WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Класифікація об'єктів природно-заповідного фонду України - Реферат

Класифікація об'єктів природно-заповідного фонду України - Реферат


Реферат на тему
Класифікація об'єктів природно-заповідного фонду України
У Законі України "Про природно-заповідний фонд України" подано класифікацію територій та об'єктів ПЗФ України (стаття 3) та форм власності на території на об'єкти природно-заповідного фонду (стаття 4).
До складу природно-заповідного фонду України входять (рис. 4.2) як природні, так і штучно створені території та об'єкти.
Рис. 4.2. Структура типів територій і об'єктів, включених у природно-заповідний фонд (ПЗФ) України
Державний природно-заповідний фонд - це складна система, яка включає в себе чотири підсистеми:
1) природоохоронну та науково-дослідну (біосферні заповідники, заповідники і пам'ятки природи);
2) природоохоронну та рекреаційну (національні парки і пам'ятки садово-паркового мистецтва);
3) природоохоронну та ресурсновідновну (заказники природи);
4) науково-дослідну та природоохоронну (ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки).
Залежно від рівня наукової і природоохоронної цінності заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва отримують статус державного або місцевого значення
Залежно від походження та інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, геологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні; пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.
Станом на 1 січня 2004 р. природно-заповідна мережа України охоплювала 7023 територій та об'єктів загальною площею понад 2,7 млн га.
Співвідношення територій і об'єктів, включених у природно-заповідний фонд України, показано на рис. 4.3:
Рис. 4.3. Співвідношення (у тис. га) територій і об'єктів, включених у природно-заповідний фонд України
Природні заказники й заповідники, яких в Україні найбільше і які займають найбільшу площу охоронних територій, обмежені як територіально, так і функціонально. Як правило, вони займають невеликі за площею території без наявності буферних зон.
Обмеження будь-якої діяльності на суміжних територіях зводиться лише до рекомендацій не розміщувати поблизу об'єктів природно-заповідного фонду екологічно небезпечне виробництво. Це веде до незахищеності периферійних ділянок із статусом суворого заповідання від впливу сільськогосподарської, лісогосподарської, рекреаційної діяльності та промислового виробництва (табл. 4.2):
Таблиця 4.2.
Біосферні та природні заповідники України
№ з/п Назва Підпорядкування Рік створення Загальна площа, га Площа земель у постійному користуванні, га
Біосферні заповідники
1. Асканія Нова УААН 1985 33 307,6 11312,3
2. Чорноморський НАНУ 1985 89 129,0 70 509,0
3. Карпатський Мінекоресурсів 1993 53 630,0 31977,0
4. Дунайський НАНУ 1998 46 402,9 22 662,0
5. Східні Карпати Мінекоресурсів 2002 - -
Природні заповідники
1. Кримський Державне управління 1923 44 175,5 44 175,5
2. Канівський Національний університет імені Т.Г. Шевченка 1923 2 049,3 2 049,3
3. Український степовий НАНУ 1961 2 768,4 2 768,4
4 Луганський НАНУ 1968 1 575,5 1 575,5
5. Поліський Держкомлісгосп 1968 20 104,0 20 104,0
6. Ялтинський гірсько-лісовий Держкомлісгосп 1973 14 523,0 14 523,0
7. Мис Мартьян УААН 1973 240,0 240,0
8. Карадазький НАНУ 1979 2 855,2 2 855,2
9. "Розточчя" Міносвіти 1984 2 084,5 2 084,5
10. "Медобори" Держкомлісгосп 1990 10 516,7 10 516,7
11. Дніпровсько - Орільський Держкомлісгосп 1990 3 766,2 3 766,2
12. Єланецький степ Мінекоресурсів 1996 1675,7 1675,7
13. Ґорґани Мінекоресурсів 1996 5 344,2 5 344,2
14. Казантипський Мінекоресурсів 1998 450,1 450,1
15. Опуцький Мінекоресурсів 1998 1 592,3 1592,3
16. Рівненський Держкомлісгосп 1999 47 046,8 47 046,8
17. Черемоський Держкомлісгосп 2001 2 975,7 2 975,7
Жорстке обмеження будь-якого господарського використання резервованих територій викликає негативне відношення місцевого населення і супроводжується частими порушеннями природоохоронного законодавства. Функціональні обмеження, зокрема проведення лише науково-дослідної та природоохоронної діяльності ставлять установу в жорстку залежність від державного фінансування, яке знаходиться далеко не на належному рівні. Окрім цього, збережені найбільш цікаві природні утворення держави є практично недоступними для відвідування як закордонними, так і вітчизняними громадянами.
Працівники природних заповідників, розуміючи складність цієї проблеми, часто проводять краєзнавчу екскурсійну діяльність, мотивуючи це необхідністю проведення екоосвітньої та ековиховної роботи, яка є однією з додаткових функцій цих природоохоронних установ. Проте, ця діяльність є можливою лише під керівництвом працівників заповідника на спеціально облаштованих екологічних стежках, створення яких вимагає додаткових коштів.
Натомість, серед туристів дедалі більшої популярності набувають установи природно-заповідного фонду, які передбачають поліфункціональне використання територій. Це національні природні парки й регіональні ландшафтні парки. У структурі їхньої діяльності рекреаційне природокористування займає одне з чільних місць (табл. 4.3):
Таблиця 4.3.
Національні природні парки та їх мережа в Україні
№ з/п Назва Рік створення Загальна площа, га Площа земель
у постійному користуванні, га
1. Карпатський 1980 50 303,0 38 591,0
2. Шацький 1983 48 977,0 18 810,0
3. "Синевир" 1989 40 400,0 27 208,0
4. Азово-Сиваський 1993 52 154,0 52 154,0
5. Вижницький 1995 7 928,4 7 013,4
6. "Подільські Товтри" 1996 261316,0 3 015,0
7. Святі гори 1997 40 589,0 11878,0
8. Яворівський 1998 7 078,6 2
Loading...

 
 

Цікаве