WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Класифікація туристичних карт - Реферат

Класифікація туристичних карт - Реферат


Реферат на тему
Класифікація туристичних карт
План
1. Класифікація туристичних карт
2. Зміст легенди туристичної карти. Спеціальні умовні позначення та їх використання на туристичній карті
Література
1. Класифікація туристичних карт
У наш час існує величезна кількість найрізноманітніших карт. За особливостями, характерними для окремих видів карт, та для полегшення обробки і пошуку картографічної інформації географічні карти групують за:
- масштабом (мірилом);
- охопленням території;
- змістом;
- призначенням.
За змістом географічні карти поділяють на:
- загальногеографічні;
- тематичні.
Тематичні карти поділяють на:
- карти природних явищ (геологічні, геоморфологічні, кліматичні, метеорологічні, ґрунтів, рослинності тощо);
- карти суспільних явищ (економічні, історичні, обслуговування, туристичні та ін.);
- проміжні теми (агрокліматичні тощо).
Загальногеографічні карти за масштабом поділяють на:
- великомасштабні (топографічні): 1:5 000, 1:10 000, 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:200 000;
- середньомасштабні (оглядово-топографічні): від 1:200 000 до 1:1 000 000;
- дрібномасштабні (оглядові): масштаб менше 1:1 000 000.
Топографічні карти відзначаються найбільшою точністю зображення. Вони призначені для детального вивчення невеликої за площею місцевості. Цей клас карт є найуживанішим у туристично-краєзнавчих дослідженнях, туристичних походах, мандрівках та екскурсіях.
Оглядово-топографічні карти характеризуються дещо меншою точністю і докладністю у передачі характеру місцевості, ніж топографічні. Використовують їх для практичного розгляду господарських завдань, для організації туристичної справи (туроперейтингу, проектування багатоденних туристичних маршрутів).
Оглядові карти охоплюють значні частини поверхні Землі, держави, материки, півкулі та земну кулю в цілому. Зображення на них суттєво зменшене й узагальнене.
За охопленням території виділяють:
- карти світу, півкуль, карти світового океану і суходолу;
- карти материків, частин світу;
- карти реґіонів;
- карти окремих країн;
- карти окремих районів, частин країн тощо.
Поряд із видами карт, тобто їх групуванням за тематикою, потрібно розрізняти і типи карт: за широтою теми, прийомами відображення картографічних явищ, ступенями узагальнення, об'єктивності, а також їх практичної направленості.
Існують різноманітні класифікації туристичних карт. Але загалом всі вони зводяться до такої класифікації (рис. 3.4):
Рис. 3.4. Класифікація туристичних карт
Географічною основою для створення туристичних карт виступають загальногеографічні карти, архітектурні плани міст і космічні знімки. Туристичні карти супроводжуються пояснювальним текстом, переліком об'єктів обслуговування та туристичного призначення, списками вулиць та площ, маршрутами міського транспорту, кольоровими ілюстраціями та малюнками.
Популярні туристичні карти здебільшого видають у складеному вигляді або портативними брошурами. Такий спосіб видання максимально враховує практичність і зручність у користуванні, адже складені чи брошуровані туристичні карти займають мало місця у дорожньому ранці екскурсанта і не вимагають особливих зусиль для перегляду їх тематичного змісту.
Створення науково-довідкових туристичних карт пов'язане з дослідженням, організацією і плануванням туризму як галузі господарства України. З цією метою розробляються оціночні карти (у них подається оцінка природних, соціально-культурних, економічних умов та інженерних передумов для розвитку туризму), туристичного районування тощо.
Різноаспектні туристичні карти є основою для створення туристичних атласів.
Географічні атласи - це система географічних карт, об'єднаних певною ідеєю, змістом, способами зображення географічних явищ та об'єктів.
Туристичні карти часто включають до атласів науково-довідкових та атласів шкільних краєзнавчих.
В Україні створено чимало туристичних атласів з різноманітним за змістом туристично-картографічним наповненням. Найцікавіші серед атласів:
- Крим. Атлас туриста, 1985 p.;
- Українські Карпати. Атлас туриста, 1987 p.;
- Київ. Атлас туриста, 1988 p.;
- Азово-Черноморское побережье СССР. Атлас туриста, 1989 г.;
- Львівська область: Географічний атлас: Моя мала Батьківщина, 2002 p.;
