WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФізкультура, Рекреація → Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України (пошукова робота) - Реферат

Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України (пошукова робота) - Реферат

у Відень. Зараз цей шедевр національного малярства експонується в Національному музеї у Львові. І саме тут знаходилася велика бібліотека стародруків, частина якої зараз зберігається у Відні, а частина - у Львові.
У Манявському скиті знайшли свій останній притулок гетьман України І. Виговський (1664 р.) та його дружина Ольга. З 1785 р. постановою австрійської влади монастир було закрито, і він простояв пусткою 200 років.
У наші дні скит продовжує своє існування як чернеча обитель - Хрестовоздвиженський монастир УПЦ КП.
Від Манявського скиту туристам також варто здіснити пішу прогулянку до "Блаженного каменя" та до величного Манявського водоспаду, який оголошено пам'яткою природи.
Гошівський Василіянський монастир Преображення Господ нього XVI-XIX ст. знаходиться на Ясній горі, що височить напівденній окраїні Болехова у Гошіві.
Перша згадка про монастир датована 1509 p., коли він увійшов до реєстру Київської митрополії як обитель Студитського уставу. Тодішня обитель знаходилася на південь від теперішньої, у лісовому урочищі "Чорний ділок". У 1570 р. після одного з татарських плюндрувань споруди обителі відновив лицар польського війська Кучулад з Тухольщини. У 1618 р. татари вдруге спалили монастир і церкву. У 1629 р. Євстахій Шумлян-ський знову відбудовує спалені церкву і монастир. Але татари невдовзі вкотре плюндрують монастир у лісовому урочищі "Чорний ділок" (назву урочища, власне, й пов'язують із чорним монастирським згарищем, яке десятками років стояло пусткою між періодами відбудови).
У 1737 р. монастиреві було подаровано стародавню ікону Матері Божої, яку спеціальною грамотою митрополита Афана-сія Шептицького визнано чудотворною. Власник села Микола Гошовський, зворушений чудодійною силою ікони, у 1759 р. подарував отцям василіянам на вічні часи гору, названу згодом "Ясна гора", і сюди було перенесено монастир й закладено дерев'яну церкву, в головному престолі якої помістили цю чудотворну ікону Божої Матері. Слава про неї ширилася на всю Україну, тож у Гонгів на прощі почали сходитися тисячі прочан.
У 1835-1836 pp. на вершині Ясної гори було зведено кам'яні споруди сучасного монастиря, а в 1842 р. завершено будівництво мурованої церкви Св. Преображення Господнього (зведена на місці колишньої дерев'яної) з дзвіницею.
Монастир було закрито радянською владою у 1950 р. (ченців репресували) й відновлено лише після її падіння у 1991 р. У монастирі знаходиться копія чудодійної ікони Гошівської Богородиці, яку в Римі благословив Папа Іван Павло II. Для прочан відновлено також молитовну каплицю Божої Матері та Хресну дорогу на Ясну гору (символічний прообраз Хресної дороги Господа на гору Голгофу). У наш час монастир на Ясній горі щорічно відвідує понад 100 тис. паломників.
Ціла низка давньоруських монастирів зосереджена в Подільському Придністров'ї, найбільшими серед них є обителі в Бакоті та Лядові.
У с Монастирок Борщівського району Тернопільщини розташований найдавніший з печерних храмових комплексів Поділля, датований ще дохристиянською добою.
З доісторичних часів у скелях над Нічлавою існував печерний давньослов'янський культовий центр. Основою його є язичницький храм у найбільшій печері протяжністю 42 м, яку дослідники так і назвали - Язичницька. Поруч розташовані менші печери, а головне - велетенська пласка брила-дольмен (діаметр - 4 м, товщина - 0,65 м), невідомо яким чином поставлена на ряд менших валунів, яка виконувала роль жертовника, ймовірно, ще з доби Трипілля. Пізніше, з приходом християн, ченці вирубали на поганському жертовнику хрест і, за прийнятою в Київській Русі традицією, на місці слов'янського капища заклали невеликий православний монастир. Споруди сусіднього з печерою монастиря дійшли до нас з XVI ст., коли люди заново обживали цей край.
Вакотський Михайлівський печерний монастир закладений ченцями з Києво-Печерської лаври в XI ст. поряд з літописним містом Бакотою у 120-метровій скельній "стінці" Дністровського каньйону (при вершині Білої гори). Обитель заклали в місцині, багатій на джерельну воду (поряд донині б'ють три джерела), мед та рибу.
Народний переказ оповідає, що коли монголо-татарська орда хана Батия в 1241 р. приступила до Бакоти, все місцеве населення й ченці поховалися в печерах монастиря. Можливо, їм таки вдалося пересидіти ту навалу.
У складі Галицько-Волинського князівства монастир перебував до 1255 p., з якого, згідно з Іпатіївським літописом, "при-ехаша татари ко Бакоте і приложися Милей к ним...". Після тієї події Пониззя на сто років переходить у пряме підпорядкування татарських баскаків (за твердженням частини науковців, під татарами подолянам стало жити набагато вольготніше, ніж під ярмом податей зажерливих галицьких бояр, бо кожен "дим" сплачував баскаку помірний фіксований податок у натуральній формі).
Перша письмова згадка про Бакотський монастир пов'язана з описом подій приходу на Поділля литовських князів братів Юрія і Федора Коріатовичів у 1362 р. На той час це була шанована в краї обитель.
У 1431 -1434 pp. селяни Бакотської волості повстали проти феодального закріпачення й покатоличення. Вони прогнали поляків і оголосили себе вільними людьми. їхні отамани намагалися знову повернути край під татарський протекторат, однак армія королівської Польщі жорстоко придушила це повстання й роздала подільські села у маєтність польським шляхтичам та підшляхтичам. З часу включення Поділля й Брацлавщини до складу Речі Посполитої розпочинається епоха розбійних татарських вторгнень, які спустошували цілі повіти і десь у кінці XV-XVI ст. остаточно сплюндрували Бакотський монастир.
У 1883 -1892 pp. проф. В. Антонович провів археологічне дослідження монастиря, описав 17 ніш у стінах печер та 19 гробниць у скельній підлозі. Найбільша печера протяжністю 10 м і висотою близько 2,5 м служила за церкву. Тут виявлені давньоруські написи. Значна частина печерних келій унаслідок давнього зсуву обвалилася у Дністер.
Невтомний дослідник подільської старовини проф. В. Антонович у 1883 р. відкрив світовому загалу ще один печерно-сакральний комплекс, унікальний тим, що заснували його тиверці ще задовго до утворення Київської Русі. Язичницький печерний храм IV-VIII ст. знаходиться в розколині скелі над Вушанкою біля Буші Ямпільського району Вінничини. Усередині храму зберігся єдиний у своєму роді кам'яний барельєф, що відображає вірування давніх слов'ян.
Свято-Усікновенський печерний монастир XI-XX ст. у Ля-дові Могилев-Подільського району Вінницької області - найбільший із печерних комплексів Поділля.
Серед місцевого населення існує легенда, що засновником і першим мешканцем печерної обителі був Св. Антоній. Замолоду він відвідав Константинополь, а на Святому Афоні прийняв чернечий постриг і ім'я Антоній. У 1013 p., повертаючись з Афонських гір у Київ, Антоній деякий час проповідував християнство серед тиверців, для чого обрав собі за житло тріщину у білосіжній вапняковій скелі над
Loading...

 
 

Цікаве