WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Туристичне краєзнавство україни: об'єкт, предмет, основні завдання та теоретико-методологічні засади - Реферат

Туристичне краєзнавство україни: об'єкт, предмет, основні завдання та теоретико-методологічні засади - Реферат

першому випадку маємо так зване етнографічне, історичне, літературне тощо, а в другому - комплексне (синтетичне), або географічне краєзнавство, яке так чи інакше включає в себе всі інші його види. У своїй фундаментальній праці "Нинішня географія" (1905 р.) С. Рудницький неодноразово звертав увагу на зв'язок географічної освіти ікраєзнавства в різних аспектах та постулював тезу: "Географія учить нас пізнавати рідний край".
Фундатор національного комплексного краєзнавства, зокрема, писав у своїй "Нинішній географії" у 1905 р.: "На поняття вітчизни і народности складаються дуже ріжні елементи; ант-ропо- і етнольогічний, фільольогічно-літературний, історично-політичний і інші, але без сумніву найважливіший є географічний, бо нарід без рідного краю, тростина, вирвана з почви... єсли отже пізнане язика і літератури свого народа, его історії, побуту і звичаїв і т. н. є загально признане важним, то неменше на мою думку важне і потрібне є пізнане рідного краю, на котрім сей нарід виріс і розвивається. І є обов'язком всякого, що почу-ваєся до крихітки патріотизму, учитися пізнавати і любити свій рідний край не лиш словами, а душею".
У своїх працях учений визначав Україну як цілісну географічну одиницю, розробив план дослідження та вивчення її географії в усіх аспектах. С. Рудницький радив починати географічне вивчення свого краю з краєзнавства, а на його основі здійснювати вивчення початкового курсу географії України. Національна територія, - за висловом ученого, - це головна основа нації. Інші основи нації - це рідна культура, єдині істо-рико-політичні традиції, типові расові ознаки, власна мова - набирають реальної сили лише у зв'язку з територією. Ці теоретичні погляди вченого є вихідними, вони визначають об'єкт наукового географічного краєзнавства і служать його методологічною основою.
Творчо розвиваючи спадщину С. Рудницького, сучасні українські вчені Я. Жупанський і В. Круль розглядають національне краєзнавство як цілісну, нерозривну і відкриту систему, яка функціонує у світі тривимірних моделей: простір (географічне краєзнавство), час (історичне краєзнавство) та соціум (соціальне краєзнавство). Останнє виступає інтеґруючою похідною активної соціальної функції людини. Воно включає літературне, мистецьке, архітектурне, етнографічне краєзнавство тощо. Об'єднуючим елементом тут є початковий елемент - територія. Отже, географічне краєзнавство виступає стрижнем національного краєзнавства [6].
Одним із принципових питань теорії, навколо якого протягом десятиріч не припиняються дискусії, є питання про зміст, об'єкт і предмет краєзнавства (у тому числі географічного). "Розглядаючи об'єкт вивчення українського краєзнавства, підкреслимо, що це - системна величина, яка пронизує раціональну територію генеральним напрямком (українська детермі-нантна) і дає бічні відгалуження в вигляді згаданих вище його складових. Інакше кажучи, об'єкт національного краєзнавства - це реальна матеріальна система, що об'єктивно існує в ірраціональних межах, які матеріалізуються через національну субстанцію думки".
"Отже, визначивши перелік об'єктів дослідження українського краєзнавства - країв, надзвичайно важливим видається окреслення їхніх меж (як предмет дослідження). Тим більше, що такі межі змінюються в часі. Це завдання визначальне, і ним має займатися окремий розділ національного краєзнавства - хорологічне краєзнавство. Таким чином, об'єктом дослідження його є предмет дослідження національного краєзнавства загалом" [6].
В узагальненому вигляді основним об'єктом географічного краєзнавства є суспільно-територіальний комплекс (СТК) певної території, який характеризується сукупністю природних ресурсів, населених місць і природоперетворювальних об'єктів [19].
М. Паламарчук і О. Паламарчук цілком слушно зазначають, що СТК як об'єкт вивчення стверджує географічний характер краєзнавчих знань, але він не вичерпує їх. Крім знань про СТК, краєзнавство містить у собі знання історії населення, духовної і матеріальної культури певної території. Зв'язок між складовими елементами національної системи краєзнавства (за Я. Жу-панським і В. Крулем) можна окреслити стилізованою ланкою "територія - час - людина".
На території України формується загальнодержавний СТК, який включає природно-територіальні, історико-територіальні й соціально-територіальні комплекси реґіонів: Волинь, Поділля, Слобожанщину, Гуцульщину та ін. А в основі об'єктів краєзнавства представлені локальні СТК на рівні поселень, низових адміністративних одиниць та інших структурних елементів суспільно-територіального комплексу держави.
П. Шишченко, Президент Українського географічного товариства, розвиває науково-теоретичні засади про об'єктно-предметне поле географічного краєзнавства, яке не обмежується його належністю до системи "географія - країнознавство - краєзнавство (рідний край)". Його предметну сутність суттєво доповнюють науково-теоретичні, методичні, дидактичні, психологічні, виховні аспекти дослідження в системі "індивід - ландшафт - навколишнє природне середовище". У межах України сформувалися своєрідні етноландшафтно-господарські комплекси, які виступають об'єктами географо-краєзнавчих досліджень.
Місце туристичного краєзнавства у системі національного краєзнавства схематично зображено на рис. 2.1:
Рис. 2.1. Місце туристичного краєзнавства у системі національного краєзнавства
З позиції системного підходу формулювалися принципи виділення ландшафтно-господарських систем (ЛГС) - одного з класів геосистем, які створені такими підсистемами: природним середовищем, населенням і господарством. Теорія функціонування ЛГС донині не досить розроблена (зокрема, стосовно критеріїв визначення, ієрархії, типології тощо).
Історично розвинулися системи, адаптовані та розбалансо-вані щодо взаємодії їхніх блоків. Для перших була запропонована дефініція "ландшафтно-етногосподарські системи" (ЛЕГ-системи), чим підкреслюється їхня адаптивність, історичність, органічність і традиційність (П. Шишченко, С. Романчук, Ю. Щур, В. Потапенко, 1996 p.).
Під адаптацією розуміється еволюційний процес узгодження природокористування і ландшафтних особливостей території, результатом якого є відповідність антропогенних навантажень продуктивності, стійкості і ресурсному потенціалу ландшафтів. Ландшафтні чинники відіграють провідну роль у господарському й еколого-фізіологічному та медико-географічному аспектах диференціації ЛЕГ-систем.
Була запропонована така підпорядкованість регіональних ЛЕГ-систем України: ареал, зона, край, область і район. Нижчі ієрархічні рівні ЛЕГ-систем є морфологічними частинами району на елементарному й локальному рівнях диференціації
Loading...

 
 

Цікаве