- навчально-краєзнавчий атлас Львівської області, 1999 p.,
- навчально-краєзнавчий атлас Чернівецької області, 2000 р. та інші.
Зміст, картографічні способи зображення та тематичне наповнення туристичних карт постійно змінюються та урізноманітнюються. Крім того, у кожній країні світу існують свої традиції щодо форми, вигляду та змісту туристичних карт.
2. Зміст легенди туристичної карти. Спеціальні умовні позначення та їх використання на туристичній карті
Образно кажучи, самодіяльний туризм розпочинається з візуального огляду і читання туристичної карти.
Уміння читати карту - це основа одержання інформації під час шкільного навчання, наукового дослідження або прийняття важливих господарських рішень. Читання карти - необхідний процес під час орієнтування, визначення картометричних й інших кількісних показників, під час складання і генералізації карт, при математично-картографічному моделюванні.
У процесі огляду і читання карти розрізняють три етапи:
1. На першому етапі здійснюється попередній огляд зображення та одержання початкової картографічної інформації.
2. На другому етапі відбувається уточнення і деталізація картографічних образів, розширення об'єму картографічної інформації. Знайомлячись з картою, турист-краєзнавець поступово самонавчається, звикаючи до способів зображення, точніше, орієнтується в системі умовних знаків тощо.
3. На третьому, заключному етапі, з'ясовані картографічні образи місцевості, реґіону, країни фіксуються, закріплюються у свідомості туриста-краєзнавця, між ними встановлюються певні зв'язки, відбувається змістовна інтерпретація сприйнятої картографічної інформації.
Безсумнівно, що є відмінності в характері читання при загальному огляді карти, вивченні об'єктів і деталей зображення, зіставленні їх у межах однієї карти або під час порівняння різних карт. Але важливо підкреслити, що в будь-якому випадку читання карт виконується за певною, заздалегідь поставленою метою.
Основна мета і зміст туристичних карт - ознайомлення туристів-краєзнавців з місцевістю, реґіоном, країною, районом майбутньої подорожі.
Для наповнення карти корисною інформацією використовують спеціальні символи - умовні знаки. Умовні зображення на карті позамасштабних географічних об'єктів (у тому числі туристично-краєзнавчих) досягаються саме через умовні знаки. Вміння читати будь-яку карту починається з вивчення азбуки карти - її умовних позначень. Усі умовні знаки, які використані при створенні карти, розшифровуються у легенді карти.
Легенда карти - спеціальна врізка-пояснення, якурозміщують збоку кожної карти, і на якій у систематичному порядку представлені всі умовні знаки, що містяться на цій карті, з коротким текстовим поясненням їх змісту.
У туристичному картографуванні склалася ціла система різноманітних туристичних умовних знаків. Враховуючи те, що туристичні карти відносять до тематичних карт, коротко охарактеризуємо умовні знаки, які використовуються на тематичних туристичних картах.
Географічною основою туристичних карт є загальногеографічні карти різного ступеня генералізації. Залежно від особливостей, змісту туристичної тематичної карти, вона включає відповідні елементи загальногеографічної карти, потрібні для орієнтування і з'ясування особливостей розміщення у просторі туристично-краєзнавчих об'єктів. Туристично-краєзнавчі об'єкти та явища на туристичних картах зображають такими способами:
- спосіб значків;
- спосіб ізоліній;
- спосіб якісного фону;
- спосіб кількісного фону;
- спосіб ареалів;
- спосіб лінійних знаків;
- спосіб ліній руху;
- картодіаграми;
- локалізовані діаграми тощо.
Приклад використання умовних знаків показано на рис. 3.5.
Рис. 3.5. Використання спеціальних туристичних умовних знаків (значків, лінійних знаків і якісного фону) на туристичній карті Закарпатської області (фрагмент)
Картодіаграми і локальні (врізні) діаграми використовуються у наукових туристичних картах, які несуть великий обсяг кількісної інформації. Скажімо, коли потрібно вказати на карті рекреаційну місткість того чи іншого курорту або оздоровчо-відпочинкових закладів, або коли потрібно відобразити співвідношення структури рекреантів за віком, уподобаннями, соціальними характеристиками.
Спосіб ліній руху прийнято застосовувати для відображення кількісних обсягів явищ
Loading...

 
 

Цікаве