисячної турецької армади султана-завойовника Магомета IV. Озвірілий від такого впертого опору султан повелів вбити всіх чоловіків міста, а жінок та дітей забрати в ясир. На початку XVIII ст. Микулинецький замок відбудовують його нові господарі - Сенявські, Любомирські, а з другої половини XVIII ст. - вельможний магнатський рід Потоцьких. У 1815 р. його купує австрійський барон Кнопка й організовує у ньому суконну фабрику.
До нашого часу збереглося близько половини замкових фор-тифікацій: дві наріжні башти з ярусами бійниць і ділянки стін між ними. Сучасна дослідниця пам'ятки І. Пустиннікова з тривогою зазначає, що нині територію Микулинецького замку перетворено на сміттєзвалище і він "помирає на очах". І це при тому, що замку якнайкраще пасує стати торговим брендом популярного на Тернопільщині пива. Місцева пивоварня цілком могла б спрямувати частину своїх обігових коштів, спеціально звільнених державою від оподаткування, на архітектурно-естетичне впорядкування замкової території й виступати спонсором організації у стінах замку фестивальних акцій.
Поряд із замком у старому парку XIX ст. знаходиться палац Людвіги Потоцької, збудований у 1760-х pp. у стилі класицизму. Дослідження місцевих сірчаних джерел спонукало австрійського барона Кнопку відкрити тут у 1815 р. аристократичну бальнеооздоровницю. Відтоді курортний статус палацу не змінювався, і нині в його головному корпусі й бічних флігелях діє Тернопільська обласна бальнеологічна лікарня (профіль - шлунково-кишкові захворювання, порушення обміну речовин).
Бережанський замок - осередок Державного історико-архі-тектурного заповідника. Він на всю
Loading...

 
 

Цікаве